Ухвала суду № 44401994, 21.05.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/6628/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого -судді Романішина В.Л.,

суддів Димерлія О.О., Єщенка О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м.Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Арома Інтер Плюс» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2014 року ТОВ «Арома Інтер Плюс» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.11.2014р. №0001832208.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу про порушення товариством ст.ст.186, 198 Податкового кодексу України є безпідставними, оскільки ДПІ при проведенні перевірки було надано всі належним чином оформлені первинні документи щодо господарських відносин з контрагентом ТОВ «КЕМПТОРГ». Позивач вважає необґрунтованим посилання відповідача на акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «КЕМПТОРГ», посилаючись на те, що такий акт був складений значно пізніше, аніж відбувалися господарські відносини між позивачем та вказаним товариством.

ДПІ у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області проти позову заперечувала, зазначивши, що актом про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «КЕМПТОРГ» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.03.2014р. по 30.07.2014р. встановлено, що фінансово-господарська діяльність контрагента позивача здійснюється поза межами правового поля, вбачаються факти відсутності реальності здійснення господарської діяльності ТОВ «КЕМПТОРГ» із ТОВ «Арома Інтер Плюс». Також, позивачем не надано до перевірки документів підтверджуючих подальшу реалізацію отриманого товару від ТОВ «КЕМПТОРГ».

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27.02.2015р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 13.11.2014р. №0001832208.

Приймаючи вказане рішення суд дійшов висновку, що позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження виконання умов укладеного договору з ТОВ «КЕМПТОРГ», в той час як відповідачем доказів в підтвердження нереальності здійснення поставки товару постачальником на адресу позивача суду надано не було. Висновки акту перевірки від 29.10.2014р. ґрунтуються на припущеннях, а не достовірно встановлених обставинах шляхом дослідження ДПІ первинних документів бухгалтерської та податкової звітності ТОВ «Арома Інтер Плюс», а також на податковій інформації стосовно ТОВ «КЕМПТОРГ», викладеній в акті про неможливість проведення зустрічної звірки від 03.09.2014р., що є додатковим, а не основним джерелом інформації та підставою для висновків перевірки платника податків виходячи з вимог ст.83 ПК України.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ДПІ у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нову постанову, якою позов ТОВ «Арома Інтер Плюс» залишити без задоволення. В своїй скарзі апелянт зазначає, що в укладеній між позивачем та ТОВ «КЕМПТОРГ» угоді відсутні умови щодо перевезення товару, а також у позивача відсутні документи щодо подальшої реалізації отриманого від ТОВ «КЕМПТОРГ» товару. У контрагента позивача відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, платник податків не знаходиться за місцезнаходженням, що свідчить про відсутність фактичного відвантаження товарів постачальником.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду сторони в судове засідання не прибули, а тому на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу ДПІ у Приморському районі м.Одеси від 14.10.2014р. №2394 про проведення перевірки, відповідно до п.п.78.1.1, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, у період з 16.10.2014р. по 22.05.2014р. державним податковим ревізором-інспектором відповідача було проведено документальну виїзну перевірку ТОВ «Арома Інтер Плюс» (код за ЄДРПОУ 37351793) з питання підтвердження взаємовідносин із ТОВ «КЕМПТОРГ» (код за ЄДРПОУ 38958027) за квітень 2014 року, за результатами якої складено акт перевірки №6060/22-08/37351793 від 29 жовтня 2014 року.

У висновках акту перевірки вказується на порушення позивачем вимог п.п.186.1 ст.186, п.198.1, п.198.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит ПДВ в квітні 2014 року на суму 72856 грн.

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що у перевіряємому періоді постачальником ТОВ «Арома Інтер Плюс» було ТОВ «КЕМПТОРГ» на підставі договору поставки товару №01-04.14 від 01.04.2014р. Суми податку на додану вартість за податковою накладною отриманою позивачем від ТОВ «КЕМПТОРГ» за результатами виконання умов вказаного договору було позивачем включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ за квітень 2014 року. В акті перевірки ДПІ посилається на акт ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 03.09.2014р. №2036/26-59-22-12/38958027 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «КЕМПТОРГ» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.03.2014р. по 30.07.2014р., згідно якого зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що станом па момент проведення зустрічної звірки стан підприємства: « 8» - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням; на дату складання акту зустрічної звірки місцезнаходження ТОВ «КЕМПТОРГ» не встановлено; у підприємства відсутні основні засоби, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, матеріали (сировина), товарні запаси, трудові ресурси для здійснення основного виду діяльності. Враховуючи наведене, перевіряючий робить висновок про не можливість встановлення руху товару придбаного ТОВ «Арома Інтер Плюс» у ТОВ «"КЕМПТОРГ», а операції між позивачем та контрагентами здійснені без наміру викликати юридичні наслідки та з метою надання податкової вигоди третім особам. Також, ДПІ у Приморському районі м.Одеси в акті перевірки №6060/22-08/37351793 від 29.10.2014р. вказує, що позивачем не представлено документів підтверджуючих подальшу реалізацію отриманого товару від ТОВ «КЕМПТОРГ». Проведеною перевіркою, за висновками ДПІ, неможливо підтвердити реальність здійснення господарських відносин постачальника ТОВ «КЕМПТОРГ» на адресу ТОВ «Арома Інтер Плюс» на загальну суму ПДВ 72856 грн.

13 листопада 2014 року, на підставі акту перевірки №6060/22-08/37351793 від 29.10.2014р., ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області було прийнято податкове повідомлення-рішення №00001832208, яким ТОВ «Арома Інтер Плюс» донараховано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 72856 грн. - за основним платежем та 36428 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позов ТОВ «Арома Інтер Плюс» про визнання протиправним та скасування вказаного податкового повідомлення-рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не доведено наявність порушень, зафіксованих актом перевірки №6060/22-08/37351793 від 29.10.2014р., у зв'язку з чим визначення позивачу на підставі такого акту до сплати грошових зобов'язань є незаконним. Колегія суддів погоджується з таким висновком Одеського окружного адміністративного суду. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, обов'язкові реквізити.

З матеріалів справи вбачається, що 01 квітня 2014 року між ТОВ «Арома Інтер Плюс» (покупець) та ТОВ «КЕМПТОРГ» (постачальник) було укладено договір поставки товару №01-04.14, за умовами якого Постачальник зобов'язується регулярно, протягом строку дії Договору та у відповідності із замовленнями Покупця, постачати Покупцеві продукцію - ефірні масла, кераміку і супутні товар, на умовах, що визначаються положеннями цього Договору по вільним відпускним цінами в кількості, асортименті й у терміни, погоджені Сторонами Договору; Покупець зобов'язується прийняти та оплатити отриманий Товар у строки, визначені цим Договором. Ціни на Товар встановлюються у відповідності з відпускними цінами Постачальника на момент відвантаження товару і вказуються в видаткових накладних на Товар.

Вказаний договір підписано директорами підприємств, які мали повноваження на укладення угод, їх підписи завірені відповідними печатками підприємств.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «КЕМПТОРГ» виписало ТОВ «Арома Інтер Плюс» податкові накладні №77 від 07.04.2014р., №78 від 07.04.2014р., №193 від 16.04.2014р., №194 від 16.04.2014р., №309 від 25.04.2014р., №310 від 25.04.2014р. та №364 від 30.04.2014р.

В акті перевірки відсутні відомості щодо того, що на момент проведення перевірки позивачем не надано до перевірки податкові накладні, або податкові накладні оформлені із порушеннями ст.201 Податкового кодексу України чи ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Суми податку на додану вартість за податковими накладними, отриманими позивачем від ТОВ «КЕМПТОРГ», було позивачем включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ за квітень 2014 року.

На підтвердження виконання умов вказаного договору в матеріалах справи, також, містяться: видаткові накладні №77 від 07.04.2014р., №78 від 07.04.2014р., №193 від 16.04.2014р., №194 від 16.04.2014р., №309 від 25.04.2014р., №310 від 25.04.2014р. та №364 від 30.04.2014р.; оборотно-сальдова відомість по рахунку №281 (товари на складах) за квітень 2014 року про зарахування товарів, отриманих від контрагента на баланс позивача; оборотно-сальдова відомість по рахунку №361, що підтверджує списання товарів з балансу підприємства; реєстр податкових накладних по операціях з ТОВ «КЕМПТОРГ» за квітень 2014р; реєстр видаткових накладних по операціях з покупцями по товарах, отриманих від контрагента за квітень 2014 року; розрахункові банківські документами про оплату придбаного товару; акт звіряння взаєморозрахунків за період з 01.04.2014р. по 18.09.2014р. по договору поставки товару №01-04.14 від 01.04.2014р. Розрахунки проводилися у безготівковій формі, що вбачається із наданих позивачем банківських виписок.

Транспортування придбаного у ТОВ «КЕМПТОРГ» товару відбувалося за рахунок позивача, що підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними, з яких вбачається пункт розвантаження: м.Одеса, вул. Дюківська, 14 оф.4, тобто, на склад позивача, який останнім було орендовано згідно договору оренди від 28.12.2013р., укладеного з СПД ФО ОСОБА_2.

Подальше використання товару в господарській діяльності підприємства підтверджується договором оренди складського приміщення №1-11/АР від 28.12.2013р, укладеним між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Арома Інтер Плюс»; оборотно-сальдовою відомістю по рахунку №361 щодо списання товарів з балансу підприємства; реєстром видаткових накладних по операціях з покупцями по товарах отриманих від ТОВ «КЕМПТОРГ» за квітень 2014 року.

Слід зазначити, що жодних зауважень з приводу наданих позивачем доказів та первинних документів на обґрунтування відсутності факту виконання позивачем умов господарського договору з контрагентом відповідач ні до суду першої, а ні до суду апеляційної інстанцій не надав.

Безпідставними являються доводи апелянта про відсутність контрагента позивача за місцезнаходженням, оскільки при укладенні договору підприємство-контрагент було зареєстроване у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, а також зареєстроване як платник податку на додану вартість і мало право на видачу податкових накладних. Доводів протилежного ДПІ у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області не надано.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Заперечуючи проти позову та в обґрунтування вимог апеляційної скарги ДПІ посилається виключно на висновки акту ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 03.09.2014р. №2036/26-59-22-12/38958027 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «КЕМПТОРГ» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.03.2014р. по 30.07.2014р., без самостійної перевірки таких обставин та без наявності жодного документального підтвердження таких доводів.

Варто зазначити, що акт ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів м.Києва від 03.09.2014р. №2036/26-59-22-12/38958027 не може вважатись належним доказом допущення позивачем порушення, так як зазначений акт свідчить лише про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «КЕМПТОРГ», однак вказаний акт взагалі не є перевіркою, а викладені в ньому висновки про порушення податкового чи цивільного законодавства платником податків є нічим іншим, як припущеннями податкового органу, які необґрунтовані належними доказами.

Відповідно до п.4.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України 22 квітня 2011 року №236, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (додаток 3).

В свою чергу, додаток 3 до вказаних Методичних рекомендацій містить зразок форми акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, згідно якого такий акт повинен містити тільки загальну інформацію про платника податків та фіксувати факт неможливості проведення звірки із зазначенням причин цього і не може містити висновків про порушення цим суб'єктом податкового законодавства.

Колегія суддів не може погодитись з твердженням апелянта про необхідність вивчення платником податків всіх обставин можливостей здійснення господарських операцій його контрагентом постачальником товарів (робіт, послуг). На думку суду, при укладені договорів головним для суб'єкта господарювання є предмет договору, цінова політика, строки та спосіб доставки (виконання) предмету договору, розрахунки по договору (угоді), а також реєстрація постачальника як суб'єкта господарювання в органах виконавчої влади та допоміжна інформація про реєстрацію платником податку на додану вартість у органах податкової служби. Тому відповідач не має права наполягати на отримані додаткової інформації позивачем від його контрагента - постачальника товарів (робіт, послуг).

Більше того, сама по собі наявність або відсутність у контрагентів окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником.

Чинним законодавством чітко не регламентована обов'язкова кількість необхідних ресурсів для здійснення тої чи іншої діяльності. В свою чергу, податковий орган не надав пояснення стосовно того, яка кількість працюючих осіб, транспортних засобів тощо достатня для такого виду діяльності, за яким було здійснено господарські операції між позивачем та його контрагентом.

Ані актом перевірки, ані іншими матеріалами справи не встановлено жодного фактичного порушення саме позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту, яке б позбавляло його права на формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «КЕМПТОРГ».

Колегія суддів вважає, що факт порушення контрагентом може мати податкові наслідки для платника, лише якщо податкова служба доведе, що платник діяв без достатньої обачливості і обережності, та йому мало бути відомо про порушення контрагента, або його діяльність спрямована на отримання податкової вигоди при операціях переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань. У справі, що розглядається, ДПІ у Приморському районі м. Одеси, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не подано доказів того, що по спірних операціях у позивача була відсутня розумна ділова мета, або того, що позивач та його контрагент діяли спільно з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Оскільки встановлено, що договір з контрагентом ТОВ «КЕМПТОРГ» укладено у письмовій формі, виконання вказаного договору підтверджується первинними документами, тому суд апеляційної інстанції вважає, що сторони договору діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ст.3 ГК України. Укладений договір відповідає вимогам ст.203 ЦК України, не порушує публічний порядок, не спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, недійсність такого договору прямо законом не встановлена, а також такий договір судом недійсними не визнавався, а отже є чинним.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на безтоварність правочину, укладеного ТОВ «Арома Інтер Плюс» з ТОВ «КЕМПТОРГ», суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження реальності правочину, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про незаконність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 13.11.2014р. №0001832208.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.200 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 197, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 КАС України, суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2015 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Димерлій О.О.

Єщенко О.В.