Постанова № 44400948, 26.05.2015, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

26.05.2015 р. справа №908/583/15-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Попков Д.Осуддів при секретарі судового засідання Зубченко І.В. , Татенко В.М. Склярук С.І. за участю представників сторін: від позивача: Максімченко І.В. (за довіреністю №23-12/14-3 від 23.12.2014р.) , від відповідача:не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "АЛЬТКОМ", м.Маріуполь Донецької області на рішення господарського суду Запорізької області від08.04.2015 року (повний текст підписано 10.04.2015 р.) по справі№908/583/15-г (Алейникова Т.Г.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль", м.Київ доТовариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "АЛЬТКОМ", м.Маріуполь Донецької області провитребування майна з чужого незаконного володіння

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль», м. Київ (Позивач) звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «АЛЬТКОМ», м. Маріуполь Донецької області (Відповідач) про витребування з чужого незаконного володіння та передачу Позивачеві наступного майна: тандемний каток HD 110 фірми НАММ з кабіною, системою опалення, системою зовнішнього освітлення, проблисковим маячком, серійний номер Н1810304.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 08.04.2015р. (суддя Алейнікова Т.Г.) вказані позовні вимоги задоволені у повному обсягу: витребувано з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «АЛЬТКОМ» та передано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» наступного майна з чужого незаконного володіння - тандемний коток HD 110 фірми НАММ з кабіною, системою опалення, системою зовнішнього освітлення, проблисковим маячком, серійний номер Н1810304. Крім того, з Відповідача на користь Позивача стягнуті витрати по сплаті судового збору в розмірі 7108,17грн.

Рішення місцевого суду вмотивовано доведеністю матеріалами справи факту невиконання Відповідачем обов'язку з повернення предмету лізингу після закінчення строку лізингу, що кваліфіковано, у тому числі, як порушення відповідних зобов'язань, а також - незаконне володіння та користування Відповідачем означеним спірним майном та збереження Відповідачем цього майна без достатньої правової підстави.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «АЛЬТКОМ», не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 08.04.2015р. у справі №908/583/15-г та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає: недоведеність Позивачем незаконності та недобросовісності володіння спірного майна з огляду на чинність договору лізингу через його поновлення в порядку ст.764 Цивільного кодексу України; неповноту встановлення обставин щодо здійснених лізингових платежів, що впливає на перехід права власності на предмет лізингу.

За результатами автоматизованого розподілу справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя-доповідач) Попков Д.О., Зубченко І.В., Татенко В.М.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 13.05.2015р. порушене апеляційне провадження із призначенням розгляду скарги на 26.05.2015р. о 14.00. год.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось з фіксацією у протоколі судового засідання у порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Представник Позивача у судовому засіданні 26.05.2015р. проти задоволення апеляційної скарги заперечив з підстав, викладених у поданому через канцелярію суду 25.05.2015р. відзиву, наполягаючи на законності і обґрунтованості переглядуваного рішення.

Представник Відповідач у судове засідання 26.05.2015р. не з'явився, надавши клопотання №/22/05-01-ю від 22.05.2015р. про продовження строку розгляду справи і відкладання на пізніший строк через перебування представників на слуханнях у іншому суді, а також - клопотання №22/05-01-ю від 22.05.2015р. про зупинення провадження у справі до вирішення Господарським судом Запорізької області справи №908/2277/15-г, проти задоволення яких заперечив представник Позивача.

Судова колегія дійшла висновку про необхідність відхилення клопотання про продовження строку розгляду справи та її відкладання з огляду на достатність наявного процесуального строку для здійснення апеляційного провадження та неповажність причин відсутності представників Скаржника, явка яких не була визнана обов'язковою, а позиція сторони доведено до відома суду безпосередньо апеляційною скаргою. Наразі, Відповідач, як юридична особа згідно ст.28 Господарського процесуального кодексу України не позбавлений можливості залучити будь-яку іншу особу для здійснення представництва в межах цієї справи, і зайнятість певних представників у іншому процесі за змістом правової позиції, викладеної в п.3.9.2.

Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. в розглядуваному випадку не може вважатися належною підставою для застосування ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання Відповідача про зупинення провадження у справі №908/583/15-г також відхиляється апеляційним судом, адже за змістом ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України необхідними умовами для зупинення провадження у справі є одночасно: наявність пов'язаної іншої справи та неможливість розгляду справи, щодо якої вирішується питання про зупинення, до розгляду такої пов'язаної справи. У даному випадку, результати вирішення Господарським судом Запорізької області в межах справи №908/2277/15-г позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «АЛЬТКОМ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торг-Строй компанія» про витребування з незаконного володіння майна, відносно якого заявлено вимоги і у справі №908/583/15-г, жодною мірою не впливає на можливість встановлення та правову оцінку обставин, що становлять предмет дослідження та доказування. Дійсно, ймовірність задоволення позовних вимог у справі №908/2277/15-г може впливати лише на можливість виконання рішення у справі №908/583/15-г (у разі задоволення позовних вимог), проте не перешкоджає прийняттю такого рішення.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне:

Як було встановлено місцевим судом та вбачається із матеріалів справи, 22.03.2007р. між Позивачем (Лізингодавець) та Відповідачем (Лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № L 385-03/07 (надалі - Договір а.с.а.с.7,8), згідно з п. 1.1 якого Лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без падання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначаються в Специфікації (Додаток №2 до Договору - а.с.10), а Лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору.

Згадуваною Специфікацією предмет лізингу визначений як Тандемний коток НD ПО фірми НАММ з кабіною, системою опалення, системою зовнішнього освітлення, проблисковим маячком, серійний номер Н1810304

Відповідно до п. 1.2 Договору строк лізингу складається з Періодів лізингу, зазначених у Графіку платежів (Додаток № 1 до Договору) (надалі - Графік), та не може бути менше одного року. В свою чергу, остаточною редакцією Графіку (а.с.32) сторони погодили, що строк лізингу за Договором складається з 60 Періодів лізингу з жовтня 2007 року по вересень 2012 року.

Відповідно до п. 5.4. Додатку № 4 Загальні умови фінансового лізингу (а.с.а.с.12-15) до Договору (надалі - Загальні умови) першим періодом лізингу вважається календарний місяць, що слідує за місяцем в якому Предмет лізингу був переданий Лізингоодержувачу за Актом приймання-передачі. Зазначені в Графіку порядкові номери періодів лізингу відповідають календарним місяцям, які слідують за першим періодом лізингу в прямому порядку.

На виконання умов вищезазначеного Договору, Позивач (Лізингодавець) придбав предмет лізингу за договором купівлі-продажу та передав у тимчасове володіння та користування Відповідачу (Лізингоодержувачу), що підтверджується підписаним представниками сторін актом приймання-передачі предмета лізингу від 19.09.2007р. (а.с.16).

Відтак, як обґрунтовано визначив місцевий суд, першим періодом лізингу є жовтень 2007р., а останнім - вересень 2012р.

У відповідності до п.8.2.1. Загальних умов Лізингоодержувач має право використовувати предмет лізингу протягом строку лізингу. Поряд із цим, положення п.п.9.1., 9.2. Загальних умов передбачають можливість переходу права власності на предмет лізингу до Лізингоодержувача на підставі договору купівлі-продажу по закінченню строку лізингу та за умов належного виконання Лізингоодержувачем своїх зобов'язань за договором.

Наразі, як вбачається з матеріалів справи і Скаржником належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами це не спростовано, предмет лізингу після вересня 2012р. не був ані повернутий Лізингодавцю, ані викуплений Лізингоодержувачем. Поряд із цим, відсутні докази також зміни (пролонгації) строку лізингу шляхом укладання відповідної угоди, як це передбачено п.9.2. договору.

За таких обставин, місцевий суд задовольнив позовні вимоги у повному обсягу, погоджуючись, при цьому, із нормативним обґрунтуванням позовних вимог Лізингодавця і в частині, що стосується посилань на положення ст.ст.317, 319, 321, 387, 391, 400 та 1212 Цивільного кодексу України, які були одночасно застосовані Господарським судом запорізької області.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду таким, що підлягає зміні, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України та ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України укладений між сторонами договір фінансового лізингу №L385-03/07 від 22.03.2007р. є належною підставою для виникнення, серед іншого, у Відповідача права на володіння та користування предметом лізингу, переданим його за актом приймання-передачі, що унеможливлює кваліфікацію набуття Відповідачем цього майна як такого, що здійснено недобросовісно або без відповідних правових підстав.

Договірний (зобов'язальний) характер правовідносин між сторонами щодо передання спірного майна у користування на умовах лізингу та наявність спеціальної норми п.7 ч.2 ст.11 Закону України «Про фінансовий лізинг» унеможливлює обґрунтоване застосування у даному випадку приписів ст.ст.387, 400 і 1212 Цивільного кодексу України, що опосередковує альтернативні способи захисту (конкуренція позовів), так само як і зумовлює безпідставність застосування у розглядуваному випадку ст.391 Цивільного кодексу України, адже негаторні вимоги в межах цієї справи взагалі не висувалися. Втім, правомірність відповідних зауважень Скаржника з цього приводу не мають своїм наслідком висновок про необґрунтованість позовних вимог в цілому.

Внаслідок безпідставного застосування місцевим судом означених норма матеріального права, відбулася помилкова кваліфікація належного до застосування у розглядуваному випадку способу судового захисту у розумінні ст.16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України. Дійсно, у світлі встановлених обставин, спосіб судового захисту мав визначатися у світлі згадуваного Позивачем та застосованого місцевим судом припису п.7 ч.2 ст.11 Закону України «Про фінансовий лізинг» саме як спонукання до виконання зобов'язання з повернення предмету лізингу по закінченню строку лізингу, права Лізингоодержувача вимагати якого закріплене ст.10 цього Закону.

За приписами ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до вимог договору і закону, а одностороння відмова від виконання зобов'язання, за загальним правилом, не допускається.

Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. У світлі вимог ст.ст.526, 530 Цивільного кодексу України одним з критеріїв належного виконання є строк виконання зобов'язання, недотримання якого є порушенням у розумінні ст.610 та зумовлює прострочення боржника у розумінні ч.1 ст.612 цього Кодексу.

Апеляційний суд погоджується із висновком місцевого суду щодо доведеності факту неповернення предмету лізингу по закінченню визначеного строку лізингу, адже належного доказу настання визначеної підстави для припинення існування відповідного зобов'язання - викуп предмету лізингу - представлено не було. Таким чином, у світлі приписів ст.1 Господарського процесуального кодексу України та ст.15 Цивільного кодексу України мав право на звернення до суду за захистом з огляду на наявність порушення зобов'язань з боку Відповідача.

Апеляційний суд звертає увагу апелянта, що відсутність визначеної змістом п.9.1., 9.2. Загальних умов підстави для набуття права власності Відповідачем на предмет лізингу усуває потребу в дослідженні обставин виконання грошових зобов'язань за договором фінансового лізингу в контексті предмету доказування та спору.

Посилання Відповідача на поточну чинність договору фінансового лізингу як правової підстави для продовження подальшого володіння та користування спірним майном правомірно не були прийняті до уваги, адже положення ст.764 Цивільного кодексу України з огляду на спеціальні норми ч.1 ст.2, ч.ч.2, 3 ст.6 Закону України «Про фінансовий лізинг» не підлягають застосуванню до договору фінансового лізингу, що цілком узгоджується із ч.2 ст.806 Цивільного кодексу України.

Таким чином, апеляційний суд, враховуючи приписи ст.ст.6, 13 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р., дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог у вигляді зобов'язання Відповідача повернути Позивачеві спірний предмет лізингу з мотивів, викладених в цій постанові, що зумовлює необхідність відповідної зміни переглядуваного рішення із встановленням згідно вимог абз.2 ч.2 ст. 84 Господарського процесуального кодексу України строку для вчинення відповідної дії тривалістю 30 календарних днів з моменту прийняття цієї постанови.

За таких обставин, Донецький апеляційний господарський суд відмовляє у задоволенні апеляційної скарги, що згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України має наслідком віднесення на рахунок Скаржника понесених ним витрат зі сплати судового збору за апеляційне оскарження.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Відмовити у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «АЛЬТКОМ», м. Маріуполь Донецької області на рішення Господарського суду Запорізької області від 08.04.2015р. у справі №908/583/15-г

2. Змінити рішення Господарського суду Запорізької області від 08.04.2015р. у справі №908/583/15-г, виклавши абзац другий резолютивної частини в наступній редакції:

«Зобов'язати Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» (87525, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Бахчиваджи, 2, ідентифікаційний код 32794511) повернути протягом 30 календарних днів, починаючи з 26.05.2015р., на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» (04073, Київ, просп. Московський, 9, корп. 5, офіс 101, ідентифікаційний код 34480657) наступне майно: Тандемний коток HD 110 фірми НАММ з кабіною, системою опалення, системою зовнішнього освітлення, проблисковим маячком, серійний номер Н1810304».

3. Доручити Господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ про примусове виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду від 26.05.2015р., оформивши його у відповідності до приписів ст.18 Закону України «Про виконавче провадження».

4. Постанова апеляційної інстанції набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Д.О. Попков

Судді: І.В. Зубченко

В.М. Татенко

Надруковано: 4 прим.

1. позивачу

2. відповідачу

3 у справу

4 ДАГС