Ухвала суду № 44401510, 20.05.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/6524/14 Головуючий у 1-й інстанції: Журавель В.О., Суддя-доповідач: Кобаль М.І.

У Х В А Л А

Іменем України

20 травня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кобаля М.І.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.

при секретарі: Хмарській К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Логистик Групп ЛТД» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Логистик Групп ЛТД» до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Логистик Групп ЛТД» (далі - Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - Відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.06.2014 року №0004511502.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши представників сторін, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «Логистик Групп ЛТД» сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі по тексту - ПДВ) на рахунок платника у банку в сумі 4723796 грн., відображеній у податковій декларації з ПДВ за грудень 2013 року.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем складено акт №298/15-1/34358085 від 20.03.2014 (далі по тексту - акт перевірки), згідно з яким встановлено порушення підприємством: п.198.1-198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201, п.200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, чим завищено податковий кредит за листопад 2013 на суму 4 743 947,79 грн., бюджетне відшкодування ПДВ, заявлене на рахунок платника у банку по декларації за грудень 2013 - на 4 723 796 грн., занижено суму податку, що підлягає сплаті до бюджету по декларації за листопад 2013 на 20 143 грн.

Підставою для встановлення зазначених порушень податковим органом стала відсутність документів, складання яких передбачено правочинами та недоліки в оформленні первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, а тому на думку відповідача господарські операції між позивачем та його контрагентами не мали реального характеру.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 31.03.2014 №0002471502, яким зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 5 904 745 грн., в т.ч. за основним платежем - 4 723 796 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 1 180 949 грн., та №0002481502, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 25 178,75 грн., в т.ч. за основним платежем - 20143 грн. та штрафними санкціями - 5 035,75 грн.

Позивачем оскаржено зазначені податкові повідомлення-рішення до ГУ Міндоходів у Київській області та ДПС України, в результаті розгляду оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 31.03.2014 №0002471502 і №0002481502 скасовано в частині невизнання перевіркою податкового кредиту у сумі 58 474 грн. та, відповідно застосованих санкцій, а скаргу частково задоволено і зобов'язано податковий орган вжити заходів відповідно до законодавства.

16.06.2014 відповідачем прийнято нове податкове повідомлення-рішення №0004511502, яким зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 5856831,25 грн., за основним платежем - 4 685 465 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 1 171 366,25 грн.

Не погоджуючись із оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції між позивачем та його контрагентами не мали товарного характеру, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договорами, а оформлені лише документально, що, в свою чергу, призвело до встановлення податковим органом порушень норм податкового законодавства.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції ТОВ «Логистик Групп ЛТД» здійснювало будівництво торгово-офісного центру із складськими приміщеннями в Біляївському районі Одеської області.

26.09.2013 між ТОВ «Логистик Груп ЛТД» (покупець) та ТОВ «Віст Груп» (постачальник) оформлено договір № 9/2013-04 на поставку товарів (садовий інвентар, тощо). На виконання договору складено видаткові накладні №РН-0000082 від 11.11.2013 та №РН 0000084 від 12.11.2013 та податкові накладні №211 від 11.11.2013 (косовища, граблі, лопати та інший садовий інвентар) та №212 від 12.11.2013 (лопати для снігу, коса, серп, секатор, граблі, розпилювачі та інший садовий інвентар). Довіреності на отримання товару записано в журналі реєстрації довіреностей. Згідно з виписками по рахунку оплата за товар здійснена безготівковим способом. Товар відображено в оборотно-сальдовій відомості позивача по рахунку 281.

За умовами вищезазначеного договору замовлення товару здійснюється виключно на підставі попередніх письмових заявок покупця, доставка яких постачальнику повинна бути документально підтверджена, зміст заявки визначено договором (п.2, п.4). Поставка товару здійснюється на умовах DDP (транспортними засобами постачальника до місця перебування покупця) (п.4), а згідно з п. 6 договору передача та прийом товару за його кількістю та якістю здійснюється лише за товаросупроводжувальними документами.

Беручи до уваги два примірники договору № 9/2013-04 від 26.09.2013, які було надано позивачем спочатку податковому органу під час перевірки, а потім до суду першої інстанції, встановлено що у п.10.1 та в п.11.8 містяться відмінності, а саме в одному з примірників дописано слова «строк дії - до 31.12.2013» та «на загальних підставах».

Передбачені цим договором заявки на товар, які повинні мати визначений договором зміст, а також первинні документи, які б підтверджували факт транспортування товару від ТОВ «Віст Груп» до ТОВ «Логистик Груп ЛТД», навантаження та розвантаження цього товару відсутні в матеріалах справи та не надані позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Крім того, між позивачем (замовник) з ТОВ «Вестт ТД» (виконавець) укладено договір поставки товару (бетон, пісок) №29/05-13 від 28.05.2013.

За умовами вищезазначеного договору, поставка здійснюється транспортними засобами постачальника, передача та прийом товару за його кількістю та якістю здійснюється за товаросупроводжувальними документами.

На виконання умов зазначеного договору оформлено податкові накладні, видаткові накладні та товарно-транспортні накладні, які містяться в матеріалах справи та досліджені судом апеляційної інстанції в повному обсязі.

При дослідженні накладних №20131105 від 05.11.2013 і №20131106-24 від 06.11.2013 судом першої інстанції встановлено наявність відмінностей у внесених до них записах, що підтверджується поясненнями податкового органу.

Між тим, рахунки-фактури №НФ-0852 від 14.08.2013 та №НФ-1001 від 07.10.2013, які були підставою для оформлення видаткових накладних №НФ-0001423 від 08.10.2013 та №НФ-0001369 від 23.09.2013, позивачем до суду першої інстанції не надано.

При дослідженні товарно-транспортних накладних встановлено, що в них зазначено таку ж кількість бетону, як і в податкових та видаткових накладних.

Із повідомлення ТОВ «Вестт ТД» від 04.12.2014, яке скеровано позивачу вбачається, що відповідно до Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи (яка згідно з повідомленням втратила чинність, але іншого нормативного акта замість неї не прийнято), при перевезенні однорідних вантажів від вантажовідправника до вантажоодержувача на одну й ту ж відстань при умові забезпечення цілісності вантажу допускається оформлення однією товарно-транспортною накладною всього обсягу вантажу, перевезеного автомобілем за зміну (п.2.6 Інструкції). При цьому якщо у товарно-транспортних накладних кількість бетону зазначена більше 7,5 м.куб. то ТОВ «Вестт ТД» однією товарно-транспортною накладною було оформлено декілька перевезень одного й того ж вантажу одним і тим же транспортним засобом в одне й те ж місце розвантаження за одну зміну. При цьому оформлення проміжних поїздок проводилось з видачею вантажоотримувачу через водія автомобіля накладної на кожну окрему поїздку з інформацією про дату, назву постачальника і замовника вантажу, місце доставки, ідентифікаційних даних транспортного засобу (міксеру) і кількості товару в ньому, а також документу про якість бетонної суміші.

Крім того, між позивачем (покупець) та ПАТ «Українське гірничо-металургійна компанія» (постачальник) укладено договір поставки металопродукції №35/13 від 14.10.2013.

За умовами вищезазначеного договору передбачено завчасне повідомлення покупця про готовність продукції, надання сертифікатів якості тощо, а також укладання договорів перевезення продукції.

На виконання цього договору складено видаткові, податкові та товарно-транспортні накладні, згідно з якими вага кожної окремої партії продукції склала: 20,31т, 0,3т, 19,79т.

При дослідженні товарно-транспортних накладних №ОФн-108/2792 від 22.10.2013 та №ОФн-000463 від 03.09.2013 встановлено, що транспортування арматури здійснювалося Одеською регіональною філією ПАТ «Українська гірничо-металургійна компанія» (пункт навантаження м. Одеса, вул. Новомосковська 23а) та пункт навантаження м. Одеса, Малинівський р-н., вул. Новомосковська дорога буд. 23а.

В зазначених товарно-транспортних накладних, виконаних друкованим способом, дописана від руки інформація про пункт призначення (розвантаження), в одній накладній така інформація взагалі відсутня.

Також, між позивачем та ТОВ «Адакор» укладено усний договір на поставку товару (насосні станції).

На виконання зазначеного договору оформлено податкові та видаткові накладні.

При дослідженні видаткових накладних №АР-0000308 від 19.12.2013 та №НФ-0001423 від 08.10.2013 судом першої інстанції встановлено, що їх виписано на підставі рахунків-фактур №АРС-000541 від 09.10.2013 та НФ-1001 від 07.10.2013, які до суду позивачем не надано.

Разом з тим, позивачем до податкового кредиту за листопад 2013 включено податкові накладні №299 від 16.09.2013 та №337 від 22.10.2013, отримані від Колективного НВП «Спецавтоматика» на виконання робіт (проектування, монтаж установки пожежегасіння), які містять адресні дані, що не відповідають місцезнаходженню юридичної особи (Київська обл. Бородянський район, село Блискавиця, вул. Нова 23).

Згодом, ТОВ «Логистик Груп ЛТД» придбану продукцію за документами було реалізовано ТОВ «Віст Групп Лімітед», про що складено договір поставки №10/2013-02, рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні.

Як встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Логистик Груп ЛТД» вже звертався до Київського окружного адміністративного суду із аналогічним позовом щодо оскарження зазначеного податкового повідомлення рішення, проте позовну заяву відкликав, в результаті чого, Київським окружним адміністративним судом у справі 810/5221/14 зазначену позовну заяву залишено без розгляду.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що позивачем до суду першої інстанції не було надано передбачених договором заявок та первинних документів, які б підтверджували факт транспортування товару від ТОВ «Віст Груп» до ТОВ «Логистик Груп ЛТД», навантаження та розвантаження товару з урахуванням його кількості та ваги.

Як вбачається з матеріалів справи обсяг та вага цього товару значні, проте доказів здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт на вимогу суду першої інстанції позивачем також не надано.

Проте, не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції твердження позивача про те, що ці перевезення товару здійснено вказаним в ТТН транспортним засобом, оскільки зазначена у наведених вище накладних вага та обсяг товару значно перевищує технічні характеристики такого транспортного засобу щодо його вантажопідйомності.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

З 1 січня 2011 року введено в дію Податковий кодекс України (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, та визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку

Згідно частини 1 статті 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону № 996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 статті 9 даного Закону встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 17 ПК України, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України встановлено, що базою оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, відповідно до пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Положеннями пункту 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що надані позивачем первинні документи, які досліджені судом апеляційної інстанції в повній мірі, складені з порушенням вимог чинного законодавства, що в свою чергу не може бути взято судом до уваги як доказ проведення господарської операції.

Правова позиція Верховного Суду України у справах, пов'язаних із отриманням права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: встановлення факту здійснення господарської операції; встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку; встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Відповідно до частини першої ст.244-2 КАС України, зокрема, суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Логистик Групп ЛТД» - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий - суддя М.І. Кобаль

судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова

.

Головуючий суддя Кобаль М.І.

Судді: Карпушова О.В.

Епель О.В.