Постанова № 44400994, 21.05.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2015 р. Справа№ 910/25152/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

За участю представників:

Від Військової прокуратури Київського гарнізону Центрального регіону України: Тимко В.В. -прокурор Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері;

Від позивача: Байда О.Г.-представник;

Від відповідача: Глазунов М.Ю.- представник;

Від третьої особи: не з"явивлись;

розглянувши апеляційну скаргу Військової прокуратури Київського гарнізону Центрального регіону України

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2015

у справі № 910/25152/14 (головуючий суддя Васильченко Т.В., судді: Грєхова О.А., Ломака В.С.)

за позовом Концерну "Техвоєнсервіс"

до Міністерства оборони України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна казначейська служба України

за участю Військової прокуратури Київського гарнізону

про стягнення 529 000, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2014 року Концерн "Техвоєнсервіс" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України про стягнення 529000,00 грн. основного боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору про надання послуг за кошти Державного бюджету №342/4/6/1 від 19.07.2013 позивач надав відповідачу обумовлені договором послуги, проте відповідач в порушення умов договору зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем в сумі 529 000,00 грн.

В процесі розгляду справи судом першої інстанції на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державну казначейську службу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.03.2015 позовні вимоги задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Міністерства оборони України на користь Концерну "Техвоєнсервіс" 529 000 (п'ятсот двадцять дев'ять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу та 10 580 (десять тисяч п'ятсот вісімдесят) грн. 00 коп. судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Військова прокуратура Київського гарнізону Центрального регіону України звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції по цій справі скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Відповідно до протоколу про автоматичний розподіл справ між суддями апеляційну скаргу Військової прокуратури Київського гарнізону Центрального регіону України у справі №910/25152/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючого судді Отрюха Б.В, суддів Михальської Ю.Б. та Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2015 апеляційну скаргу Військової прокуратури Київського гарнізону Центрального регіону України прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 21.05.2015.

В судовому засіданні 21.05.2015 представники прокуратури, позивача та відповідача надали свої пояснення по справі.Представник третьої особи у вказане судове засідання не з"явився, причини неявки суду невідомі, про слухання справи повідомлявся належним чином.

Враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення третьої особи про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а саме повідомлення про вручення поштового відправлення, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника третьої особи.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 19.07.2013 між Міністерством оборони України, в особі начальника Центрального автомобільного управління Збройних Сил України Озброєння Збройних Сил України Сергія Олександра Петровича (замовник) та Концерном "Техвоєнсервіс", в особі Генерального директора Кужавського Миколи Сергійовича (виконавець) укладено договір №342/4/6/1 про надання послуг за кошти Державного бюджету, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується у 2013 році надати послуги замовникові з технічного обслуговування та ремонтування інших автотранспортних засобів (послуги капітального ремонту автомобільної техніки та спеціальної автомобільної техніки Збройних Сил України, двигунів та агрегатів до неї) за номенклатурою, у кількості, в терміни та за цінами, які зазначені у календарному плані надання послуг, що є невід'ємною частиною цього договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити ці послуги (п. 1.1 договору).

Календарним планом надання послуг, який є додатком №1 до договору від 19.07.2013 №342/4/6/1, затверджено обсяг продукції, виконавця, кількість одиниць, термін виконання та вартість послуг.

Відповідно до п. 1.2 договору за цим договором підлягає капітальному ремонту 10 од. автомобільної техніки Збройних Сил України.

Пунктом 2.1 договору визначено, що виконавець повинен надати замовнику передбачені цим договором послуги з технічного обслуговування та ремонтування інших автотранспортних засобів (капітальний ремонт автомобільної техніки) у відповідності до вимог стандартів (ГОСТ 18505-73, ГОСТ 18506-73, ГОСТ 22581-77), ремонтної документації (ГОСТ 2.602-68) та технічних умов на капітальний ремонт визначених цим договором зразків автомобільної техніки.

Контроль за якістю наданих послуг здійснюється відділом технічного контролю виконавця та 1347 військовим представництвом Міністерства оборони України. Приймання послуг 1347 ВП МО України здійснюється відповідно до вимог "Положення про представництва державних замовників з оборонного замовлення на підприємствах, в установах і організаціях" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.2009 №1107, вимог стандартів та ремонтної документації. На прийняті послуги, 1347 ВП МО України видає посвідчення, яким підтверджується відповідність наданих послуг вимогам, зазначеним у договорі (п. 2.2 договору).

Відповідно до розділу 3 договору ціна договору становить 605000,00 грн., яка може бути зменшена за взаємною згодою сторін без зміни кількості та якості послуг, але не може бути збільшена виконавцем при виконанні договору. В ціну послуг з капітального ремонту автомобільної техніки включена вартість запасних частин, нових автомобільних шин та витратних матеріалів, які необхідні для проведення ремонту.

Розрахунки з виконавцем здійснюються за фактично надані послуги протягом двадцяти банківських днів, за умови надходження коштів на ці видатки на рахунки Міністерства оборони України, відповідно до наданих виконавцем рахунків при наявності документів: виконаних нарядів (накладних) на ремонт автомобільної техніки (копії нарядів у разі їх часткового виконання), копії довіреностей про отримання автомобільної техніки після капітального ремонту, акти приймання-передавання автомобільної техніки, акти приймання-передавання наданих послуг, посвідчення 1347 ВП МО України (п.п. 4.1, 4.2 договору).

При цьому, п.п. 5.2.1, 5.2.2 договору визначено, що про готовність автомобільної техніки, згідно з календарним планом надання послуг з капітального ремонту автомобільної техніки, виконавець письмово повідомляє замовника, який у термін десяти робочих днів після одержання повідомлення забезпечує прибуття до виконавця представників замовника для приймання автомобільної техніки. Приймання автомобільної техніки після проведення ремонту здійснюється власними силами та засобами представника замовника зі складу виконавця у відповідності з вимогами нормативно-технічної документації на здачу автомобільної техніки в ремонт та її видачу з ремонту та оформлюється актом приймання-передавання автомобільної техніки, який підписується уповноваженими особами виконавця і представника замовника та складається у 4-х примірниках.

За умовами п. 10.1 договору він набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 30 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків - до повного їх виконання.

Матеріали справи свідчать про те,що 12.03.2014 позивач звернувся до начальника Центрального автомобільного управління Озброєння Збройних Сил України з повідомленням про направлення до філії Концерну "Техвоєнсервіс" "Черкаський автомобільний ремонтний завод" представників для приймання автомобілів та двигунів згідно договору №342/4/6/1 від 19.07.2013 після ремонту.

На виконання умов даного договору, позивач надав визначені договором послуги на загальну суму 529000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи нарядами, довіреностями на отримання матеріальних цінностей, а також актами приймання-передавання автомобільної техніки, які підписаними без заперечень та скріплені печатками, в той час як відповідач, в порушення умов договору, свої зобов'язання в частині оплати наданих послуг не виконав, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість за надані послуги в сумі 529 000,00 грн.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи те, що факт надання позивачем визначених умовами договору послуг та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати наданих послуг документально підтверджений та відповідачем не спростований, колегія суддів вважає висновки Господарського суду міста Києва щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 529 000,00 грн. обґрунтованими.

Матеріали справи не містять жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у відповідача обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

Посилання відповідача, викладені в апеляційній скарзі, на те,що 1347 військове представництво Міністерства оборони України до перевірки якості послуг та обґрунтованості понесених виконавцем фактичних витрат з капітального ремонту не залучалося та відповідного посвідчення не видавало, суд не приймає до уваги, оскільки відсутність посвідчення 1347 військового представництва Міністерства оборони України щодо якості наданих послуг не може звільнити відповідача від обов'язку оплати наданих послуг.

Жодних доказів надання позивачем неякісних послуг, або не відповідності вартості наданих послуг умовам договору та погодженим розцінкам, суду не надано, як і не надано доказів звернення до позивача після отримання техніки з ремонту ще в березні 2014 року з будь-якими претензіями щодо якості виконаного ремонту.

Крім того, з актів приймання-передавання автомобільної техніки, які підписані без зауважень, зазначено, що капітальний ремонт виконано якісно та у повному обсязі, двигун/автомобільна техніка випробуваний/на та перевірений/на, технічний стан двигуна/автомобільної техніки відповідає вимогам нормативно-технічної документації на видачу після капітального ремонту.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, стосовно того, що акти приймання-передавання автомобільної техніки підписані не уповноваженими особами, не беруться колегією суддів до уваги, оскільки спростовуються наявними матеріалах справи довіреностями на отримання матеріальних цінностей.

Зазначена автомобільна техніка була отримана саме представниками військових частин, для яких виконувався її ремонт.

З приводу вжиття будь-яких дій щодо підлеглих осіб, які прийняли військову техніку, відповідачем доказів не надано.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які грунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що рішення у даній справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених в рішенні, дійсним обставинам справи, тому рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування або зміни вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової прокуратури Київського гарнізону Центрального регіону України залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2015 у справі № 910/25152/14 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/25152/14 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська