Ухвала суду № 44402018, 21.05.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2015 р.м.ОдесаСправа № 821/4898/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Войтович І.І.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого -судді Романішина В.Л.,

суддів Димерлія О.О., Єщенка О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м.Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11 березня 2015 року у справі за позовом приватного сільськогосподарського підприємства «Каїсса» до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2014 року ПСП «Каїсса» звернулося до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у м.Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 28.11.2014р. №0003682200, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 43 316 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 21 658 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що невизнання податковим органом факту поставки ПСП «Каїсса» товару (олії) від контрагента СФГ «Саксагань» є необґрунтованим, оскільки наявні у позивача документи дають достатньо підстав для висновку про дійсність вчиненого правочину і податковий орган, при проведенні перевірки та при визначенні права позивача на формування податкового кредиту, зобов'язаний керуватись лише тими обставинами, які мали місце та могли бути відомі платнику під час здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

ДПІ у м.Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області проти позову заперечувала, зазначивши, що ПСП «Каїсса» до перевірки не надано документів, підтверджуючих якість придбаного у СФГ «Саксагань» товару. За результатами перевірки ПСП «Каїсса» встановлено документування придбаної у СФГ «Саксагань» олії соняшникової нерафінованої, яке документально не підтверджує свої податкові зобов'язання. В задоволенні позову відповідач просив відмовити.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 11.05.2015р. позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області №0003682200 від 28.11.2014р.

Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем в якості підтвердження здійснення господарської операції, були надані належним чином засвідчені копії первинних документів, які, відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», фіксують факт здійснення господарської операції та подальшої її реалізації, у зв'язку з чим висновок контролюючого органу про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом СФГ «Саксагань» є безпідставним.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ДПІ у м.Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального права, та прийняти нову постанову, якою позов ПСП «Каїсса» залишити без задоволення. В своїй скарзі апелянт зазначає, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом не надано належної правової оцінки відомостям, які містяться в акті від 13.06.2014р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки селянського (фермерського) господарства «Саксагань» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.2013р.», який надійшов від Криворізької Північної ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області. ПСП «Каїсса», використовуючи лише документальне оформлення господарських операцій без фактичного їх здійснення від постачальника СФГ «Саксагань», безпідставно сформувало податковий кредит у перевіряємому періоді на підставі податкових накладних, які не мають статусу юридично значимих, що підтверджено актом іншої податкової інспекції.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу ДПІ у м.Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області від 30.10.2014р. №1343 про проведення перевірки, відповідно до ст.20, ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України, 13.11.2014р. державним податковим ревізором-інспектором відповідача було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПСП «Каїсса» (код за ЄДРПОУ 14115089) з питань повноти декларування податкових зобов'язань та правомірності формування податкового кредиту щодо відображення правових відносин з платником податків контрагентом - постачальником СФГ «Саксагань» за вересень, грудень 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки №389/21-03-22-06/14115089 від 14 листопада 2014 року.

У висновках акту перевірки вказується на порушення позивачем п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.186.2 ст.186, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами і доповненнями), внаслідок чого позивачем занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у грудні 2011 року на суму ПДВ - 43316 грн.

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що у перевіряємому періоді постачальником ПСП «Каїсса» було СФГ «Саксагань» на підставі договору поставки №120511 від 12.05.2011р. Суми податку на додану вартість за податковими накладними отриманими позивачем від СФГ «Саксагань» за результатами виконання умов вказаного договору було позивачем включено до податкового кредиту відповідних періодів, відображено у реєстрах отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ за вересень, грудень 2011 року. В акті перевірки ДПІ посилається на акт Криворізької Північної ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 13.06.2014р. №59/04-83-22-01/21925239 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки СФГ «Саксагань» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.2013р.», яким встановлено відсутність підприємства за місцезнаходженням, а також відсутність у нього основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), трудових ресурсів для здійснення основного виду діяльності. Враховуючи наведене, перевіряючий робить висновок, що за період січень 2011 року - грудень 2013 року господарська діяльність СФГ «Саксагань» має ознаки нереальності, а укладені вказаним підприємством угоди не були спрямовані на якісне та своєчасне виконання зобов'язань, а лише для збільшення витрат та податкового кредиту.

Також, ДПІ у м.Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області в акті перевірки №389/21-03-22-06/14115089 від 14.11.2014р. вказує, що позивачем не надано до перевірки жодного документу, підтверджуючого якість придбаного у СФГ «Саксагань» товару; надана до перевірки товарно-транспортна накладна від 22.12.2011р. оформлена без зазначення номеру. Проведеною перевіркою, за висновками ДПІ, неможливо підтвердити реальність здійснення господарських відносин постачальника СФГ «Саксагань» на адресу ПСП «Каїсса» на загальну суму ПДВ 43316 грн.

28 листопада 2014 року, на підставі акту перевірки №389/21-03-22-06/14115089 від 14.11.2014р., ДПІ у м.Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області було прийнято податкове повідомлення-рішення №0003682200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 64974 грн. (в тому числі: за основним платежем - 43316 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 21658 грн.).

Задовольняючи позов ПСП «Каїсса» про скасування вказаного податкового повідомлення-рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не доведено наявність порушень, зафіксованих актом перевірки №389/21-03-22-06/14115089 від 14.11.2014р., у зв'язку з чим визначення позивачу на підставі такого акту до сплати грошових зобов'язань є незаконним. Колегія суддів погоджується з таким висновком Херсонського окружного адміністративного суду. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, обов'язкові реквізити.

З матеріалів справи вбачається, що 12 травня 2011 року між ПСП «Каїсса» (покупець) та СФГ «Саксагань» (постачальник) укладено договір поставки №120511, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити у відповідності до встановлених Договором строків соняшникову олію нерафіновану першого ґатунку, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити Постачальнику його вартість.

Вказаний договір підписано директорами підприємств, які мали повноваження на укладення угод, їх підписи завірені відповідними печатками підприємств.

На виконання умов вказаного договору СФГ «Саксагань» виписало ПСП «Каїсса» податкові накладні №41/2 від 22.12.2011р. на загальну суму 259896 грн. (у т.ч. ПДВ 43316 грн.), №42/2 від 23.12.2011р. на загальну суму 4004 грн. (у т.ч. ПДВ 667,33 грн.).

В акті перевірки відсутні відомості щодо того, що на момент проведення перевірки позивачем не надано до перевірки податкові накладні, або податкові накладні оформлені із порушеннями ст.201 Податкового кодексу України чи ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Суми податку на додану вартість за податковими накладними, отриманими позивачем від СФГ «Саксагань», було позивачем включено до податкового кредиту відповідних періодів, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ за вересень, грудень 2011 року.

Факт оплати товару підтверджується наявними в матеріалах справи: розрахунком №1/2 від 26.12.2011р., квитанціями за грудень 2011р., рухом коштів між ПСП «Каїсса» та СФГ «Саксагань» за період з 01.12.2011р. по 31.12.2011р., оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 контрагенти за 22.12.2011р. по 31.12.2011р.

Досліджуючи наявні в матеріалах справи копії первинних документів, встановлено, що вони у повній мірі відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Транспортування придбаного у СФГ «Саксагань» товару відбувалося за рахунок позивача, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 22.12.2011р.

В акті перевірки ДПІ у м.Херсоні Головного управління ДФС в Херсонській області посилається на те, що наявна у позивача товарно-транспортна накладна складена з порушенням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому не може вважатись належним доказом транспортування придбаного товару у постачальника. Колегія суддів критично ставиться до таких тверджень податкового органу, оскільки недоліки в заповненні товарно-транспортних накладних не позбавляють їх статусу юридично значимих. Більше того, законодавець не ставить в залежність відсутність транспортних документів на перевезення товару з наслідками формування бази оподаткування податком на подану вартість чи податком на прибуток підприємств. Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Таким чином, товарно-транспортна накладна не може бути первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів та, відповідно, набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а лише відображає відомості про господарську операцію перевезення.

Судова колегія не бере до уваги посилання податкового органу на ненадання ПСП «Каїсса» документів, підтверджуючих якість товару, обов'язкова наявність яких передбачена п.3.3 договору №120511 від 12.05.2011р., оскільки вважає, що ДПІ помилково здійснено тлумачення вказаного пункту договору, яким передбачено обов'язок продавця пред'являти покупцю посвідчення про якість товару і тільки за вимогою покупця надати останньому належним чином оформлену копію такого посвідчення.

Отриману від СФГ «Саксагань» олію соняшникову нерафіновану було перероблено позивачем в олію соняшникову рафіновану дезодоровану із залученням ТОВ «ВВВВ», що підтверджується Договором по переробці сировини №241210 від 24.12.2010р. Виконання даного договору підтверджується видатковими накладними, актом надання послуг з переробки №392 від 24.12.2011р., податковою накладною №88 від 24.12.2011р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Безпідставними являються доводи апелянта про відсутність контрагента позивача за місцезнаходженням, оскільки при укладенні договору підприємство-контрагент було зареєстроване у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, а також зареєстроване як платник податку на додану вартість і мало право на видачу податкових накладних. Доводів протилежного ДПІ у м.Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області не надано.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Заперечуючи проти позову та в обґрунтування вимог апеляційної скарги ДПІ посилається на висновки акту Криворізької Північної ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 13.06.2014р. №59/04-83-22-01/21925239 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки СФГ «Саксагань» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.2013р.» щодо відсутності у СФГ «Саксагань» адміністративно-технічних можливостей для здійснення задекларованих господарських операцій без самостійної перевірки таких обставин та без наявності жодного документального підтвердження таких доводів.

Колегія суддів не може погодитись з твердженням апелянта про необхідність вивчення платником податків всіх обставин можливостей здійснення господарських операцій його контрагентом постачальником товарів (робіт, послуг). На думку суду, при укладені договорів головним для суб'єкта господарювання є предмет договору, цінова політика, строки та спосіб доставки (виконання) предмету договору, розрахунки по договору (угоді), а також реєстрація постачальника як суб'єкта господарювання в органах виконавчої влади та допоміжна інформація про реєстрацію платником податку на додану вартість у органах податкової служби. Тому відповідач не має права наполягати на отримані додаткової інформації позивачем від його контрагента - постачальника товарів (робіт, послуг).

Більше того, сама по собі наявність або відсутність у контрагентів окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником.

Чинним законодавством чітко не регламентована обов'язкова кількість необхідних ресурсів для здійснення тої чи іншої діяльності. В свою чергу, податковий орган не надав пояснення стосовно того, яка кількість працюючих осіб, транспортних засобів тощо достатня для такого виду діяльності, за яким було здійснено господарські операції між позивачем та його контрагентом.

Ані актом перевірки, ані іншими матеріалами справи не встановлено жодного фактичного порушення саме позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту, яке б позбавляло його права на формування податкового кредиту по взаємовідносинах з СФГ «Саксагань».

Колегія суддів вважає, що факт порушення контрагентом може мати податкові наслідки для платника, лише якщо податкова служба доведе, що платник діяв без достатньої обачливості і обережності, та йому мало бути відомо про порушення контрагента, або його діяльність спрямована на отримання податкової вигоди при операціях переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань. У справі, що розглядається, ДПІ у м.Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не подано доказів того, що по спірних операціях у позивача була відсутня розумна ділова мета, або того, що позивач та його контрагент діяли спільно з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Оскільки встановлено, що договір з контрагентом СФГ «Саксагань» укладено у письмовій формі, виконання вказаного договору підтверджується первинними документами, тому суд апеляційної інстанції вважає, що сторони договору діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ст.3 ГК України. Укладений договір відповідає вимогам ст.203 ЦК України, не порушує публічний порядок, не спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, недійсність такого договору прямо законом не встановлена, а також такий договір судом недійсними не визнавався, а отже є чинним.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на безтоварність правочину, укладеного ПСП «Каїсса» з СФГ «Саксагань», суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження реальності правочину, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про незаконність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 28.11.2014р. №0003682200, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 43 316 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 21 658 грн.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.200 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 197, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 КАС України, суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11 березня 2015 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Димерлій О.О.

Єщенко О.В.