Постанова № 44400989, 20.05.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2015 р. Справа№ 910/26791/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ільєнок Т.В.

суддів: Куксова В.В.

Гончарова С.А.

при секретарі

судового засідання: Грабовському Д.А.

за участі представників сторін:

позивач Комиляй Ю.В. - дов. від 27.05.2014 № 1368

відповідач Куценко О.О. - дов. від 28.10.2014 № 20

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Національного технічного університету України

"Київський політехнічний інститут"

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2015

у справі № 910/26791/14 (суддя Якименко М.М.)

за позовом Українського науково-дослідного інституту

спеціальної техніки та судових експертиз

Служби безпеки України

відповідача Національного технічного університету України

"Київський політехнічний інститут"

про стягнення заборгованості за Договором про

закупівлю за державні кошти від 18.09.2012 № 95

у розмірі 60 464,00 грн., з яких: 26 800,00 грн. -

пені, 5 600,00 грн. - штрафу у розмірі 7% вартості

робіт, 16 000,00 грн. - штрафу у розмірі 20%

вартості робіт, 9 664,00 грн. - інфляційних втрат,

2 400,00 грн. - 3% річних

ВСТАНОВИВ:

Позивач Український науково-дослідний інститут спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача Національного технічного університету України "КПІ" про стягнення заборгованості у розмірі 51 586,52 грн., з якої 29 986,52 грн. - пені, 5 600,00 грн. - штрафу у розмірі 7% вартості товару, 16 000,00 грн. - штрафу у розмірі 20% вартості товару, в зв'язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо виконання дослідно-конструкторських робіт "П'єзо" згідно умов Договору №95 про закупівлю за державні кошти від 18.09.2012.

04.02.2015 через канцелярію місцевого господарського суду позивачем в порядку ст. 22 ГПК України було подано Уточнення до позовної заяви б/н, згідно яких останній просив суд стягнути з відповідача на свою користь 26 800,00 грн. - пені, 5 600,00 грн. - штрафу у розмірі 7% вартості робіт, 16 000,00 грн. - штрафу у розмірі 20% вартості робіт та 9664,00 грн. - інфляційних втрат, 2 400,00 грн. - 3% річних за неправомірне користування грошовими коштами у вигляді попередньої оплати у сумі 80 000,00 грн., які були сплачені позивачем за Другий етап дослідно-конструкторських робіт "П'єзо" відповідно до умов Договору. (Додаток №1 а/с 20) Подальший розгляд даної справи судом першої інстанції здійснювався з урахуванням вказаних Уточнень до позовної заяви б/н.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.03.2015 № 910/26791/14 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з відповідача Національного технічного університету України "КПІ" на користь позивача Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України 26 800,00 грн. - пені, 5600,00 грн. штрафу у розмірі 7% вартості робіт, 16 000,00 грн. - штрафу у розмірі 20% вартості робіт, 9 664,00 грн. - інфляційних втрат, 2 400,00 грн. - 3% річних за неправомірне користування коштами.

Не погоджуючись з прийнятим Рішенням, відповідач Національний технічний університет України "КПІ" звернувся до Київського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просив Рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2015 № 910/26791/14 скасувати та прийняти нове судове рішення, за яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а тому не правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Позивач, заперечуючи доводи апеляційного оскарження з підстав викладених у його Відзиві, просив суд залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, Рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2015 №910/26791/14 без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог діючого законодавства України.

Ухвалою КАГС від 14.04.2015 № 910/26791/14 порушено апеляційне провадження за скаргою відповідача та призначено судове засідання (колегія суддів у складі: головуючого судді Ільєнок Т.В., суддів: Гончарова С.А., Куксова В.В.).

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дійшла висновку апеляційну скаргу відповідача Національного технічного університету України "КПІ" задовольнити частково, Рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2015 по даній справі змінити, стягнути пеню у розмірі - 14 560,00 грн. та штраф 7% у сумі - 5600,00 грн., в іншій частині позовних вимог відмовити, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 18.09.2012 року між Українським науково-дослідним інститутом спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України (далі по тексту - замовник, позивач) та Національним технічним університетом України "КПІ" (далі по тексту - виконавець, відповідач) укладено Договір №95 про закупівлю за державні кошти (далі по тексту - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, виконавець зобов'язується за завданням Замовника в порядку та на умовах, визначених цим Договором, виконати дослідно-конструкторську роботу "П'єзо" (далі - ДКР). Замовник зобов'язується прийняти виконану ДКР та сплатити її.

Згідно з п. 2.1. Договору, ціна цього Договору становить 200 000,00 грн., у тому числі за етапами:

- перший етап ДКР - 120 000,00 грн.

- другий етап ДКР 80 000,00 грн.;

Відповідно до пунктів 4.1. та 4.1.1. Договору, оплата першого етапу ДКР здійснюється шляхом перерахування замовником на розрахунковий рахунок виконавця попередньої оплати в розмірі 100% від ціни першого етапу ДКР. Попередню оплату в розмірі 120 000,00 грн. замовник перераховує виконавцю протягом 10 банківських днів після набрання чинності Договору.

Згідно з пунктами 4.2. та 4.2.1. Договору, оплата другого етапу ДКР здійснюється шляхом перерахування замовником на розрахунковий рахунок виконавця попередньої оплати в розмірі 100% від ціни другого етапу ДКР. Попередню оплату в розмірі 80 000,00 грн. замовник перераховує виконавцю протягом 10 банківських днів не раніше ніж за три місяці до дати завершення другого етапу.

На виконання пунктів 4.1. та 4.1.1. Договору позивачем було перераховано відповідачу 120 000,00 грн., що підтверджується Платіжним дорученням №3834 від 25.09.2012 року. (а/с 24)

Виконання та приймання ДКР здійснюється відповідно до календарного плану виконання ДКР (Додаток №1 до Договору) та ТТЗ (п. 5.1. Договору).

Згідно з календарним планом виконання дослідно-конструкторської роботи "П'єзо" (Додаток №1 до Договору):

- термін виконання першого етапу - до 30.11.2012 року;

- термін виконання другого етапу - до 30.10.2013 року;

Відповідно до п. 5.2. Договору, не пізніше ніж за 25 днів до дати закінчення кожного етапу ДКР виконавець зобов'язаний у письмовій формі повідомити замовнику дату готовності до здавання.

Згідно з п. 5.4. Договору, за результатами приймання першого етапу ДКР складається акт приймання першого етапу ДКР, на другому етапі ДКР складається акт приймальних випробувань. Ці акти складаються та підписуються комісіями, які призначає замовник. До складу комісії включаються представники виконавця за його поданням.

На підставі позитивних результатів приймання виконавець складає, підписує і надсилає замовнику першого етапу ДКР - акт здавання-приймання першого етапу ДКР, на другому етапі ДКР - акт здавання-приймання ДКР. Замовник протягом 5 днів з дня одержання акту здавання-приймання зобов'язаний підписати його і надіслати виконавцю.

Додатковою угодою №1/169 від 30.11.2012 року до Договору внесені зміни до терміну виконання 1 етапу, а саме: до 24.12.2012 року.

Факт приймання першого етапу ДКР підтверджується підписаним між сторонами 24.12.2012 Актом здавання-приймання першого етапу ДКР "П'єзо". (а/с 22)

25.10.2013 між сторонами укладено Додаткову угоду №2 до Договору, якою продовжено термін виконання другого етапу ДКР до 30.12.2013.

31.10.2013 на виконання пунктів 4.2. та 4.2.1. Договору позивачем перераховано відповідачу 80 000,00 грн., що підтверджується Платіжними дорученнями №1186 від 31.10.2013 на суму 40 000,00 грн. та №1187 від 31.10.2013 на суму 40 000,00 грн. (а/с 25-26)

25.10.2013 року між сторонами було підписано Акт про припинення приймальних випробувань зразка, створеного в рамках ДКР "П'єзо" (а/с 27-28), згідно якого приймальні випробування було призупинено.

Листами в кількості 3 шт. "Щодо виконання Договору від 18.09.2012 №95" (від 03.10.2014, від 15.01.2014, від 24.04.2014), позивач звертався до відповідача з вимогою про виконання другого етапу ДКР, який має бути виконаний до 30.12.2013. (а/с 29-32)

Відповідно до п. 8.3. Договору, за порушення умов договору щодо якості Виконавець сплачує штраф у розмірі 20% їх вартості та усуває їх у 5 - денний строк з дати повідомлення замовником виконавця про виявлені недоліки.

Згідно з п. 8.4. Договору, за порушення строків виконання зобов'язання Виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості послуг з яких допущено прострочення виконання зобов'язання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

У разі здійснення попередньої оплати Виконавець, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає замовнику кошти з урахуванням індексу інфляції (п. 8.5. Договору).

Спір у даній справі виник в зв'язку з тим, що за оцінкою позивача відповідач порушив зобов'язання щодо своєчасності та якості виконання робіт по Другому етапу ДКР, відповідно до умов Договору, в зв'язку з чим позивач просив місцевий господарський суд стягнути з відповідача на свою користь 26 800,00 грн. - пені, 5 600,00 грн. - штрафу у розмірі 7% вартості товару, 16 000,00 грн. - штрафу у розмірі 20% вартості товару та 9 664,00 грн. - інфляційних втрат, 2 400,00 грн. - 3% річних за неправомірне користування грошовими коштами попередньої оплати у сумі - 80 000,00 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що з наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, а саме перерахував відповідачу 200 000,00 грн. попередньої оплати, а відповідач, в свою чергу, в порушення термінів виконання ДКР, передбачених умовами Договору, не виконав другий етап ДКР, в зв'язку з чим суд дійшов висновку, що вимоги позивача за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі: 26 800,00 грн. - пені, 5 600,00 грн. - штрафу у розмірі 7% вартості робіт, 16 000,00 грн. - штрафу у розмірі 20% вартості робіт та 9 664,00 грн. - інфляційних втрат, 2 400,00 грн. - 3% річних нараховані відповідно до законодавства, є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення 5 600,00 грн. - штрафу у розмірі 7% вартості товару, проте правові висновки місцевого господарського суду щодо стягнення 26 800,00 грн. - пені за період з 31.12.2013 по 30.11.2014, 16 000,00 грн. - штрафу у розмірі 20% вартості робіт, 9 664,00 грн. - інфляційних втрат та 2 400,00 грн. - 3% річних вважає помилковими, з огляду на наступне.

У своїх доводах апеляційного оскарження відповідач наголошує на тому, що судом першої інстанції безпідставно стягнуто пеню у заявленому розмірі 26 800,00 грн. за період 31.12.2013 по 30.11.2014, тобто, за 355 днів відповідно до п.8.8. Договору, що значно перевищує строк, встановлений ч.6 ст. 232 ГК України. Також, скаржник звертає увагу, що за Договором від 18.09.2012 № 95, про закупівлю за державні кошти, укладеним між позивачем та НТУУ "КПІ", обов'язок оплатити дослідно-конструкторські роботи виник виключно у позивача, тоді як відповідач зобов'язаний за Договором здійснити виготовлення та передачу науково-дослідних робіт, а тому підстави для застосування положень ст. 625 ЦК України щодо стягнення з останнього індексу інфляції та 3 % річних відсутні, оскільки положення статті 625 ЦК України застосовуються тільки до грошових зобов'язань.

Крім того, відповідач у своїй апеляційній скарзі відзначав і те, що місцевим господарським судом безпідставно стягнуто штраф у розмірі 20% вартості робіт за порушення умов Договору щодо неналежної якості ДКР "П'єзо". Скаржник стверджує, що вимоги до якості можуть бути пред'явлені лише щодо закінчених та переданих робіт, тоді як Другий етап ДКР за Договором до цього часу не завершений.

Відповідач звертає увагу, що 15.12.2014 він повідомив позивача про завершення розробки дослідного зразка "П'єзо" та запропонував здійснити прийняття Другого етапу ДКР. Під час останнього випробування було встановлено, що на зазначення результатів вимірювань впливають, як величина діаметра вимірювальних об'єктів, так і величина зазору між діаметрами вимірювального об'єкту і отвором пристрою для його розміщення.

Скаржник наголошує, що позивачем не уточнено ТТЗ в цій частині, без уточнення ТТЗ неможливо закічити роботу, про що позивача було повідомлено в письмовому вигляді. Відповіді на звернення НТУУ "КПІ" позивачем не надано, ТТЗ уточнено не було.

Таким чином, відповідач наголошує, що виникла ситуація, за якої остаточне виконання ДКР залежить від уточнення позивачем ТТЗ, а тому вина виконавця в порушенні Договору відсутня, як і відсутні підстави щодо застосування штрафу у вигляді 20% за неналежно виконані роботи.

Колегія суддів, перевіряючи юридичну оцінку встановлених місцевим господарським судом фактичних обставин справи та їх повноту, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Згідно з п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, ЩО УМОВА ДОГОВОРУ ПРО СПЛАТУ ПЕНІ ЗА КОЖНИЙ ДЕНЬ ПРОСТРОЧЕННЯ ВИКОНАННЯ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ НЕ МОЖЕ РОЗЦІНЮВАТИСЯ ЯК УСТАНОВЛЕННЯ ЦИМ ДОГОВОРОМ ІНШОГО, НІЖ ПЕРЕДБАЧЕНИЙ ч.6 ст. 232 ГК УКРАЇНИ, СТРОКУ, ЗА ЯКИЙ НАРАХОВУЮТЬСЯ ШТРАФНІ САНКЦІЇ.

Таким чином, максимальний строк нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання складає шість місяців. Даний строк вираховується від дня, коли зобов'язання мало бути виконаним. Це правило є диспозитивним, оскільки інший строк може бути встановлений законом або договором.

За пунктом 8.4. Договору встановлено, "що за порушення строків виконання зобов'язання ВИКОНАВЕЦЬ-відповідач сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % вартості послуг з яких допущено прострочення виконання зобов'язання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості".

Пунктом 8.8. Договору визначено, "що за несвоєчасне виконання замовником грошових зобов'язань за даним Договором ЗАМОВНИК-позивач сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,1 % вартості послуг за кожен день прострочення, але не більше облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення оплати, за весь час прострочення оплати за зобов'язанням".

З наведених пунктів 8.4 та 8.8 Договору вбачається, що ними по-різному визначено період відповідальності щодо застосування пені.

Згідно з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки відповідач по даній справі є ВИКОНАВЦЕМ робіт за Договором, то за порушення строків виконання зобов'язання, до нього застосовується п. 8.4 Договору, за яким у даному випадку період стягнення пені складає саме 6 місяців.

Згідно з ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, згідно інформації з офіційного сайту НБУ в період з 31.12.2014 по 15.04.2014 діяла облікова ставка НБУ - 9,5 %, в період з 15.04.2014 по 30.06.2014 - 12,5 %.

За пунктом 1 Додаткової угоди №2 до Договору №95 від 18.09.2012 про закупівлю за державні кошти, термін виконання Другого етапу ДКР встановлено до 30.12.2013, вартість цього етапу відповідно до Календарного плану виконання ДКР «П'єзо» визначеним за Додатком №1 до Договору складає - 80 000,00 грн.

Враховуючи вищенаведене, за оцінкою колегії суддів, судом першої інстанції не правильно обчислено пеню за період з 31.12.2013 по 30.11.2014, що складає 355 днів у розмірі - 26 800,00 грн., тобто за весь час прострочення оплати за зобов'язанням відповідно до п. 8.8 Договору. За проведеним розрахунком суду апеляційної інстанції, сума пені, яка підлягає до стягнення у даному випадку становить - 14 560,00 грн. за період 6 місяців з 31.12.2013 по 30.06.2014.

Вищеназваним пунктом 8.4 Договору встановлено, що за порушення строків виконання зобов'язання, а саме за прострочення понад 30 днів з ВИКОНАВЦЯ додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості Другого етапу ДКР, яка складає 80 000,00 грн.

В цій частині, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу стягнення з відповідача на користь позивача 5 600,00 грн. - штрафу у розмірі 7% вартості Другого етапу робіт відповідно до п.8.4 Договору.

Відповідач у своїй апеляційній скарзі стверджує, що позивач відмовився приймати виконані роботи у зв'язку з невідповідністю вимогам ТТЗ, а тому, притягнення НТУУ "КПІ" до відповідальності за неналежну якість робіт, які ще не передані, на його думку, є не чим іншим, як застосуванням подвійної відповідальності за зобов'язаннями, що не узгоджується з приписами ст. 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Приймаючи до уваги вищенаведені доводи оскарження, щодо стягнення 16 000,00 грн. штрафу у розмірі 20 % вартості робіт у відповідності до п. 8.3 Договору, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції передчасним, з огляду на те, що названим пунктом Договору встановлено, що за порушення умов Договору щодо якості виконавець сплачує штраф у розмірі 20% їх вартості та усуває їх у 5 - денний строк з дати повідомлення замовником виконавця про виявленні недоліки. При цьому, слід звернути увагу, що вимоги до якості можуть бути пред'явлені лише щодо закінчених та переданих робіт (товарів, послуг). Як вбачається з матеріалів справи, Другий етап ДКР до цього часу є незавершеним, роботи в цілому за Договором не закінчено, а тому застосування штрафу у розмірі 20 % з посиланням на п. 8.3 Договору є безпідставним.

Що стосується задоволення позовних вимог, в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, слід зазначити наступне.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до Постанови Вищого Господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 грошовим зобов'язанням, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача, який є ВИКОНАВЦЕМ робіт за Договором, інфляційних втрат та 3 % річних, неправомірним, з огляду на таке.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (Зазначена правова позиція наведена в Постановах ВСУ у справах №10/557-26/1, №4/720).

Відповідно до п. 1.1. Договору, ВИКОНАВЕЦЬ зобов'язується за завданням Замовника в порядку та на умовах, визначених цим Договором, виконати дослідно-конструкторську роботу "П'єзо". Замовник зобов'язується прийняти виконану ДКР та оплатити її.

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, визначену розділом 8 Договору.

За оцінкою колегії суддів, вимога про стягнення з відповідача суми 3% річних та інфляційних втрат є безпідставною, оскільки передача ВИКОНАВЦЕМ виконаних робіт за Другим етапом ДКР за Договором про закупівлю за державні кошти, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні ст.625 ЦК України, а тому в цій частині судове рішення підлягає скасуванню.

Така позиція щодо застосування норм статті 625 Цивільного кодексу України зазначена в Постанові Верховного Суду України від 15.10.2013 у справі № 5011-42/13539-2012, яка відповідно до статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою для всіх судів України.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково, рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2015 у даній справі змінити, позовні вимоги задовольнити частково, стягнути з відповідача на користь позивача 14 560,00 грн. пені за період з 31.12.2013 по 30.06.2014 та 5 600,00 грн. - штрафу у розмірі 7% вартості робіт відповідно до п. 8.4 Договору, в іншій частині позовних вимог відмовити, як заявлених необгрунтовано.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2015 № 910/26791/14 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

«Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з відповідача Національного технічного університету України "КПІ" (03056, м. Київ, Проспект Перемоги, будинок 37, код ЄДРПОУ 02070921) на користь позивача Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України (03113, м. Київ, вул. Миколи Василенка, будинок 3, код ЄДРПОУ 20001993) 14 560 (чотирнадцять тисяч п'ятсот шістдесят) грн. 00 коп. - пені, 5 600 (п'ять тисяч шістсот) грн. 00 коп. - штрафу у розмірі 7% вартості робіт, 609 (шістсот дев'ять) грн. 16 коп. судового збору за подачу позову до суду першої інстанції.

В іншій частині позовних вимог відмовити».

Стягнути з позивача Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України (03113, м. Київ, вул. Миколи Василенка, будинок 3, код ЄДРПОУ 20001993) на користь відповідача Національного технічного університету України "КПІ" (03056, м. Київ, Проспект Перемоги, будинок 37, код ЄДРПОУ 02070921) судовий збір за апеляційне оскарження у розмірі 304 (триста чотири) грн. 59 коп.

Зобов'язати Господарський суд міста Києва видати відповідні накази.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 № 910/26791/14 набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 № 910/26791/14 може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у 20-денний строк.

Матеріали справи № 910/26791/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Т.В. Ільєнок

Судді В.В. Куксов

С.А. Гончаров