Постанова № 44400999, 19.05.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2015 р. Справа№ 911/4923/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Шипка В.В.

Верховця А.А.

при секретарі судового засідання: Сотніковій І.О.

за участю представників сторін:

від ініціюючого кредитора: Кошлій Р.М. - довіреність № 385 від 22.10.2014р.

від боржника: ліквідатор Кіцул С.Б. - свідоцтво № 1296 від 11.06.2013р.

арбітражний керуючий: Ярмолінський Ю.В. - свідоцтво № 884 від 18.04.2013р.

Представники інших учасників провадження у справі в судове засідання не з'явились.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Дочірній Банк Сбербанку Росії" на постанову господарського суду Київської області від 23.03.2015 року

у справі № 911/4923/14 (головуючий суддя: Скутельник П.Ф.)

за заявою Публічного акціонерного товариства „Дочірній Банк Сбербанку Росії"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Актив-7"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Київської області від 23.03.2015 року, серед іншого, визнано ТОВ „Актив-7" банкрутом, відкрито його ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Кіцула С.Б.; в задоволенні клопотання голови комітету кредиторів - ПАТ „Дочірній Банк Сбербанку Росії" в частині призначення ліквідатором ТОВ „Актив-7" арбітражного керуючого Єрохіна О.П., відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою місцевого господарського суду в частині призначення ліквідатором ТОВ „Актив-7" арбітражного керуючого Кіцула С.Б., ПАТ „Дочірній Банк Сбербанку Росії" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду Київської області від 23.03.2015 року в зазначеній частині і прийняти нове рішення, яким призначити ліквідатором ТОВ „Актив-7" арбітражного керуючого Єрохіна О.П., посилаючись на порушенням судом першої інстанції норм процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2015 року колегією суддів у складі: головуючий-суддя Остапенко О.М., судді: Верховець А.А., Шипко В.В. апеляційну скаргу ПАТ „Дочірній Банк Сбербанку Росії" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 19.05.2015 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

У поданому через відділ документального забезпечення суду відзиві на апеляційну скаргу ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Кцул С.Б. просив апеляційну скаргу ПАТ „Дочірній Банк Сбербанку Росії" залишити без задоволення, а оскаржувану постанову місцевого господарського суду без змін.

Представник ініціюючого кредитора в судовому засіданні 19.05.2015 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, постанову господарського суду Київської області від 23.03.2015 року скасувати в частині призначення ліквідатором ТОВ „Актив-7" арбітражного керуючого Кіцула С.Б. та прийняти нове рішення, яким призначити ліквідатором ТОВ „Актив-7" арбітражного керуючого Єрохіна О.П.

Ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Кіцул С.Б. в судовому засіданні проти вимог ПАТ „Дочірній Банк Сбербанку Росії", викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити її без задоволення, а постанову господарського суду Київської області від 23.03.2015 року - без змін.

Арбітражний керуючий Ярмолінський Ю.В. в судовому засіданні з приводу апеляційної скарги ініціюючого кредитора поклався на розсуд суду.

Представники інших учасників провадження у справі в судове засідання, не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не направляли.

В судовому засіданні 19.05.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення присутніх представників учасників провадження у справі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ПАТ „Дочірній Банк Сбербанку Росії" слід відмовити, а постанову господарського суду Київської області від 23.03.2015 року - залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Київської області від 08.12.2014 року, серед іншого, порушено провадження за заявою ПАТ „Дочірній Банк Сбербанку Росії" у справі про банкрутство ТОВ „Актив-7"; визнано безспірні вимоги ініціюючого кредитора в розмірі 8 165 711,98 грн.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном ТОВ „Актив-7"; розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Ярмолінського Ю.В.

10.12.2014 року на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оприлюднене оголошення про порушення господарським судом Київської області справи № 911/4923/14 про банкрутство ТОВ „Актив-7".

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.02.2015 року затверджено реєстр вимог кредиторів боржника у наступному складі та обсязі: вимоги ініціюючого кредитора у сумі 7 308,00 грн., які підлягають задоволенню у першу чергу задоволення вимог кредиторів; у сумі 12 659 352,32 грн., які підлягають задоволенню у четверту чергу задоволення вимог кредиторів; у сумі 1 208 171,71 грн., які підлягають задоволенню у шосту чергу задоволення вимог кредиторів; вимоги, забезпечені заставою майна боржника, що обліковуються в реєстрі окремо: ПАТ „Дочірній Банк Сбербанку Росії" в сумі 18 371 000,00 грн.

27.02.2015 року відбулись збори кредиторів боржника, відповідно до яких сформовано комітет кредиторів, до якого обрано єдиного кредитора боржника - ПАТ „Дочірній Банк Сбербанку Росії", що підтверджується протоколом № 1 зборів кредиторів ТОВ „Актив-7".

Відповідно до протоколу № 1 засідання комітету кредиторів боржника від 27.02.2015 року, головою комітету кредиторів боржника обрано ПАТ „Дочірній Банк Сбербанку Росії"; уповноважено голову комітету кредиторів подати до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури; уповноважено голову комітету кредиторів подати до господарського суду клопотання про призначення ліквідатором банкрута арбітражного Єрохіна О.П.

23.03.2015 року голова комітету кредиторів боржника звернувся до суду із клопотанням про перехід до ліквідаційної процедури та призначення ліквідатором ТОВ „Актив-7" арбітражного керуючого Єрохіна О.П.

Постановою господарського суду Київської області від 23.03.2015 року визнано ТОВ „Актив-7" банкрутом та відкрито його ліквідаційну процедуру. В задоволенні клопотання ПАТ „Дочірній Банк Сбербанку Росії" в частині призначення ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Єрохіна О.П. відмовлено та призначено останнім арбітражного керуючого Кіцула С.Б.

Переглядаючи законність винесення оскаржуваної постанови місцевого господарського суду, судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

Так, згідно ч.ч. 1-3, 6 ст. 27 Закону про банкрутство, у підсумковому засіданні суду у процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації, мирової угоди) або припиняється провадження у справі. До закінчення процедури розпорядження майном боржника збори кредиторів зобов'язані прийняти одне з таких рішень, зокрема: подати до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. У підсумковому засіданні господарський суд за пропозицією розпорядника майна боржника та на підставі рішення зборів кредиторів, крім іншого, приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

З дня визнання господарським судом боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або введення процедури санації, або затвердження мирової угоди процедура розпорядження майном та повноваження розпорядника майна припиняються.

Відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство, банкрутством є визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури; неплатоспроможністю є неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону про банкрутство, у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців. Банкрутом є боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, в результаті проведеної розпорядником майна інвентаризації майна боржника та аналізу його фінансово-господарського стану, відповідно до акту інвентаризації основних фондів (засобів) від 13.03.2015 року розпорядником майна виявлено активи - земельні ділянки усього на 23 816 600,00 грн.; будь-яких інших активів боржника розпорядником майна не виявлено та у інвентаризаційних описах не відображено. Жодним з учасників у справі жодних доказів, які б свідчили про наявність інших активів боржника не включених до інвентаризаційного опису, суду не надано.

В свою чергу, ухвалою господарського суду Київської області від 16.02.2015 року судом затверджено реєстр вимог кредиторів боржника та встановлено, що боржник має визнану судом заборгованість на суму: 7 308,00 грн., які підлягають задоволенню у першу чергу задоволення вимог кредиторів; у сумі 12 659 352,32 грн., які підлягають задоволенню у четверту чергу задоволення вимог кредиторів; у сумі 1 208 171,71 грн., які підлягають задоволенню у шосту чергу задоволення вимог кредиторів; вимоги, забезпечені заставою майна боржника, що обліковуються в реєстрі окремо: 18 371 000,00 грн., виходячи з чого, загальна сума вимог кредиторів усіх черг та тих, що обліковуються позачергово (32 245 832,03 грн.), значно перевищує вартість усіх виявлених активів боржника (згідно відомостей наданих розпорядником майна), що свідчить про неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше як через відновлення платоспроможності.

Також встановлено, що відповідно до звіту про результати проведеного аналізу фінансово-господарської діяльності боржника, більшість показників розрахувати розпоряднику майна видалось неможливим, оскільки виходячи з даних фінансової звітності за період 2011-2013 роки можна зробити висновок, що господарська діяльність товариства майже не велась; хоча й коефіцієнт поточної платоспроможності має дуже високе значення, завдяки наявності основних засобів та довгострокових фінансової інвестицій, що свідчить про поточну платоспроможність підприємства, він суттєво не впливає на діяльність товариства, так як показники коефіцієнтів концентрації позикового капіталу, фінансової зваженості є досить високими і протягом періоду, що аналізується, постійно збільшувались, а коефіцієнт покриття наближається до нуля, а повинен перевищувати 1, що свідчить про залежність підприємства від позикових коштів.

Судом вірно встановлено, що жодних доказів жодним з учасників у справі, що свідчать про можливість відновлення платоспроможності боржника суду не надано. Жодних заперечень від жодного з учасників у справі щодо заявлених клопотань про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури, до суду не надійшло та не заявлено.

Таким чином, оскільки станом на даний момент боржник є таким, що неспроможний відновити свою платоспроможність не інакше як через застосування ліквідаційної процедури, а рішення про перехід до процедури ліквідації боржника прийнято на засіданні комітету кредиторів, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про встановлену неплатоспроможність боржника та обґрунтованість клопотання голови комітету кредиторів боржника в частині визнання його банкрутом та відкриття щодо нього ліквідаційної процедури у справі.

Задовольняючи заявлене клопотання голови комітету кредиторів та приймаючи постанову про визнання боржника банкрутом, судом, в свою чергу, всупереч рішення комітету кредиторів боржника, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Кіцула С.Б.

Не погоджуючись із вказаною постановою місцевого господарського суду в частині призначення ліквідатора, ініціюючий кредитор в апеляційній скарзі посилається на те, що оскільки рішення про призначення ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Єрохіна О.П. було прийнято на засіданні комітету кредиторів банкрута 27.02.2015 року та враховуючи відсутність інших заяв арбітражних керуючих на учать у справі, суд мав призначити ліквідатором саме арбітражного керуючого Єрохіна О.П.

Проте, дані твердженні скаржника колегією суддів відхиляються як необґрунтовані та такі, що спростовуються матеріалами справи з огляду на наступне.

Згідно ст. 1 Закону про банкрутство, учасниками у справі про банкрутство є сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону про банкрутство, у постанові про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури господарський суд призначає ліквідатора банкрута з урахуванням вимог, установлених цим Законом, з числа арбітражних керуючих, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 114 Закону про банкрутство, кандидатура арбітражного керуючого для виконання повноважень керуючого санацією або ліквідатора визначається судом за клопотанням комітету кредиторів, а у разі відсутності такого клопотання - за ініціативою суду, крім випадків, передбачених цим Законом. Під час призначення арбітражного керуючого (керуючого санацією, ліквідатора) господарський суд не пов'язаний з кандидатурами арбітражних керуючих, запропонованими комітетом кредиторів, та має право призначити арбітражного керуючого самостійно. Відхилення господарським судом запропонованих кандидатур арбітражного керуючого (керуючого санацією, ліквідатора) та призначення іншого арбітражного керуючого повинно бути вмотивованим. Розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором не можуть бути призначені арбітражні керуючі: 1) які є заінтересованими у цій справі; 2) які здійснювали раніше управління цим боржником - юридичною особою, крім випадків, коли з дня усунення від управління зазначеним боржником минуло не менше трьох років; 3) яким відмовлено в допуску до державної таємниці, якщо такий допуск є необхідним для виконання обов'язків, покладених цим Законом; 4) які мають конфлікт інтересів (особи, у яких виникає суперечність між власними чи їх близьких осіб майновими, немайновими інтересами та повноваженнями арбітражного керуючого). До призначення арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) особа повинна подати до господарського суду заяву, в якій зазначається, що вона не належить до жодної категорії вищезазначених осіб.

Аналіз наведених положень ст. 114 Закону про банкрутство дає підстави для висновку про те, що остаточне рішення про призначення кандидатури ліквідатора банкрута у справі про банкрутство приймає суд.

Досліджуючи матеріали справи судом першої інстанції вірно встановлено, що клопотання про призначення ліквідатором банкрута Єрохіна О.П. надійшло лише від голови комітету кредиторів боржника, при цьому безпосередньо від Єрохіна О.П. заява про участь у справі або будь-яка інша заява з підтвердженням своєї відповідності вимогам ст. 114 Закону про банкрутство на виконання вимог зазначеної норми та підтвердженням своєї згоди на участь у даній справі до суду не надходила.

Не містять також матеріали справи і належних доказів наявності права на здійснення діяльності арбітражного керуючого у Єрохіна О.П.

Виходячи з того, що від Єрохіна О.П. у справі особистої згоди на його призначення ліквідатором банкрута не надходило; заяви, обов'язковість подання якої перед призначенням ліквідатором у справі визначено ст. 114 Закону про банкрутство, з підтвердженням відповідності кандидатури законодавчим вимогам до арбітражного керуючого, в тому числі з підтвердженням того, що Єрохін О.П. не є заінтересованою особою у цій справі; не є особою, яка здійснювала раніше управління цим боржником - юридичною особою, крім випадків, коли з дня усунення від управління зазначеним боржником минуло не менше трьох років; не є особою, якій відмовлено в допуску до державної таємниці, якщо такий допуск є необхідним для виконання обов'язків, покладених цим Законом; не є особою, яка має конфлікт інтересів (особи, у яких виникає суперечність між власними чи їх близьких осіб майновими, немайновими інтересами та повноваженнями арбітражного керуючого), суду не надано, як і належних доказів наявності у Єрохіна О.П. права на здійснення діяльності арбітражного керуючого, то у суду відсутні правові підстави для призначення арбітражного керуючого Єрохіна О.П. ліквідатором банкрута, в тому числі без його згоди, в зв'язку з чим місцевим господарським судом правомірно відмовлено в клопотанні голови комітету кредиторів в цій частині.

Крім того, відхиляючи зазначене клопотання у вказаній частині, судом також взято до уваги те, що рішення про звернення до суду з клопотанням про призначення Єрохіна О.П. ліквідатором банкрута було прийнято комітетом кредиторів боржника ще 27.02.2015 року, а тому у Єрохіна Є.П було більш ніж 3 тижні для складення заяви, подання якої передбачено ст. 114 Закону про банкрутство. Проте, останній даним правом не скористався.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, 23.03.2015 року від арбітражного керуючого Кіцула С.Б. надійшла заява про участь у справі про банкрутство з доданими до неї документами, в якій арбітражний керуючий просить суд призначити його ліквідатором ТОВ „Актив-7".

Розглянувши заяву арбітражного керуючого Кіцула С.Б. про участь у справі про банкрутство, місцевим господарським судом вірно встановлено його відповідність законодавчим вимогам до арбітражного керуючого, який може бути призначений ліквідатором у справі про банкрутство; встановлено, що арбітражний керуючий має значний досвід роботи арбітражним керуючим підтверджений документально.

Заяв про участь у справі, окрім заяви арбітражного керуючого Кіцула С.Б., від інших арбітражних керуючих у справі не надходило.

Таким чином, враховуючи встановлення неможливості призначення Єрохіна О.П. ліквідатором банкрута, а також наявність заяви арбітражного керуючого Кіцула С.Б. на участь у справі та відповідність його кандидатури вимогам до арбітражного керуючого, зважаючи на позитивні характеристики арбітражного керуючого Кіцула С.Б. та відсутність будь-яких заяв від інших арбітражних керуючого щодо їх призначення ліквідатором банкрута, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доцільність призначення ліквідатором Банкрута у цій справі арбітражного керуючого Кіцула С.Б.

За таких обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що постанову господарського суду Київської області від 23.03.2015 року в частині призначення ліквідатора банкрута прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, доводи скаржника правильності висновків місцевого господарського суду не спростовують, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної постанови не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101-103, 105, 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Дочірній Банк Сбербанку Росії" на постанову господарського суду Київської області від 23.03.2015 року у справі № 911/4923/14 залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду Київської області від 23.03.2015 року у справі № 911/4923/14 залишити без змін.

3. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

4. Справу № 911/4923/14 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 25.05.2015 року.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді В.В. Шипко

А.А. Верховець