Постанова № 44401070, 27.05.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2015 р. Справа№ 910/2081/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Самсіна Р.І.

суддів: Гончарова С.А.

Суліма В.В.

За розглядом апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2015р. у справі № 910/2081/15-г (суддя Сташків Р.Б.)

За позовом Державної іпотечної установи

до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний

банк «Київ»

про стягнення коштів

за участю представників сторін:

від позивача: Калінін І.М. (довіреність № 3819/15/1 від 21.07.2014р.);

від відповідача (скаржник): не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.02.2015р. задоволено позов Державної іпотечної установи, вирішено стягнути з Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» 81 403, 43 грн. заборгованості, 6 525, 38 грн. пені, а також 1 827 грн. судового збору.

Ухвалою суду від 07.04.2015р. прийнято до провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ», у якій скаржник просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 23.02.2015р. по справі № 910/2081/15-г та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову Державної іпотечної установи до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» про стягнення коштів.

Згідно доводів апелянта позивачем не доведено, що банком були порушені умови договору, а відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

При розгляді справи, як стверджується відповідачем, Господарським судом міста Києва порушено принципи рівності та змагальності учасників процесу, закріплені ст. 4-2, 4-3 ГПК України, та в порушення вимог ст. 77 ГПК України не було відкладено розгляд справи для забезпечення участі представників банку та надання витребуваних документів, що призвело до ухвалення неправомірного рішення.

Від позивача судом отриманий відзив на апеляційну скаргу (зареєстрований за вх. суду № 09-11/9380/15 від 26.05.2015р.) у якому стверджується, про безпідставність доводів апеляційної скарги.

В судове засідання не з'явились представники відповідача - Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ», однак враховуючи, що явка в судове засідання є правом сторін, а не їх обов'язком, не визнавалась судом обов'язковою для представників сторін, справа може розглядатись без їх участі, оскільки таке нез'явлення не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

У апеляційній скарзі викладені підстави з яких, за твердженням скаржника підлягає скасуванню прийняте судом першої інстанції рішення у справі, такі суду є зрозумілими, не потребують додаткового роз'яснення представником. Про розгляд апеляційної скарги в судовому засіданні 27.05.2015р. банк повідомлено належним чином ухвалою суду від 07.04.2015р., отримання якої 14.04.2015р. підтверджено поштовим повідомленням про вручення рекомендованого відправлення.

За розглядом матеріалів справи, при дослідженні наявних доказів, враховуючи доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, судом відзначається про відсутність підстав для скасування судового рішення при врахуванні наступного.

Матеріалами справи підтверджено, не заперечується сторонами та встановлено під час розгляду справи судом першої інстанції, що 14.09.2012 між Державною іпотечною установою та Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «Київ» було укладено договір про обслуговування іпотечних кредитів № 42, за умовами якого Установа доручає, а Банк бере на себе зобов'язання здійснювати обслуговування Іпотечних кредитів, виданих Банком відповідно до Стандартів Установи на підставі Договорів про іпотечний кредит, відповідних Іпотечних договорів та інших забезпечувальних договорів (Пакет договорів), наступним кредитором по яких є Установа. Перелік конкретних Іпотечних кредитів визначається додатковими угодами, які є невід'ємною частиною Договору (п. 1.1, 1.2 договору).

У відповідності до договору (п. 2.1.1, 2.1.2) банк зобов'язувався від імені та за дорученням установи:

- приймати в установленому порядку і в установлені договором про іпотечний кредит строки платежі від позичальників в рахунок погашення суми кредиту (основного боргу), відсотків за користування ним, а також стягувати суми комісійної винагороди, неустойки (штрафів, пені тощо) на транзитний рахунок;

- перераховувати суми, що направляються в рахунок погашення заборгованості по кредиту не пізніше дня, наступного за днем прийому платежу відповідно до п. 2.1.1 договору на поточний рахунок установи за вказаними реквізитами.

Спір у справі виник внаслідок невиконання банком зобов'язань за договором в частині перерахування коштів, що прийняті від позичальників (Немеш М.М., Санаєва Т.М., Скрипніков М.Г.) за договорами про іпотечні кредити з листопада 2014 року в загальній сумі 81 403, 49 грн..

Обслуговування іпотечних кредитів в межах договору про обслуговування іпотечних кредитів № 42 від 14.09.2012р., за позичальниками: Санаєвою Т.М. (договір № 1/34 від 26.04.2012р.), Немеш М.М. (договір № 2/35 від 28.04.2012р.), Скрипніковим М.Г. (договір № 3/37 від 24.12.2012р.) визначено додатковими угодами № 2 від 14.09.2012р. та № 3 від 29.04.2013р..

Заборгованість в розмірі 81 403, 49 грн., що виникла внаслідок неперерахування до установи грошових коштів, сплачених вказаними позичальниками з листопада 2014р. підтверджена банком у складеному сторонами та скріпленому печатками установи та банку акті станом на початок дня 01 грудня 2014р. (аркуш справи 18).

В силу положень ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. На сторін процесуальним законом покладено обов'язок довести обставини на які вони посилаються належними засобами доказування, а не надавати оцінку доказам іншої сторони (ст. 33 ГПК України).

В обґрунтування доводів апеляційної скарги про недоведеність позовних вимог позивача скаржником не представлено належних доказів підтверджуючих виконання зобов'язань по перерахуванню згідно умов договору спірної суми грошових коштів.

Встановивши невиконання договірних зобов'язань банку по сумі перерахування грошових коштів в розмірі 81 403, 49 грн., судом першої інстанції правомірно задоволено вимоги позивача про їх стягнення з відповідача в межах заявленого позову.

Положеннями договору у п. 6.2 передбачено, що за неперерахування (несвоєчасне перерахування) коштів позичальника в погашення заборгованості по кредиту банк зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідач прострочив виконання своїх зобов'язань із перерахування грошових коштів отриманих від позичальників за іпотечними кредитами, у зв'язку з чим заявлені вимоги про стягнення пені в розмірі 6 525, 38 грн. нарахованої станом на 15.01.2015р. (14.01.2015р. включно) за період прострочення не більше півроку, обґрунтовано визнано судом такими, що підлягають задоволенню.

Посилання скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права при розгляді справи № 910/2081/15-г через необхідність відкладення розгляду справи при нез'явленні представника відповідача в судове засідання 23.02.2015р. не знаходить свого підтвердження, оскільки явка в судове засідання є правом сторін, а не їх обов'язком, відкладення розгляду справи можливо згідно норм ГПК України (ст. 77), саме, у разі коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні, відповідно справа може розглядатись без участі представників сторін, у випадку якщо таке нез'явлення не перешкоджає судовому розгляду.

Окрім того, посилання скаржника на введення в банку тимчасової адміністрації з 25.02.2015р. не свідчать про неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права у даній справи при прийнятті судового рішення 23.02.2015р., оскільки спірні правовідносини виникли між сторонами до прийняття постанови Правління Національного банку України від 24.02.2015р. № 128 та рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 39 від 24.02.2015р. про запровадження в банку тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «АКБ «Київ».

На підставі вищевикладеного, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення суду у даній справі ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2015 року.

Керуючись статтями 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2015 року у справі № 910/2081/15-г - без змін.

2. Матеріали справи № 910/2081/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Р.І. Самсін

Судді С.А. Гончаров

В.В. Сулім