Ухвала суду № 44401915, 20.05.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2015 р. Справа № 876/468/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Костіва М.В.,

суддів Шавеля Р.М., Бруновської Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Волинський шовковий комбінат» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11.12.2013 р. у справі №803/2369/13-а за позовом Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області до Приватного акціонерного товариства «Волинський шовковий комбінат» про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі,

встановив:

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 11.12.2013 р. у справі №803/2369/13-а за позовом Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області до ПАТ «Волинський шовковий комбінат» про надання дозволу на погашення податкового боргу в розмірі 2464913,31 грн. за рахунок майна платника податків, що перебуває в податковій заставі, позов було задоволено частково, надано Луцькій об'єднаній державній податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області дозвіл на погашення податкового боргу в розмірі 390804,75 грн. за рахунок майна Приватного акціонерного товариства «Волинський шовковий комбінат», що перебуває у податковій заставі. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі скаржник просить постанову суду скасувати та відмовити у позові повністю. Апеляційна скарга мотивована недотриманням порядку звернення із такою вимогою, оскільки податковий орган попередньо, всупереч п. 95.3. ПК України, не звертався за стягненням коштів з рахунків платника. Лише у випадку відсутності таких коштів на рахунках податковий орган вправі звернутись із вимогою про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі. При цьому, визнав наявність податкового боргу в сумі 390804,75 грн.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів дійшла переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Як правильно встановив суд першої інстанції, за скаржником рахується 390804,75 грн. податкового боргу з податку з доходів фізичних осіб, яка стягнута з ПАТ «Волинський шовковий комбінат» за рахунок коштів у банках, що його обслуговують згідно з постановою Волинського окружного адміністративного суду від 03.10.2011 р. в адміністративній справі № 2а/0370/2618/11 про стягнення податкового боргу. ПАТ «Волинський шовковий комбінат» сплатив частину податкового боргу, стягнутого на підставі постанови Волинського окружного адміністративного суду від 03.10.2011 року грошовими коштами частково в сумі 5329,53 грн., тому податковий борг за постановою суду від 03.10.2011 року становить 390804,75 грн.

В частині решти заявлених позивачем сум суд першої інстанції відмовив у позові, оскільки Луцька ОДПІ 03.12.2013 р. звернулась до Волинського окружного адміністративного суду з поданням про стягнення з ПАТ «Волинський шовковий комбінат» коштів за податковим боргом в сумі 2074108,56 грн., який виник на підставі податкового повідомлення-рішення №0000272301 від 04.11.2005 року. Однак ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 04.12.2013 року подання Луцької ОДПІ до ПАТ «Волинський шовковий комбінат» про стягнення коштів за податковим боргом в сумі 2074108,56 грн. повернуто заявнику, а відтак, не встановлено правомірність формування податкового боргу скаржника та наявності підстав для його стягнення. Право на стягнення коштів з відповідача за рішенням суду не було реалізовано позивачем відповідно до вимог ст. 95 ПК України. Висновки суду першої інстанції у цій частині сторонами оскаржені не були.

При вирішенні спору суд першої інстанції підставно виходив з того, що п.п.14.1.175 п.14.1. ст.14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання. Згідно з пунктами 54.1., 54.2 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою. Грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету. Пунктом 56.1. статті 56 ПК України визначено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. При цьому, пункт 56.18. ст. 58 цього Кодексу передбачає, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно п.95.1. ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Положення пункту 95.3. ст. 95 ПК України передбачають, що контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

З метою здійснення заходів щодо погашення суми податкового боргу відповідно до ст. 89 ПК України на підставі рішення №59 від 02.02.2011 року Луцькою ОДПІ проведено опис майна у податкову заставу, про що складено Акт опису №12 від 12.05.2011 року. Дане обтяження було включено у Державний реєстр рухомого майна, що стверджується Витягом із даного реєстру №31366891 від 12.05.2011 року. Згідно з постановою Волинського окружного адміністративного суду від 03.10.2011 року в адміністративній справі № 2а/0370/2618/11 задоволено позов Луцької ОДПІ та стягнуто з рахунків Приватного акціонерного товариства «Волинський шовковий комбінат» у банках, обслуговуючих платника податків, на користь держави кошти у розмірі суми податкового боргу - 396134,28 грн. Вказане судове рішення набрало законної сили 18.10.2011 року та на підставі цього рішення 28.04.2012 року Волинським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №356/2012 року.

На підставі виконавчого листа №356/2012 року Луцька ОДПІ звернулась до ДВС з заявою про проведення виконання. Постановою державного виконавця другого відділу ДВС Луцького МУЮ від 25.10.2013 виконавчий лист №356/2012 року у справі №2а/0370/2618/11 повернутий стягувачу відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки всі рахунки ПАТ «Волинський шовковий комбінат» у банківських установах арештовані в межах суми боргу. Кошти на рахунках відсутні. Зазначеним спростовується посилання скаржника на недоведеність відсутності коштів на рахунках та порушення позивачем порядку звернення за дозволом на погашення податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

Таким чином, суд першої інстанції підставно визнав, що позивач дотримався порядку погашення заборгованості платника податків, визначеної ПК України, попередньо скориставшись правом звернення до суду з позовом щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини, наданим контролюючим органам підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України.

Підпунктом 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави. У відповідності до п.87.2 ст.87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У відповідності до вимог ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно зі ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Скаржник у встановленому законом порядку не довів наявність передбачених законом підстав для скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Волинський шовковий комбінат» залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11.12.2013 р. у справі №803/2369/13-а - без змін.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Волинський шовковий комбінат» (код ЄДРПОУ) 1 433, 75 грн. судового збору.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Костів М.В.

Судді Шавель Р.М.

Бруновська Н.В.