Постанова № 44401026, 20.05.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2015 р. Справа№ 910/12140/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Самсіна Р.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Макарчук Л.Л. - дов. № 409 від 14.04.2015р.

Мірошник М.М. - дов. № 312 від 31.03.2015р.

від відповідача-1: не з'явились

від відповідача-2: Саушкіна О.В. - дов. № 1 від 05.01.2015р.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2015р. (повний текст підписано 02.03.2015р.)

у справі № 910/12140/13 (головуючий суддя Пригунова А.Б.,

судді Марченко О.В., Демидов В.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія

«Київводоканал»

до Комунального підприємства «Житлосервіс «Приозерне»

Оболонського району у місті Києві (відповідач-1)

Комунального підприємства «Служба замовника житлово-

комунальних послуг» (відповідач-2)

про стягнення 5 654 854, 58 грн.

В судовому засіданні 20.05.2015р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

В червні 2013р. Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Житлосервіс «Приозерне» Оболонського району у місті Києві (відповідач-1) та Комунального підприємства «Служба замовника житлово-комунальних послуг» (відповідач-2) про стягнення 5 654 854, 58 грн., а саме 5 465 453, 39 грн. заборгованості за договором постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 09257/2-05 від 19.10.2010р. за період з 01.02.2011 р. до 30.09.2012 р., а також 8 645, 32 грн. інфляційних витрат, 139 619, 39 грн. 3 % річних та 41 136, 47 грн. пені. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачами своїх зобов'язань за вищевказаним договором.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.02.2015р. у справі №910/12140/13 позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з Комунального підприємства «Служба замовника житлово-комунальних послуг» Оболонського району у місті Києві та Комунального підприємства «Житлосервіс «Приозерне» Оболонського району у місті Києві на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» заборгованість у розмірі 2 300 031, 82 грн., 3 121, 56 грн. інфляційних втрат, 57 893, 56 грн. 3 % річних, 25 473, 61 грн. пені та 47 730, 41 грн. судового збору.

В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення в частині відмови у стягненні 3 165 421, 57 грн. основного боргу, 5 523, 76 грн. інфляційних втрат, 81 725, 84 грн. 3% річних та 15 662, 86 грн. пені скасувати та прийняти нове, яким позов в цій частині задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, та неправильно застосовано положення п. 3.13 Правил користування.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» 20.03.2015р. передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Самсін Р.І., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2015р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 15.04.2015р.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача-2 заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 15.04.2015р. у відповідності до ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 20.05.2015р.

Представники позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 20.05.2015р. підтримали вимоги апеляційної скарги, просили її задовольнити, оскаржуване рішення в частині відмови у стягненні 3 165 421, 57 грн. основного боргу, 5 523, 76 грн. інфляційних втрат, 81 725, 84 грн. 3% річних та 15 662, 86 грн. пені скасувати та прийняти нове, яким позов в цій частині задовольнити.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні апеляційної інстанції 20.05.2015р. заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Представник відповідача-1 в судове засідання апеляційної інстанції 20.05.2015р., будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, не з'явився, причини неявки суду не повідомив, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача-1 за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 19.10.2010р. між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал», яке в подальшому перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», (позивач, постачальник за договором), Комунальним підприємством «Служба замовника житлово-комунальних послуг» Оболонського району у місті Києві (відповідач-2, абонент за договором) та Комунальним підприємством «Житлосервіс «Приозерне» Оболонського району у місті Києві (відповідач-1, балансоутримувач за договором) укладено договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 09257/2-05, за умовами якого постачальник зобов'язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі у систему каналізації міста Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації міста Києва, а абонент - приймати надані послуги та здійснювати їх оплату на умовах договору, а балансоутримувач - надавати повну і достовірну інформацію відповідно до умов договору та нести відповідальність разом з абонентом у разі порушення зобов'язань перед постачальником відповідно до ст. 196 Господарського кодексу України та ст. 543 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 1.3. договору обсяг води, що підлягає постачанню та прийняттю в систему каналізації, надається абонентом у вигляді нормативного розрахунку, узгодженого з позивачем і є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. п. 2.1.1., 2.1.2, 2.1.4. договору облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показниками засобів обліку, зареєстрованих у постачальника. У разі наявності у балансоутримувача декількох об'єктів водоспоживання облік спожитої води здійснюється з урахуванням показників всіх засобів обліку, зареєстрованих у постачальника. Зняття показників із засобів обліку здійснюється як правило щомісяця представником постачальника у присутності представника абонента у строком згідно з графіком обслуговування постачальника. У разі якщо абонент не забезпечить для зняття показників присутність свого представника, показники, що зняті постачальником, є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату послуг. Кількість стічних вод, які надходять у міську каналізацію, визначається за показниками засобів обліку стічних вод або за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показниками засобів обліку води та/або іншими способами, визначення об'ємів стоків у відповідності до Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України.

Згідно п. 2.1.6. договору облікові дані абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов'язковому звірянню у постачальника. Абонент щоквартально, не пізніше 10-го числа наступного за звітним кварталом місяця та в інші строки направляє до постачальника письмовий звіт по обсягам спожитих послуг та їх вартості та проводить звіряння обсягів та вартості наданих послуг у відповідному обліковому періоді.

Пунктами 2.2.1., 2.2.2. договору сторони погодили, що постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи для оплати за поставлену абоненту воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Абонент щомісячно забезпечує не пізніше 20-го числа наступного за розрахунковим, своєчасну та повну оплату коштів від населення за отримані послуги на транзитний рахунок Комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр» та до 25-го числа поточного місяця сплачує у повному обсязі вартість наданих послуг орендарям, на рахунок постачальника згідно з його рахунком.

Пунктом 4.2. договору встановлено, що у разі порушення строків виконання зобов'язань по оплаті послуг, абонент сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Цей договір, згідно п. 7.1., укладається строком на 1 рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна зі сторін письмово не повідомила інші сторони про його припинення.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем-2 умов договору № 09257/2-05 від 19.10.2010р., а саме щодо оплати наданих послуг, у зв'язку з чим у відповідача-2 виникла заборгованість у розмірі 5 465 453, 39 грн. за період з 01.02.2011р. до 30.09.2012р., яку позивач просить стягнути у судовому порядку.

При цьому, позивач зазначає, що в період з 01.02.2011р. до 30.09.2012р. відповідач-2 не направляв свого представника з необхідними обліковими документами для проведення звіряння спожитих послуг з водопостачання та водовідведення та не підписував актів звіряння, а відтак, в силу положень п. 2.1.6. договору, кількість та вартість наданих Публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» послуг з водопостачання та водовідведення вважаються безумовно погодженими з відповідачем-2.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст. ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» порядок надання житлово-комунальних послуг має відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров'я людини питною водою регулюються Законом України «Про питну воду та питне водопостачання».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» законодавство у сфері питної води та питного водопостачання складається з Водного кодексу України, Кодексу України про надра, законів України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у цій сфері.

Відповідно до наведених норм, до нормативно-правових актів, що регулюють правовідносини у сфері питної води та питного водопостачання та підлягають застосуванню до спірних правовідносин належать, зокрема, Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008р.

Згідно п. 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008р., суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Як вбачається зі змісту позовної заяви Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», останнім заявлено до стягнення заборгованість за постачання холодної води та водовідведення, а також за постачання води на підігрів та її водовідведення, про що свідчать відповідні коди класифікації послуг (№ 5-50194, 5-50204, 5-50212, 5-50238, 5-50254, 5-50269).

При цьому, судом встановлено, що на балансі Комунального підприємства «Служба замовника житлово-комунальних послуг» Оболонського району у місті Києві, а також у його господарському віданні чи оперативному управлінні відсутні теплові пункти (котельні).

Колегія суддів зазначає, що норми чинного законодавства України, що регулюють відносини у сфері питного водопостачання, не виділяють окремо послуги щодо постачання гарячої води, однак визначають, що енерговиробник та/або енергопостачальник виробляє та постачає гарячу воду.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація). Виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.

Тобто, виходячи з аналізу вищенаведених норм, постачання гарячої води може здійснюватись лише енергопостачальним підприємством, яке для цього здійснює підігрів питної води.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 01.11.2012р. у справі № 7/313-64/61, від 30.11.2011р. у справі № 35/106 та від 07.02.2013р. у справі № 22/183-54/160-2012.

Отже, приймаючи до уваги вищенаведене, з огляду на приписи Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» споживачем питної води є саме Публічне акціонерне товариство «Київенерго».

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Виходячи із вищенаведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що Публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» безпідставно нараховано до сплати відповідачам вартість послуг з постачання води до теплових пунктів для її підігріву, оскільки споживачем таких послуг фактично є енергопостачальне підприємство.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 17.06.2014р. у справі № 910/25309/13, від 19.12.2013р. у справі № 910/12480/13 та від 21.11.2013р. у справі № 5011-75/1129402012.

Відповідно до ст.ст. 41, 42 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 9665/9666/17040/14-45 від 15.12.2014р. за даними розшифровок рахунків абонента Публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» надано Комунальному підприємству «Служба замовника житлово-комунальних послуг» Оболонського району у місті Києві послуг на постачання питної води та приймання стічних вод у систему каналізації міста Києва за договором № 09257/2-05 від 19.10.2010р. за період з 01.02.2011р. до 30.09.2012р. на загальну суму 26 333 793, 16 грн.

Водночас, при експертному дослідженні, судовими експертами до розрахунку не прийнято період квітень-червень 2011 року у зв'язку з відсутністю нарахувань за вказаний період у розшифровках рахунків абонента, в той час як за даними довідки Комунального підприємства «Житлосервіс «Приозерне» Оболонського району у місті Києві вартість наданих позивачем послуг у квітні-червні 2011 року складає 4 249 083, 77 грн.

У зв'язку з наведеним, судовому експерту не вдалося за можливе підтвердити наявність або відсутність заборгованості Комунального підприємства «Служба замовника житлово-комунальних послуг» Оболонського району у місті Києві за вказаний період.

При цьому, за висновком судового експерта, у разі відсутності у сторін зобов'язань з постачання та оплати холодної води, яка використовується для виготовлення гарячої води, заборгованість Комунального підприємства «Служба замовника житлово-комунальних послуг» Оболонського району у місті Києві перед Публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» за період лютий 2011р. - вересень 2012р. з урахуванням оплати, здійсненої через Комунальне підприємство «Головний інформаційно-обчислювальний центр» становить 687 105, 82 грн.

В той же час, позивачем надано суду власний розгорнутий розрахунок заявленої до стягнення суми, який включає також розрахунок наданих позивачем та оплачених відповідачем 2 послуг за договором № 09257/2-05 від 19.10.2010р. за період квітень - червень 2011р.

Відповідачами належними та допустимими доказами наведені у розрахунку відомості не спростовані.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про підтвердження наявними у справі документами заборгованості Комунального підприємства «Служба замовника житлово-комунальних послуг» Оболонського району у місті Києві з оплати послуг постачання питної (холодної) води та приймання стічних вод (як холодної так і гарячої води) за період з 01.02.2011р. до 30.09.2012р. на загальну суму 2 300 031, 82 грн.

При цьому, колегія суддів наголошує на тому, що при визначенні вказаної заборгованості не враховано обсяг води, поставленої для підігріву, оскільки на балансі відповідача відсутні теплові пункти (котельні).

Відповідно до ст. 541 Цивільного кодексу України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Частиною 1 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Виходячи з вищенаведених норм, враховуючи положення договору №09257/2-05 від 19.10.2010р., відповідачі є солідарними боржниками по відношенню до позивача щодо відповідальності за порушення зобов'язань, визначених договором.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість вимог позивача про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за договором № 09257/2-05 від 19.10.2010р. в частині оплати холодного водопостачання та водовідведення в розмірі 2 300 031, 82 грн., відповідно в решті вимог про стягнення 3 165 421, 57 грн. заборгованості слід відмовити, у зв'язку з їх необґрунтованістю.

Крім того позивачем заявлені вимоги про стягнення 41 136, 47 грн. пені, 8 645, 32 грн. інфляційних витрат та 139 619, 39 грн. 3 % річних.

Пунктом 4.2. договору встановлено, що у разі порушення строків виконання зобов'язань по оплаті послуг, абонент сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначено в статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частинами 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідачем-2 допущено порушення договірного зобов'язання щодо оплати наданих послуг за договором № 09257/2-05 від 19.10.2010р., враховуючи те, що відповідачем-2 не надано суду доказів вжиття ним заходів щодо уникнення прострочення виконання зобов'язання, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість притягнення відповідача-2 до відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання.

При цьому, приймаючи до уваги необґрунтованість вимог позивача щодо стягнення заборгованості за постачання питної води, що йде на підігрів, колегія суддів, здійснивши власний розрахунок пені за період з 21.04.2012р. до 30.09.2012р. (період, вказаний позивачем), з урахуванням заборгованості, що встановлена судом і підлягає стягненню, погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача про стягнення пені підлягають задоволенню в розмірі 25 473, 61 грн., відповідно в іншій частині вимог про стягнення 15 662, 86 грн. пені (41 136, 47 грн. - 25 473, 61 грн.) слід відмовити.

Здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат та 3% річних за період з 21.03.2011р. (дата виникнення заборгованості за відповідний період) до 30.09.2012р. з урахуванням дати виникнення заборгованості за відповідний період та кількості днів прострочення, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних підлягають задоволенню в розмірі 3 121, 56 грн. та 57 893, 56 грн. відповідно, в решті вимог про стягнення 5 523, 76 грн. інфляційних втрат (8 645, 32 грн. - 3 121, 56 грн.) та 81 725, 83 грн. 3% річних (139 619, 39 грн. - 57 893, 56 грн.) слід відмовити.

Інші доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи.

Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення від 25.02.2015р.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2015р. у справі № 910/12140/13 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2015р. у справі № 910/12140/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/12140/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Є.Ю. Шаптала

Р.І. Самсін