Ухвала суду № 44401515, 21.05.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/20317/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В. Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

21 травня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ганечко О.М.,

суддів: Коротких А.Ю., Хрімлі О.Г.,

при секретарі Біднячук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.03.2015 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Солом»янському районі ГУ ДФС у м. Києві до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.03.2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто податковий борг з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (заборгованість з податку на додану вартість) у розмірі - 88 203,09 грн.

Стягнуто податковий борг з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (заборгованість з податку на доходи з фізичних осіб) у розмірі - 67 609,95 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на незаконність, необ'єктивність, необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити постанову суду першої інтсанції без змін.

Представник позивача підтримав свою апеляційну скаргу в повному обсязі та просив її задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою задовольнити позов в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість відповідача зі сплати податку на додану вартість у розмірі 88 203,09 грн. виникла на підставі:

- податкового повідомлення рішення від 08.05.2013 №0000651702 (набуло статусу узгоджено згідно ухвали КААС від 23.09.2014 №826/14300/13-а);

- податкового повідомлення рішення від 27.08.2013 №0000691701 (набуло статусу узгоджено згідно ухвали КААС від 23.09.2014 №826/143000/13-а);

- податкової декларації №9036541471 від 20.06.2013;

- податкової декларації №9040491870 від 09.07.2013;

- податкової декларації №9049772216 від 13.08.2013;

- податкової декларації №9058158135 від 10.09.2013;

- податкової декларації №9072320483 від 12.11.2013;

- податкової декларації №9080104961 від 12.12.2013;

- податкової декларації №9087467703 від 16.01.2014;

- податкової декларації №9007728419 від 18.02.2014;

- податкової декларації №9012465327 від 12.03.2014;

- податкової декларації №9021335241 від 17.04.2014;

- податкової декларації №9027487333 від 15.05.2014;

- податкової декларації №9034999618 від 19.06.2014;

- податкової декларації №9038834182 від 09.07.2014;

- податкової декларації №9046448405 від 12.08.2014;

- податкової декларації №9051977533 від 11.09.2014;

- податкової декларації №9057973327 від 10.10.2014;

- податкової декларації №9072851227 від 17.12.2014;

- податкової декларації №9077915535 від 16.01.2015.

Заборгованість з податку доходів фізичних осіб у розмірі 67 609, 95 грн. виникла на підставі:

- податкове повідомлення рішення №0000701701 від 27.08.2013 (набуло статусу узгоджено згідно ухвали КААС від 23.09.2014 №826/14300/13-а);

- податкової декларації №9086852274 від 07.02.2013;

- податкової декларації №9041683926 від 12.07.2013;

- податкової декларації №9069845707 від 01.11.2013;

- податкової декларації №9088674089 від 23.01.2014;

- податкової декларації №9021433152 від 17.04.2014;

- податкової декларації №9038496770 від 07.07.2014;

- податкової декларації №9088674086 від 23.01.2014;

- податкової декларації №90580001724 від 10.10.2014.

У зв'язку з несплатою визначених податкових зобов'язань позивачем виставлено податкову вимогу №2920-17 від 16.07.2013 та рішення про опис майна у податкову заставу №6/1701 від 16.07.2013.

Вказане поштове відправлення повернулося з відміткою на конверті «Інші причини, що не дали змоги виконати» 20.08.2013.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі -ПКУ), платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених ПКУ та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 ст. 14 ПКУ, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений ПКУ строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 56.1 ст. 56 ПКУ, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 56.18 статті 56 ПКУ, передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до п.56.17 ПКУ, процедура адміністративного оскарження закінчується: 56.17.1. днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Пунктом 113.1 статті 113 ПКУ, передбачено, що строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.

В той же час, згідно з п.57.3 ст.57 ПКУ, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

При цьому, ст.59 ПКУ передбачено наступне.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

В порядку пункту 20.1.34 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Не приймаються до уваги посилання відповідача на неотримання податкової вимоги відносно податкових декларацій, оскільки вказане спростовується наявними документами в матеріалах справи, а саме конвертом з відміткою «Інші причини, що не дали змоги виконати» від 20.08.2014.

Крім того, у разі невручення податкової вимоги з незалежних від податкового органу обставин, податкова вимога вважається врученою у розумінні Податкового кодексу України.

Також, колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача відносно оскарження податкових повідомлень рішень в касаційному порядку, оскільки податкові повідомлення рішення набувають статусу узгоджених, за наслідком апеляційного провадження. Касаційне провадження не впливає на статус узгодженості/неузгодженості податкових зобов'язань, однак рішення прийняте за наслідком його розгляду може слугувати підставою для перегляду рішення суду першої інстанції за нововиявленим обставинами.

В той же час, пунктами 95.1, 95.2, 95.3 ст. 95 ПКУ, встановлено наступне.

Контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача заявленої суми заборгованості.

З огляду на те, що процесуальним законом не встановлено допуск до негайного виконання рішення в таких категоріях справ, суд першої інстанції вірно дійшов до висновку про відмову в задоволені адміністративного позову в цій частині.

За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у її задоволенні необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу представника позивача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.03.2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Ганечко

Судді: А.Ю. Коротких

О.Г. Хрімлі

Повний текст ухвали виготовлено 21.05.2015 року.

.

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.