Постанова № 44401124, 21.05.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2015 р.Справа № 916/186/15-г Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.,

суддів: Петрова М.С., Колоколова С.І.,

при секретарі судового засідання Галузінському Н.О.

за участю представників учасників процесу:

від позивача - Шпириноса Є.В., довіреність б/н, дата видачі : 24.12.14р.;

від відповідача - Очколяса Д.В., довіреність № 72, дата видачі : 25.12.14р.;

від третьої особи - Шпириноса Є.В., довіреність б/н, дата видачі : 2.01.15р.;

Купер І.О., довіреність б/н, дата видачі : 2.01.15р. /в судовому засіданні від 16.04.15р./;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт"

на рішення господарського суду Одеської області від 11.03.2015 року

по справі № 916/186/15-г

за позовом Приватного акціонерного товариства "РЕНО Україна", м.Київ

до скаржника

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю „АВТОЛОГІСТИКА", м.Київ

про стягнення 128 289,95 грн.,

/повна фіксація судового процесу здійснювалась відповідно до ст. 129 Конституції України та ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України/,

встановив:

У січні 2015р. Приватне акціонерного товариства (далі по тексту - ПрАТ) "РЕНО Україна" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства (далі - ДП) „Іллічівський морський торговельний порт" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю /далі-ТОВ/ „АВТОЛОГІСТИКА" про стягнення 128 289,95грн. збитків, з яких: 81 991,62грн. - втрати від курсової різниці вартості автомобілю, що виникла у зв'язку з несвоєчасним визнанням відповідачем обов'язку відшкодувати цю вартість, оскільки через неналежне виконання ним зобов'язань за договором про перевантаження імпортної і транзитної автотехніки від 30.12.2011р. за № 335/ит 8.04.14р. сталося викрадення належного позивачу автомобілю зі складу порту; 41 474,26 грн., на які збільшився борг внаслідок інфляції в період з 15.05 по 27.11.2014р., 4824,07грн. - три відсотки річних, нараховані за той же час. Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 2 565,80грн. судового збору.

В правове обґрунтування позовних вимог позивач послався на ст. ст. 8, 11, 22, 526, 533, 610, 625 ЦК України, ч. 1 ст. 225 ГК України та на рішення господарського суду Одеської області від 31.07.14р. та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 14.10.14р. та Вищого господарського суду України від 03.12.2014р. в справі 916/2095/14, якими встановлено факт наявності збитків у позивача та неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань.

Рішенням господарського суду Одеської області від 11.03.2015 року (суддя Д`яченко Т.Г.) позов задоволено частково, та стягнуто з ДП "Іллічівський морський торговельний порт" на користь ПрАТ "РЕНО Україна" 3% річних від простроченої суми у розмірі 4824,07 грн., збитки у вигляді курсової різниці у розмірі 81991,62 грн. та 1744,75 грн. судового збору, в решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, ДП „Іллічівський морський торговельний порт" звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції повністю і припинити провадження у справі і одночасно просить прийняти нове рішення, яким у задоволенні вимог ПрАТ "РЕНО Україна" відмовити повністю. В судовому засіданні представник скаржника просив рішення скасувати, а провадження в справі припинити, оскільки судом в справі 916/2095/14 вже розглянуто спір про той же предмет та з тих же підстав.

На думку скаржника, рішення місцевого господарського суду, прийнято з порушенням вимог чинного законодавства України, зокрема останній звертає увагу апеляційного суду на те, що суд першої інстанції не в повному обсязі з`ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору та невірно застосував норми матеріального права ( ст.ст. 530, 625 ЦК України ) та процесуального права ( ст. 62 та ч. 1 п. 2 ст. 80 ГПК України ), що потягло за собою неправильне вирішення господарського спору.

На думку скаржника, вимоги ПрАТ "РЕНО Україна» є незаконними, оскільки вони по суті є збільшенням розміру позовних вимог по справі за №916/2095/14, але безпідставно не були заявлені до прийняття в ній рішення.

Крім того, скаржник вважає, що факт викрадення у нього автомобілю позивача має бути встановлений лише вироком у відповідній кримінальній справі та вважає помилковим нарахування річних відсотків на збитки.

У запереченнях на апеляційну скаргу, які підтримані представниками третьої особи, ПрАТ "РЕНО Україна" просило апеляційну скаргу ДП „Іллічівський морський торговельний порт" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 11.03.2015р. по даній справі без змін.

Розглянувши матеріали справи, пояснення представників сторін, доводи апеляційної скарги та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія прийшла до висновку про обґрунтованість доводів скаржника лише в частині безпідставності нарахування та стягнення річних відсотків.

Як встановлено рішенням господарського суду Одеської області від 31.07.2014р. у справі №916/2095/14, залишеним без змін постановами Одеського апеляційного господарського суду від 14.10.2014р. та Вищого господарського суду України від 03.12.2014р., 30.12.2011р. між ДП „Іллічівський морський торговельний порт" та ТОВ „Автологістіка" укладено Договір перевантаження імпортної і транзитної автотехники від 30.12.2011р. № 335/ит, відповідно до умов якого порт прийняв на себе зобов'язання вивантажити із суден типу РО-РО, прийняти на зберігання, навантажити в залізничні вагони і/або автотранспорт та документально оформити імпортну і транзитну автотехніку/трейлери, а вантажовласник ТОВ „Автологістіка"- запланувати до перевантаження 26000 одиниць автотехніки та сплатити надані йому портом послуги. Порт зобов'язаний здійснювати вивантаження із суден типу РО-РО вантажу, його прийом відповідно до діючих правил, звичаїв та погоджених з ним доручень вантажовласника, а також складування і зберігання вантажу на відкритих складських площах порту, без права користування вантажем, і приймає всі залежні від нього заходи щодо забезпечення схоронності вантажу при його перевальці і зберіганні. Вартість зберігання імпортної і транзитної автотехніки та транспортних засобів, що навантажуються на судна чи розвантажуються з суден своїм ходом або буксируванням визначається за вільними тарифами порту, а саме: 5,65 грн./од. - протягом добі; 8,81 грн./од. - за кожну добу з 2 по 5 добу; 13,21 грн./од. за кожну добу з 16 доби і далі пункту 1.1, підпунктів 2.1.1, 2.1.2 пункту 2.1, підпункту 3.1.2 пункту 3.1.2 Договору від 30.12.2011 у відповідності зі "Зводом звичаїв Іллічівського морського торговельного порту".

01.02.2013р. між ТОВ „АВТОЛОГІСТИКА" /експедитор/ та ПрАТ "РЕНО Україна" /клієнт/ укладено Генеральний договір транспортного експедирування № 04-L-0213, за яким експедитор зобов`язується за дорученням і за рахунок клієнта надавати послуги з портового супроводження вантажу в порту, транспортно-експедиторські послуги з організації внутрішніх автомобільних перевезень вантажу клієнта, траспортно-експедиторські послуги з організації міжнародних перевезень вантажу клієнта та інші транспортно-експедиторські послуги /п. 1/.

Згідно п.п. 2.1. клієнт доручає, а експедитор забезпечує надання послуг з портового супроводження вантажу, надання транспортно-експедиційних послуг та організацію внутрішніх і міжнародних перевезень автомобільним транспортом вантажу клієнта, а також інших транспортно-експедиторських послуг згідно умов договору.

У відповідності до п.п. 2.2. експедитор має забезпечити належне виконання перевезень вантажу спеціалізованим рухомим складом, призначеним для перевезення вантажу клієнта - автовозами.

П.п. 2.3. визначено, що під час виконання цього договору, у випадку виявлення на місцях завантаження-розвантаження яких-небудь ушкоджень вантажу, нестачі комплектуючих вантажу, представники сторони, яка приймає вантаж та сторони, яка передає вантаж, зобов`язані на місці виявлення пошкодження зробити відповідні відмітки у контрольному листі, затвердженого зразку (КЛ), з докладним описом таких ушкоджень або нестач, та зробити відповідний запис у товарно-транспортній накладній (ТТН/СМR).

Згідно умов договору п.п. 3.1.11. після вивезення вантажу з території порту експедитор негайно вносить інформацію щодо його стану та комплектності в інформаційну систему ESTAFETA, а щодо факту відвантаження вантажу з порту до інформаційної системи STEFI.

Кожна зі сторін несе відповідальність за невиконання чи неналежне виконання умов цього договору в межах, установлених положеннями цього договору, законодавством України згідно п.п. 6.1.1. договору.

Сторонами визначений строк дії даного договору до 31.12.2014р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

При розгляді справи № 916/2095/14 судами було встановлено, що на виконання означених договорів відповідно до Генерального акту № 5R0000028 (дата вивантаження 12.02.2014 - 13.02.2014), та додатку до нього Акту-повідомлення №5R0005591 (дата вивантаження 12.02.2014 - 13.02.2014), підписаних представником Іллічівського морського торговельного порту Єпіфановим С.В., на склад №25 прийнято 143 місць легкових автомобілів RENAULT, що належать позивачу.

08.04.2014 зі складу №25 п'ятого терміналу ДП „Іллічівський морський торговельний порт" було викрадено дві автомашини марки "RENAULT, LODGY", кузов сірого кольору, коди кузовів YF1JSRBW450274346 та YF1JSRBW450271677, що підтверджується листом Іллічівського МВ УМВС України в Одеський області від 09.04.2014 № 433/04. Факт крадіжки автомобілів не заперечувався відповідачами.

Згідно з інвойсами від 24.01.2014 № 00245630 і № 00245610 вартість викрадених автомобілів становить: номер YF1JSRBW450271677 - 12916,70 доларів США, а номер YF1JSRBW450274346 - 12635,03 доларів США. Загальна вартість втрачених під час зберігання автомобілів складає 25551,73 доларів США (12916,70 + 12635,03 = 25551,73), що за курсом НБУ станом на 15.05.2014р. становило 300262,26грн..

11.05.2014р. ТОВ „АВТОЛОГІСТИКА" (первісний кредитор ) та ПрАТ "РЕНО Україна" (новий кредитор) уклали договір про відступлення права вимоги, за яким первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв право вимоги, що належить первісному кредиторові за договором про перевантаження імпортної та транзитної автотехніки №335/ит від 30.12.2011р., укладеним між первісним кредитором та ДП „Іллічівський морський торговельний порт" (далі - Боржник) /п.п. 1.1./.

У відповідності до п.п. 1.2. за цим договором новий кредитор одержує право вимагати від порту належного виконання зобов`язань за п.п. 2.1.2 основного договору, в тому числі в судовому порядку, щодо незабезпечення схоронності вантажу (автомобілів Renault Lodgy VF1JSRBW450274346 та Renault Lodgy VF1JSRBW450271677).

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами до повного виконання зобов`язаннь за цим договором.

В червні 2014р. ПАТ "РЕНО Україна" звернулось до господарського суду Одеської області з позовними вимогами до ДП "Іллічівський морський торговельний порт" про стягнення суми збитків у розмірі 300262,26грн. станом на 15.05.14р..

Означену суму у якості збитків було стягнуто на користь ПрАТ "РЕНО Україна" рішенням господарського суду Одеської області від 31.07.2014р., яке фактично було виконане відповідачем у повному обсязі шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок позивача лише 27.11.2014р..

Звертаючись з позовом в даній справі у січні 2015р. ПрАТ "РЕНО Україна" вимагає стягнення індексу інфляції, трьох відсотків річних та курсової різниці у загальному розмірі 128 2898,15грн. у якості збитків, що виникли за період з 15.05 по 27.11.14р. внаслідок несвоєчасної сплати коштів, стягнутих рішенням суду від 31.07.14р..

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції відхилив доводи порту щодо ідентичності позовних вимог з заявленими в справі 916/2095/14, але визнав безпідставною вимогу позивача про стягнення інфляційних (за період з травня 2014р. по листопад 2014р.) у сумі 41474,26грн. з огляду на те, що майнові інтереси позивача від знецінення національної валюти відновлені судом стягненням з відповідача 81881,62грн. курсової різниці.

Судова колегія погоджується з обґрунтованістю стягнення курсової різниці, оскільки на дату фактичної оплати вартості втрачених автомобілів /27.11.14р./ 25551,73 доларів США по курсу долара США до гривні НБУ становили не 300262,26грн. (11,75грн. за 1 долар), а 382253,88 грн. (14,96грн. за 1 долар), отже різниця складає 81991,62 грн. і вона підлягає стягненню з тих же підстав, що в справі №916/2095/14.

В той же час колегія суддів не може погодитися з висновком місцевого господарського суду про те, що оскільки ДП "Іллічівський морський торговельний порт" не було своєчасно відшкодовано ПрАТ "РЕНО Україна" вартість викрадених транспортних засобів, у позивача виникло право вимагати стягнення з відповідача 3% річних від суми простроченого платежу.

Такий висновок суду є хибним з огляду на положення п.п. 5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", де зазначено, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та відсотків річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (ст. 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (ст. 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

В апеляційній скарзі скаржник зазначав, що судова справа стосовно того ж предмету спору, а саме відшкодування ДП „Іллічівський морський торговельний порт" збитків ПрАТ "РЕНО Україна", вирішена по суті ще 14.10.2014р., коли набрало сили рішення господарського суду Одеської області у справі №916/2095/14 від 31.07.2014р., що залишене без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.10.2014р., а згодом і постановою Вищого господарського суду України від 03.12.2014р.. Такі твердження скаржника, на думку колегії, не відповідають матеріалам справи з огляду на те, що предметом цієї справи є стягнення збитків, завданих позивачу внаслідок знецінення національної валюти та інфляційних процесів, а предметом справи №916/2095/14 було стягнення збитків, які виникли внаслідок викрадення автомобілів.

Що стосується тверджень скаржника про те, що ПрАТ "РЕНО Україна" не скориставшись у період розгляду першої справи своїм правом на збільшення позовних вимог, втратило право на їх пред'явлення окремою вимогою, то вони суперечать як ст.ст. 1, 22 ГПК України, так і ст.ст. 8, 55, 124 Конституції України. До того ж, судова колегія зазначає, що період з 15.05.2014р. по 27.11.2014р., в який виникли збитки, заявлені до стягнення в даній справі, на час розгляду справи №916/2095/14 не був визначеним.

Також хибними є твердження скаржника про те, що факт викрадення автомобілів має бути встановленим саме вироком суду у кримінальній справі, оскільки його було встановлено чинними судовими рішеннями господарських судів трьох інстанцій по справі №916/2095/14, отже відповідно до ст.35 ГПК України він є преюдиціальним та не потребує нового доведення.

За викладених обставин судова колегія вважає, що апеляційну скаргу ДП „Іллічівський морський торговельний порт" слід задовольнити частково, а рішення господарського суду Одеської області від 11.03. 2015 року по справі № 916/186/15-г - скасувати в частині стягнення 3% річних.

Згідно із ст.49 ГПК України витрати позивача та скаржника по сплаті судового збору відшкодовуються пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів:

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт" задовольнити частково, рішення господарського суду Одеської області від 11.03.2015р. по справі № 916/186/15-г скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

"Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "РЕНО Україна" задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт" на користь Приватного акціонерного товариства "РЕНО Україна" 81991,62 грн. курсової різниці та 1639,84 грн. судових витрат.

В решті позову відмовити".

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "РЕНО Україна" на користь Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт" 819,91 грн. судового збору, сплаченого за розгляд апеляційної скарги.

Видачу наказів за постановою з зазначенням повних реквізитів сторін доручити господарському суду Одеської області

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Відповідно до ст. 110 ГПК України постанова може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 26.05.2015р.

Головуючий суддя Г.П. Разюк

Суддя М.С. Петров

Суддя С.І. Колоколов