Постанова № 44401046, 20.05.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2015 р. Справа№ 910/27496/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Самсіна Р.І.

Шаптали Є.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: Хитрова Л.В. - дов. № Э.37.7.0.0/Д-936 від 04.08.2014р.

від відповідача: Нахратьян К.В. - дов. № 130-11/14 від 30.12.2014р.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2015р. (повний текст підписано 02.02.2015р.)

у справі №910/27496/14 (суддя Морозов С.М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія

«Інгосстрах»

до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове

товариство «Домінанта»

про стягнення 22 324, 13 грн.

В судовому засіданні 20.05.2015р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2014р. Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інгосстрах» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» про стягнення 22 324, 13 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав, що виплативши своєму страхувальнику згідно договору страхування наземного транспорту № ZRGWAX58887576 від 31.08.2011р. страхове відшкодування, набув права зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, якою, на думку позивача, є відповідач.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.01.2015р. у справі № 910/27496/14 позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» суму страхового відшкодування в розмірі 22 324,13 грн. та судовий збір у розмірі 1 827,00 грн.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального права, рішення прийнято з неправильним з'ясуванням фактичних обставин справи, оскільки, на думку апелянта, судом першої інстанції не враховано, що позивачем пропущено річний строк з дати ДТП на звернення з заявою до відповідача про виплату страхового відшкодування, що є підставою для відмови у виплаті такого відшкодування у відповідності до п. 37.1.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» 02.03.2015р. передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Самсін Р.І., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2015р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 15.04.2015р.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 15.04.2015р. у відповідності до ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 20.05.2015р., ухвалою суду від 15.04.2015р. продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

19.05.2015р. від представника відповідача надійшли доповнення до апеляційної скарги.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 20.05.2015р. підтримав вимоги апеляційної скарги та доповнення до неї, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 20.05.2015р. заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі та доповненнях до неї, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст.101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 31.08.2011р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Інгосстрах» (позивач, страховик за договором) та Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» (страхувальник за договором) укладено договір страхування наземного транспорту № ZRGWAX58887576, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користування і розпорядженням автомобілем «ВАЗ 21101», д. н. АА 8546 ОМ.

Згідно розгорнутої довідки ВДАІ № 9203620 про ДТП, 23.05.2013р. о 16 год. 55 хв. в м. Андрушівка по вул. Лисенка - пров. Залізничний сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «ЗАЗ 11021», д. н. АМ 1285 ВС, під керуванням Круківського С.А., та автомобіля «ВАЗ - 21101», д. н. АА 8546 ОМ, під керуванням Шалабаєва В.Ф.

Постановою Андрушівського районного суду Житомирської області від 17.07.2013р. у справі № 272/810/13-п Круківського С.А. визнано винним у вчиненні даної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. ст. 130, 124 КУпАП у вигляді громадський робіт.

Відповідно до Звіту № 121 про оцінку автомобіля «ВАЗ - 21101» державний номер АА 8546 ОМ, складеного 04.06.2013р. ТОВ «Експерт Авто», матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля «ВАЗ - 21101», д. н. АА 8546 ОМ, в результаті його пошкодження при ДТП, складає 23 677, 38 грн.

Страховим актом №И-2014 від 02.07.2013р. позивачем зазначену подію визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування у розмірі 23 324, 13 грн.

Позивач, виконуючи свої зобов'язання за договором страхування наземного транспорту № ZRGWAX58887576 від 31.08.2011р., на підставі страхового акту № И-2014 від 02.07.2013р. (а. с. 60-61), заяви страхувальника на виплату страхового відшкодування (а. с. 26), заяви ПАО КБ «Приватбанк» від 02.07.2013р. (а. с. 59) здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 23 324,13 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2089 від 08.07.2013р. (меморіальний ордер № bot1-4 від 09.07.2013р. (а. с. 62)

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Статтею 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «ЗАЗ 11021», д. н. АМ 1285 ВС, на момент ДТП була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» згідно Полісу № АЕ/0499409 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (належним чином завірена копія наявна в матеріалах справи (а. с. 141). Термін дії полісу з 30.10.2012р. до 29.10.2013р.

Згідно даного полісу передбачено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, в сумі 50 000, 00 грн. та передбачено франшизу в розмірі 1 000, 00 грн.

Вина особи, яка керувала автомобілем «ЗАЗ 11021», д. н. АМ 1285 ВС, під час ДТП, встановлена у судовому порядку.

З огляду на викладене, до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування наземного транспорту № ZRGWAX58887576 від 31.08.2011р. перейшло право вимоги до відповідача як до особи, відповідальної за заподіяну винуватцем ДТП шкоду.

Дана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 25.11.2008р. у справі № 11/406-07 за позовом ВАТ «Страхова компанія «Крона» до АТ «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення 4 526, 80 грн.

22.10.2014р. за № 22-10/02-04 позивач звернувся до відповідача з претензією про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 22 324, 13 грн., яка отримана відповідачем 23.10.2014р., що підтверджується накладною №1813024 експресдоставки Меркурій (а. с. 66).

У відповідь на вказану претензію відповідач листом вих. № 1513 від 29.10.2014р. відмовив позивачу у виплаті збитків в порядку регресу з посиланням на те, що з моменту ДТП минуло більше року, що є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування у відповідності до п. 37.1.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», чим також обґрунтовує вимоги своєї апеляційної скарги.

Однак, такі твердження апелянта (відповідача) не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги, з огляду на наступне.

Згідно п. 37.1.4. ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

З матеріалів справи вбачається, що ДТП за участю автомобіля «ЗАЗ 11021», д. н. АМ 1285 ВС, під керуванням Круківського С.А., та автомобіля «ВАЗ - 21101», д. н. АА 8546 ОМ, під керуванням Шалабаєва В.Ф., сталася 23.05.2013р.

Оскільки страхове відшкодування за договором страхування наземного транспорту № ZRGWAX58887576 від 31.08.2011р. у розмірі 23 324,13 грн. позивачем було виплачено 09.07.2013р., то виконання позивачем свого зобов'язання згідно даного договору було здійснено саме 09.07.2013р.

22.10.2014р. за № 22-10/02-04 позивач звернувся до відповідача з претензією про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 22 324, 13 грн. (за мінусом франшизи, передбаченої Полісом).

При цьому, позивач подав відповідачеві не заяву про страхове відшкодування, а претензію про відшкодування шкоди в порядку регресу, з наданням усіх документів, на підтвердження її розміру та підстав виплати.

При цьому, позивач, як страховик за договором страхування наземного транспорту № ZRGWAX58887576 від 31.08.2011р., може скористатись своїм правом щодо звернення з регресною вимогою до відповідача, як до особи, відповідальної за заподіяну винуватцем ДТП шкоду, лише після виплати страхового відшкодування своєму страхувальнику, а не з дати ДТП.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002р. № 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

З огляду на викладене, позивач, як страховик за договором страхування наземного транспорту № ZRGWAX58887576 від 31.08.2011р., отримує право вимоги потерпілої особи після виплати їй страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися з претензією про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, а тому, на думку колегії суддів, приписи п. 37.1.4 ч. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо відмови у виплаті страхового відшкодування у зв'язку з пропуском річного строку на звернення з заявою про виплату страхового відшкодування не розповсюджуються на спірні правовідносини між двома страховими компаніями про стягнення виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу, оскільки вказана норма регулює правовідносини безпосередньо між страхувальником та страховиком.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 19.03.2015р. у справі № 910/15597/14 та від 31.03.2015р. у справі № 910/12663/14.

Оскільки направлення заяви на виплату страхового відшкодування не є обов'язковою вимогою для відшкодування відповідачем страхового відшкодування в порядку регресу, позивач своє право на отримання страхового відшкодування в порядку регресу може реалізувати шляхом подачі позову до суду протягом трирічного строку у відповідності до ст. ст. 256, 257, 261 Цивільного кодексу України.

Таким чином, з урахуванням матеріалів справи в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню, у відповідності до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», 22 324, 13 грн. страхового відшкодування в порядку регресу (з урахуванням франшизи в розмірі 1 000, 00 грн., передбаченої Полісом № АЕ/0499409).

Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, рішення прийнято з наданням належної оцінки доказам по справі, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення від 27.01.2015р.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2015р. у справі № 910/27496/14 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2015р. у справі №910/27496/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/27496/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Р.І. Самсін

Є.Ю. Шаптала