Ухвала суду № 44401220, 19.05.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

19 травня 2015 року

справа № 804/16896/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Олійник Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 березня 2014 року у справі № 804/16896/13-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арматурний завод "Адмірал" до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Арматурний завод “Адмірал” звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та просило скасувати податкове повідомлення-рішення №0000372206 від 05.12.2013 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 березня 2014 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю “Арматурний завод “Адмірал” до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення – задоволено у повному обсязі. Визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0000372206 від 05.12.2013 року.

Не погодившись з вищевказаною постановою відповідач подав апеляційну скаргу, мотивуючи її тим, що судом першої інстанції під час винесення судового рішення були порушені норми матеріального та процесуального права, та просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи та перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що працівниками Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю “Арматурний завод “Адмірал” з питання правомірності декларування залишку від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24) та задекларований у податковій декларації з ПДВ за період вересень 2013 року з моменту його виникнення.

За результатами перевірки складено акт №1004/2206/31158157 від 22.11.2013 року, в якому перевіряючими зроблено висновок про порушення товариством з обмеженою відповідальністю “Арматурний завод “Адмірал” п.200.1 статті 200 Податкового кодексу України, а саме завищено залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 24) податкової декларації за вересень 2013 року у розмірі 247469,00 грн.; п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість за серпень 2013 року на суму 101964,00 грн. за вересень 2013 року на суму 2037,00 грн.

05.12.2013 року Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області було винесено податкове повідомлення-рішення №0000372206, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 130 001,25 грн.

Вирішуючи спір у справі та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ “Арматурний завод “Адмірал” на підставі пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України законно було задекларовано податковий кредит у травні-вересні 2013 року та правомірно сформовано р.19 податкових декларацій з ПДВ.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судом встановлено, що позивач (орендар) з товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім “Технопром” (орендодавець) уклав договір оренди №04012013/02 від 04.01.2013 року, згідно умов якого орендодавець в порядку та на умовах, встановлених даним договором, передає за плату орендарю у строкове користування, а орендар приймає нерухоме майно з усім наявним устаткуванням загальною площею 5463,4кв.м., що розташоване за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Краснозаводська, 14 із зобов’язанням сплати на користь орендодавця визначеної орендної плати.

Пунктом 3.1 укладеного договору оренди встановлено, що строк оренди становить 10 років з моменту прийняття орендарем об’єкту оренди по акту прийому-передачі нерухомого майна в орендне користування.

Матеріалами справи підтверджується, що про право власності на нерухоме майно (будівля механічного цеху), що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Краснозаводська, 14 за реєстраційним номером 33202427, знаходиться у власності ТОВ Торговий дім “Технопром” з 22.04.2011 року на підставі говору купівлі-продажу нерухомо майна, а тому орендодавцем є ТОВ Торговий дім “Технопром” і власником приміщення, що орендується.

Тому, укладений договір оренди №04012013/02 від 04.01.2013 року є таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.

Разом з тим, договір №04012013/02 від 04.01.2013 року не було зареєстровано та нотаріально засвідчено, тим самим податковий орган зробив висновок про нікчемність даного договору та спрямованість господарської операції винятково на зменшення бази оподаткування, що не має під собою розумної, економічно-обґрунтованої, необхідної і достатньої ділової (господарської) мети.

Відповідно до пункту 1 статі 4 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами.

З аналізу наведених норм вбачається, що усі договори оренди, які використовуються товариством при здійсненні ним підприємницької діяльності, повинні пройти державну реєстрацію.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що використання приміщення без державної реєстрації правовстановлюючих документів або з недотриманням встановленого порядку не є порушенням вимог податкового законодавства, які тягнуть за собою передбачену відповідальність. При цьому, відповідальність за порушення, допущені в іншій галузі законодавства, не може створювати для суб'єктів господарювання додаткову, прямо не передбачену законодавством, відповідальність в сфері оподаткування.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивачем були надані відповідні документи на підтвердження легітимності користування об’єктом оренди. Недотримання правил реєстрації угод (при встановлені волевиявлення учасників угод на реєстрацію договорів) може бути підґрунтям цивільно-правової відповідальності для сторін по угоді, але не може бути в даному випадку підставою для застосування податкових санкцій, в тому числі у вигляді визначення податкових зобов'язань.

Крім того, в ході розгляду адміністративної справи судом встановлено, що договір оренди №04012013/02 від 04.01.2013 року було укладено із врахуванням протоколу розбіжностей від 04.01.2013 року, яким передбачено редакція пункту 3.1 договору, а саме закріплено строк оренди 1 рік з моменту прийняття орендарем об’єкту оренди по акту прийому-передачі нерухомого майна в орендне користування. Договір вступив у силу із врахуванням протоколу розбіжностей та не підлягав додержанню форми правочину, передбаченої статтями 793-794 Цивільного кодексу України.

Згідно абзацу 2 пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав усі підтверджуючі документи, що засвідчують факт виконання договору оренди №04012013/02 від 04.01.2013 року, зокрема, акти прийому-передачі нерухомого майна в орендне користування, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), а також документи, що підтверджують орендну плату.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.2, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України).

Таким чином судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач надав усі підтверджуючі документи, що засвідчують факт виконання договору оренди.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке б потягло за собою наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, не було встановлено, тому постанову суду першої інстанції від 31.03.2014 року у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції у даній справі.

Керуючись ст. п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області – залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 березня 2014 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов