Постанова № 44401206, 27.05.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2015 року Справа № 902/1838/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Крейбух О.Г.

судді Василишин А.Р. ,

судді Юрчук М.І.

при секретарі Михальчук В.К.

за участю представників:

позивача - Драчук С.В.;

відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача приватного підприємства "Гурівецьке" на рішення господарського суду Вінницької області від 04.03.15 р. у справі № 902/1838/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фідленс - Україна"

до приватного підприємства "Гурівецьке"

про стягнення 95 877,05 грн. заборгованості

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Фідленс-Україна" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом до приватного підприємства "Гурівецьке" про стягнення заборгованості /а.с. 3-4/.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 04.03.2015 року у справі № 902/1838/14 (суддя Тісецький С.С.) позов ТзОВ "Фідленс-Україна" до ПП "Гурівецьке" про стягнення 95 877, 05 грн. заборгованості задоволено.

Стягнуто з ПП "Гурівецьке" на користь ТзОВ "Фідленс-Україна" 95 877,05 грн. - 0,7 % відсотків за користування товарним кредитом та 1 917,54 грн. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового /а.с. 109-113/.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач ПП "Гурівецьке" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду Вінницької області від 04.03.2015 року у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обгрунтування апеляційної скарги, скаржник вказує наступне:

- ухвалою господарського суду Вінницької області від 23.10.2014 року у справі № 902/637/14 порушено провадження у справі про банкрутство відповідача, введено процедуру розпорядження майном та мораторій на задоволення вимог кредиторів;

- оскільки строк виконання зобов'язання зі сплати основного боргу настав до дня порушення справи про банкрутство відповідача, то, відповідно, позивач є конкурсним кредитором з вимогами, у тому числі, основної суми боргу - 244 603,42 грн., яка є конкурсною та на яку поширюється дія мораторію, введеного судом. Вимога позивача про стягнення 95877,05 грн. 0,7 % товарного кредиту нарахованого на суму основного боргу, що є конкурсною;

- у даному випадку з відповідача стягнуто відсотки за користування товарним кредитом; такі проценти за своєю правовою природою є санкціями, оскільки підлягають сплаті лише у випадку затримки оплати. А тому, відповідно до ст.19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» заборонено під час дії мораторію стягувати будь-які фінансові санкції;

- оскільки сума основного боргу є конкурсною, відповідач не вправі сплатити суму основного боргу позивачу, адже у такому випадку буде порушено мораторій та інтереси інших конкурсних кредиторів.

Таким чином, на думку скаржника, правові підстави для задоволення позову відсутні, просить рішення господарського суду господарського суду Вінницької області від 04.03.2015 року у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити /а.с. 119-123/.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти доводів та вимог скарги, вказавши, що господарський суд Вінницької області при винесенні рішення правомірно застосував норми матеріального та процесуального права, повністю з'ясував обставини справи та дослідив докази у справі, постановив законне та обгрунтоване рішення, а тому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги відмовити /а.с. 130-131/.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.03.2015 року у справі № 902/1838/14 апеляційну скаргу прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Демянчук Ю.Г., суддя Юрчук М.І. та призначено до розгляду на 13.05.2015 року /а.с. 118/.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 13.05.2015 року внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Демянчука Ю.Г. та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Василишин А.Р., суддя Юрчук М.І. /а.с. 129/.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.05.2015 року розгляд справи № 902/1838/14 відкладено на 27.05.2015 року в зв'язку з необхідністю витребування нових доказів /а.с. 142-143/.

27.05.2015 року в судовому засіданні позивач повністю підтримав вимоги і доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

27.05.2015 року відповідач участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив; директором ПП "Гурівецьке" подано клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки представник Кучерява І.П. немає можливості взяти участь у судовому засіданні, призначеному на 27.05.2015 року з об'єктивних, зазделегідь непередбачуваних, обставин /а.с. 158/. Аналогічне за змістом клопотання подано представником Кучерявою І.П., яка просить відкласти розгляд справи у зв'язку із участю в засіданні комітету кредиторів по справі № 902/1300/14 /а.с. 162/.

Відповідно до п.3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Одночасно, застосовуючи у відповідності до част.1 ГПК України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи част.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 року у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Окрім того, будь-яких доводів щодо поважності причин неможливості явки в судове засідання 27.05.2015 року у клопотанні не наведено, доказів в підтвердження зазначених обставин до клопотання не додано.

Водночас, позивач в судовому засіданні 27.05.2015 року заперечив проти відкладення розгляду справи.

Відтак, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи підлягає відхиленню.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

05.06.2013 року між ТзОВ "Фідленс-Україна" (надалі - постачальник, позивач) та ПП "Гурівецьке" (надалі - покупець, відповідач, апелянт) укладено договір поставки Д-2 на умовах відстрочення платежу № 136 КП (надалі - Договір), відповідно до п.1.1 якого постачальник продає, а покупець купує на умовах даного договору товар, в кількості, асортименті, цінах та умовах поставки ("ІНКОТЕРМС 2010"), що обумовлюються в додатках, специфікаціях чи рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною цього договору /а.с. 5-6/.

Згідно п.1.2 Договору, товаром згідно з цим договором є кормові добавки, білкові вітамінно-мінеральні добавки, комбікорми, замінники цільного молока, ветеринарні препарати, спеціальні добавки, елементи обладнання, які постачаються покупцю для використання в його господарській діяльності.

Ціни на товар наведені у специфікаціях та або рахунках-фактурах та включають вартість доставки товару покупцю (п.2.1 Договору).

Відповідно до п.2.2 Договору, загальна вартість (ціна) договору визначається сумарною ціною всього товару, поставленого постачальником на виконання умов цього договору. Валюта платежу та валюта договору - гривня.

Згідно з п.3.1 Договору, оплата вартості товару (партії товару) проводиться покупцем відповідно до умов цього пункту договору, якщо інші умови оплати не будуть передбачені у специфікації до договору:

3.1.1. частину вартості товару в розмірі 20 %, покупець оплачує до моменту відвантаження товару зі складу постачальника.

3.1.2. друга частина вартості товару в розмірі 80 % оплачується покупцем на умовах відстрочення кінцевого розрахунку: протягом 30 календарних днів з дня відвантаження товару зі складу постачальника, (дата зазначена у видатковій накладній).

Відповідно до п.3.2 Договору, датою оплати є день зарахування коштів на рахунок постачальника в банківській установі.

Не пізніше, ніж за п'ять днів до моменту відвантаження товару, покупець надсилає постачальнику заявку-замовлення на партію товару, в якій вказує найменування товару та його кількість, а також базис поставки. Постачальник розглядає заявку і у разі її погодження надсилає покупцю рахунок-фактуру та специфікацію. Рахунок-фактура підлягає оплаті відповідно до умов розділу 3 договору (п.5.1 Договору).

Згідно п.5.2 Договору, постачальник здійснює поставку товару на протязі п'яти банківських днів (якщо інший строк не зазначений в Специфікації до договору) з моменту надходження від покупця замовлення на товар. Постачальник відвантажує товар за умови наявності в нього: а) факсокопії довіреності представника покупця на отримання товару (з наданням оригіналу в подальшому), б) підписаної покупцем факсокопії специфікації до договору; в) отримання від покупця попередньої оплати за товар відповідно до умов договору або специфікації до нього.

Дата поставки: дата отримання товару покупцем (підписання товарної накладної його представником) (п.5.4 Договору).

Згідно п.6.1 Договору, право власності переходить від постачальника до покупця в момент отримання товару покупцем зі встановлених договором умов (базисів) поставки.

У разі порушення покупцем строків оплати товару, він сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка існувала в період прострочення, за кожний день прострочення платежу. Неустойка нараховується по день остаточного проведення розрахунку покупцем (п.6 ст.232 ГК України) (п.9.3 Договору).

Відповідно до п.9.4 Договору, у випадку прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті вартості товару, покупець сплачує на користь постачальника проценти за неправомірне користування грошовими коштами в розмірі 20 процентів річних з простроченої суми за весь час прострочення (ст.625 ЦК України).

Договір набирає чинності в момент підписання його представниками сторін та скріплення печатками його тексту і діє до 31 грудня 2013 року, а в частині зобов'язань, які виникли під час дії договору - до повного їх виконання (п.13.1 Договору).

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 244 603, 42 грн., що підтверджується видатковими накладними та довіреностями:

- видаткова накладна № ФИД00006503 від 04.10.2013 року на суму 67 767, 90 грн. та довіреність № 174 від 04.10.2013 року /а.с. 50-51/;

- видаткова накладна № ФИД0006788 від 17.10.2013 року на суму 79 369, 50 грн. та довіреність № 186 від 16.10.2013 року /а.с. 52-53/;

- видаткова накладна № ФИД00007015 від 25.10.2013 року на суму 22 874, 62 грн. /а.с. 54/;

- видаткова накладна № ФИД00007260 від 01.11.2013 року на суму 74 591, 40 грн. та довіреність №201 від 01.11.2013 року /а.с. 48-49/.

Товар поставлений згідно даних накладних співпадає з найменуванням товару, визначеному у предметі договору поставки Д-2 на умовах відстрочення платежу № 136 КП від 05.06.2013 року.

Водночас, в січні 2014 року ТзОВ "Фідленс-Україна" звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом до ПП "Гурівецьке" про стягнення 244603,42 грн. заборгованості.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 06.02.2014 року у справі № 902/99/14 позов ТзОВ "Фідленс-Україна" до ПП "Гурівецьке" про стягнення 244 603,42 грн. задоволено.

Стягнуто з ПП "Гурівецьке" на користь ТзОВ "Фідленс-Україна" 244 603,42 грн. - боргу, 4 892 грн. 07 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору /а.с. 9-14/.

Зазначені вище обставини встановлені рішенням господарського суду Вінницької області від 06.02.2014 року у справі № 902/99/14, а тому у відповідності до част.3 ст.35 ГПК України, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідачем доказів виконання рішення господарського суду Вінницької області від 06.02.2014 року у справі № 902/99/14 та сплати ТзОВ "Фідленс-Україна" 244 603,42 грн. - боргу, 4 892 грн. 07 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору суду не надано.

Неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати поставленого товару в строки, передбачені договором поставки та не виконання рішення господарського суду Вінницької області від 06.02.2014 року у справі № 902/99/14 про стягнення з ПП "Гурівецьке" 244 603,42 грн. боргу за вказаним договором, слугувало підставою для звернення позивача з позовом про стягнення 95 877,05 грн. 0,7 % товарного кредиту за період з 23.10.2014 року по 16.12.2014 року.

При прийнятті рішення, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (част.1 ст.628 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Згідно част.1-2 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до част.1-5 ст.694 ЦК України, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі невиконання продавцем обов'язку щодо передання товару, проданого в кредит, застосовуються положення статті 665 цього Кодексу.

Якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару.

Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Відповідно до п.14.1.245 ст.14 Податкового кодексу України, товарний кредит - товари (роботи, послуги), що передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичних чи фізичних осіб на умовах договору, що передбачає відстрочення остаточних розрахунків на визначений строк та під процент. Товарний кредит передбачає передачу права власності на товари (роботи, послуги) покупцеві (замовникові) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості.

Пунктом 3.1.2. Договору встановлено наступні строки здійснення оплати:

- по видатковій накладній № ФИД00006503 від 04.10.2013 року - до 04.11.2013 року;

- по видатковій накладній № ФИД0006788 від 17.10.2013 року - до 18.11.2013 року (з урахуванням того, що 16-17 жовтня 2013 року є вихідними днями);

- по видатковій накладній № ФИД00007015 від 25.10.2013 року - до 25.11.2013 року;

- по видатковій накладній № ФИД00007260 від 01.11.2013 року - до 01.12.2013 року.

Відповідно до п. 3.4. Договору, у разі, якщо затримка зі сторони покупця з оплатою товару перевищує двадцять календарних днів, товар є таким, що проданий на умовах товарного кредиту. За користування товарним кредитом покупець сплачує на користь постачальника проценти в розмірі нуль цілих сім десятих процента від вартості неоплаченого товару за кожен день. Перебіг строку користування товарним кредитом починається із наступного, після закінчення двадцятиденного періоду, дня та припиняється в день оплати вартості товару покупцем.

Тобто п.3.4 договору поставки Д-2 на умовах відстрочення платежу № 136 КП від 05.06.2013 року сторони передбачили відповідальність покупця у вигляді сплати 0,7 % від вартості неоплаченого товару за кожен день.

Таким чином, право нарахування 0, 7 % за користування товарним кредитом виникає у позивача в такі строки:

- по видатковій накладній № ФИД00006503 від 04.10.2013 року - з 25.11.2013 року;

- по видатковій накладній № ФИД0006788 від 17.10.2013 року - з 08.12.2013 року;

- по видатковій накладній № ФИД00007015 від 25.10.2013 року - з 14.12.2013 року;

- по видатковій накладній № ФИД00007260 від 01.11.2013 року - з 22.12.2013 року.

Колегією суддів перевірено розрахунок відсотків за користування товарним кредитом, виконаний позивачем, за період з 23.10.2014 року по 16.12.2014 року в розмірі 95 877,05 грн. та визнано його вірним.

Водночас, щодо посилань відповідача, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 23.10.2014 року у справі № 902/637/14, серед іншого:

- порушено провадження у справі про банкрутство приватного підприємства "Гурівецьке";

- введено процедуру розпорядження майном боржника;

- введено мораторій на задоволення вимог кредиторів /а.с.15-20/.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 16.12.2014 року по справі № 902/637/14 призначено заяву ТзОВ "Фідленс-Україна" № 1611-1 від 21.11.2014 року про включення до складу кредиторів ПП "Гурівецьке" з сумою грошових вимог в розмірі 960 951,40 грн. до розгляду на 16.01.2015 року /а.с. 132-133/.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 16.01.2015 року зупинено провадження у справі № 902/637/14 до перегляду судом вищої інстанції ухвали господарського суду Вінницької області від 13.01.2015 року та повернення матеріалів даної справи до господарського суду Вінницької області /а.с.134-136/.

Станом на 04.03.2015 року, дату прийняття місцевим господарським судом рішення по справі № 902/637/14, провадження у справі № 902/637/14 поновлено не було.

Відповідно до част.1, 3 ст.19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах;

забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій;

не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій;

зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію;

не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 23.10.2014 року у справі № 902/637/14 порушено провадження у справі про банкрутство приватного підприємства "Гурівецьке".

21.11.2014 року ТзОВ "Фідленс-Україна" звернувся до господарського суду Вінницької області із заявою № 1611-1 про включення до складу кредиторів ПП "Гурівецьке" з сумою грошових вимог в розмірі 960 951,40 грн.

На виконання вимог ухвали суду від 13.05.2015 року позивачем подано до суду наступні заяви про включення до складу кредиторів ПП "Гурівецьке" з сумою грошових вимог в розмірі 960 951, 40 грн.:

- заяву про грошові вимоги кредитора до боржника № 1611-1 від 21.11.2014 року /а.с.146-148/;

- заяву про зменшення грошових вимог кредитора до боржника № 0312-1 від 10.12.2014 року /а.с. 151-152/;

- заяву про уточнення грошових вимог кредиторв до боржника № 3014-3 від 30.12.2014 року /а.с. 153/.

Згідно вказаних заяв (з урахуванням заяв про зменшення та уточнення грошових вимог), до складу грошових вимог ТзОВ "Фідленс-Україна" входять наступні суми:

- 244 603, 42 грн. основного боргу;

- 4 892, 07 грн. судових витрат;

- 37 317, 52 грн. пені;

- 39 535, 55 грн. 20% річних;

- 505 066, 62 грн. 0, 7 % по товарному кредиту за період з 01.01.2014 року по 22.10.2014 року.

Тобто в межах провадження у справі про банкрутство ПП "Гурівецьке" № 902/637/14 ТзОВ "Фідленс-Україна" заявлено, зокрема, вимоги про стягнення 0, 7 % по товарному кредиту за період з моменту виникнення права на нарахування даних відсотків по 22.10.2014р., до порушення провадження у справі про банкрутство приватного підприємства "Гурівецьке".

Кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство (абз.6 част.1 ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»).

Тобто, ТзОВ "Фідленс-Україна", подавши у даній справі позов про стягнення 0, 7 % по товарному кредиту за період після порушення провадження у справі про банкрутство 23.10.2014 року, а саме з 23.10.2014р. по 16.12.2014р., є поточним кредитором боржника ПП "Гурівецьке".

Відповідно до част. 5 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Відповідно до абз. 4 част. 8 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, можуть пред'явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Щодо співвідношення процентів в розмірі 0,7 % від вартості неоплаченого товару за кожен день за користування товарним кредитом (п.3.4 Договору) та неустойки (пені, штрафу) чи іншого виду забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно з част.1, 5 ст.694 ЦК України, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до п.2.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 року № 14, застосування пені не виключає одночасного нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами (стаття 536 ЦК України), зокрема процентів на прострочену суму оплати товару, проданого в кредит (частина п'ята статті 694 названого Кодексу), оскільки стягнення відповідних процентів не є ні видом забезпечення виконання зобов'язань, а ні штрафною санкцією.

Згідно абз.7 п.8 листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 29.04.2013 року №01-06/767/2013, пеню необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, що є платою саме за користування ними, а не санкцією за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання. Передбачені договором проценти не є неустойкою (штрафом, пенею), а є саме процентами за користування товарним кредитом відповідно до частини п'ятої статті 694 ЦК України та стягуються незалежно від наявності вини боржника. Зазначені проценти за своєю правовою природою є боргом, тому зменшення їх розміру неможливе (див. постанову Вищого господарського суду України від 25.09.2012 N 32/5005/3471/2012).

Відповідно до п.п.6.1-6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 року № 14, проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу. Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України).

Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов'язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або Законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов'язання.

Якщо договором або чинним законодавством не передбачено розміру процентів за користування чужими коштами, то припис частини другої статті 625 ЦК України може бути застосований господарським судом лише за наявності порушення боржником грошового зобов'язання.

Таким чином, заявлені до стягнення 95877,05 грн. 0,7 % товарного кредиту (п.3.4 Договору) не є фінансовою санкцією за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання, а є платою за користування товарним кредитом відповідно до частини п'ятої статті 694 ЦК України, на яку мораторій не поширюється.

За наведеного, позовні вимоги ТзОВ "Фідленс-Україна" про стягнення 95 877, 05 грн. - 0,7 % відсотків за користування товарним кредитом за період з 23.10.2014р. по 16.12.2014р. є підставними та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона належними і допустимими доказами повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі є безпідставними, документально необгрунтованими та такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді справи. Рішення господарського суду Вінницької області у даній справі ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Вінницької області від 04.03.15 р. у справі № 902/1838/14 залишити без змін, апеляційну скаргу приватного підприємства "Гурівецьке" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 902/1838/14 повернути господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Крейбух О.Г.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Юрчук М.І.