Постанова № 44400930, 26.05.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2015 року Справа № 904/9873/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідача ),

суддів: Євстигнеєва О.С., Науменко І.М.

секретар судового засідання Валяр М.Г.

представники сторін:

від позивача: Богатирьов С.В. представник, довіреність б/н від 10.12.14

від відповідача: представник в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Сільськогосподарського приватного підприємства "ЧУМАКИ"

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2015 р. ,

прийнятого за результатами розгляду справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сяйво",

м. Дніпропетровськ

до Сільськогосподарського приватного підприємства "ЧУМАКИ",

м. Дніпропетровськ

про стягнення 726 630,22 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2015 р. ( суддя Бєлік В. Г. ) по справі № 904/9873/14 позов задоволено - стягнуто з Сільськогосподарського приватного підприємства "ЧУМАКИ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЯЙВО" - 723 774, 84 грн. заборгованості, 2 855, 48 грн. - 3 % річних, 14 532,60 грн. - судового збору. Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "СЯЙВО" з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір у сумі 00,02 грн.

Приймаючи вказане рішення суд виходив з обставин відповідності позовних вимог ст. 533 ЦК України, оскільки оплата була проведена відповідно до вартості товару, визначеного у накладних, в той час, як договором визначено еквівалент вартості товару у доларах США відповідно до кількості отриманого товару. Крім того, подані сторонами докази підтверджують схвалення Відповідачем дій особи, яка отримала товар за вказаними в позові накладними, що відповідає вимогам ч. 2. ст. 241 ЦК України.

Не погодившись з рішенням суду, Відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати оскаржуване рішення, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, оскільки рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального права, висновки суду, викладені у оскаржуваному рішенні не відповідають обставинам справи.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги Відповідач посилається на те, що заборгованість перед Позивачем за договором № 180301 відсутня. Загальна сума, яку Відповідач зобов'язався сплатити Позивачу відповідно до умов пунктів 2.1.2. та 2.1.3. договору № 180301 складає 3 041

397,69 грн. ( 1 520 698,80 + 1 520 698,89 ), що є менше суми ( на 11 коп.), яка фактично була сплачена - 3 041 397,80 грн. Висновок суду, що оплата була проведена Відповідачем відповідно до вартості товару у гривнях, визначеного у накладних, в той час, як договором визначено еквівалент вартості товару у доларах США відповідно до кількості отриманого товару - не відповідає обставинам справи. Вказівка у пунктах 2.1.2. та 2.1.3. договору № 180301 про те, що визначена сума у гривнях еквівалентна сумі у доларах США на день оплати товару, не має сенсу, оскільки сторони не могли наперед зробити такий прогноз. Зазначене унеможливлює застосування до спірних правовідносин положень ч. 2 ст. 533 ЦК України. У суду були відсутні підстави для нарахування Відповідачу 3 % річних за період з 09.10.2014 р. - 25.11.2014 р. згідно ст. 625 ЦК України, оскільки оплата була здійснена у повному обсязі та у строки, передбачені договором ( до 20.03.2014 р. - передоплата в сумі 1 520 698,80 грн. та до 15.10.2014 p. - 1 520 698,89 грн.), а саме: 20.03.2014 р. в сумі 763 426,02 грн. ( а. с. 26 ); 21.03.2014 р. в сумі 757 272,78 грн. ( а. с. 27 ); 08.10.2014 р. в сумі 1 520 699,00 грн. ( а. с. 29 ).

Позивач у відзиві просить суд відмовити в задоволені апеляційної скарги, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2015 р. по справі № 904/9873/14 залишити без змін. Так, Позивач вказує на те, що вартість товару, який був поставлений за договором на користь Відповідача дійсно була виражена у гривні, що відповідає вимогам ст. 189 ГК України, ст. 524 ЦК України, ч. 2. ст. 10 Закону України «Про ціни та ціноутворення» відповідно до яких ціна є істотною умовою господарського договору та зазначається в договорі виключно у валюті України - в гривнях, та повністю співвідноситься з висновками Вищого господарського суду України, які містяться в постанові від 21.01.2015 р. по справі 924/489/14. Сторонами виражена вартість товару у гривні, встановлений еквівалент такої вартості в доларах США та визначений курс долара США по відношенню до гривні на момент укладання договору та підписання специфікацій. Оскільки інший порядок договором встановлений не був, підлягає застосуванню загальне правило, передбачене ст. 533 ЦК України, а тому сума, яка підлягала сплаті, мала бути сплачена відповідно до курсу, діючого на дату кожного платежу з урахуванням встановленого сторонами в договорі та додатках еквіваленту.

Відповідачем було заявлене клопотання про зупинення провадження у справі № 904/9873/14 до набрання законної сили рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі 904/3095/15 порушеної за позовом СПП «Чумаки» до ТОВ «Сяйво» про тлумачення змісту умов пунктів 2.1.2, 2.1.3, 2.1.4 договору № 180301 укладеного між Сільськогосподарським приватним підприємством «Чумаки» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сяйво» в частині визначення ціни товару в гривнях та застосування курсу торгів на Міжбанківському валютному ринку України на дату оплати. В обґрунтування свого клопотання, Відповідач посилається на те, що позовні вимоги ТОВ «Сяйво» до СПП «Чумаки» про стягнення 726 630,22 грн. у даній справі, ґрунтуються саме на пунктах 2.1.2, 2.1.3, 2.1.4 договору № 180301 від 18.03.2014 р., щодо тлумачення яких подано позов у справі № 904/3095/15, то дана справа не може бути вирішена до вирішення пов'язаної з нею справи № 904/3095/15 про тлумачення змісту правочину.

Позивач заперечує проти задоволення клопотання Відповідача про зупинення провадження у справі, оскільки вважає його необгрунтованим та таким, що спрямоване на навмисне затягування розгляду справи. Натомість, враховуючи те, що відповідно до ст. 533 ЦК України сам факт визначення у договорі зобов'язання в іноземній валюті вже сам по собі передбачає обов'язок здійснити оплату за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, позовна заява Відповідача по справі про тлумачення умов договору, фактично містить вимогу не про тлумачення змісту договору, оскільки норма ст. 533 ЦПК України виключає будь-яку двозначність, а про з'ясування порядку його виконання, що власне і є предметом розгляду у справі № 904/9873/14 .

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.04.2015 р. колегією суддів у складі: головуючого судді Кощеєва І. М., суддів: Бахмат Р. М. та Євстигнеєва О. С. прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Сільськогосподарського приватного підприємства "ЧУМАКИ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2015 р. Розгляд справи призначено на 21.04.2015 р.

Розгляд апеляційної скарги відкладався з 21.04.2015 р. на 26.05.2015 р.

Розпорядженням секретаря судової палати від 25.05.2015 р., у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Бахмат Р.М. - члена постійної діючої колегії суддів, визначеної рішенням зборів суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.04.2015 р. № 1, визначена для розгляду справи колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєва І.М. (доповідач ), суддів Євстигнеєва О. С., Науменко І.М.

Розглянувши клопотання скаржника про зупинення провадження до набрання законної сили рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі 904/3095/15 порушеної за позовом СПП «Чумаки» до ТОВ «Сяйво» про тлумачення змісту умов пунктів 2.1.2, 2.1.3, 2.1.4 договору № 180301, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

У Постанові Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції, роз'яснено, що для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати: а) як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; б) чим обумовлюється неможливість розгляду справи. Пов'язаність справ, згідно вказаного роз'яснення, полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи. Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Зі змісту та суті ст. 79 ГПК України, з урахуванням вищезазначеного роз'яснення, вбачається що для зупинення провадження у справі відповідно до приписів її частини першої повинні мати місце одночасно дві обставини (два чинника), а саме пов'язаність справ і неможливість розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею справи.

З доданої скаржником до клопотання копії ухвали господарського суду Дніпропетровської області справи вбачається, що цим судом порушено провадження у справі № 904/3095/15 порушеної за позовом СПП «Чумаки» до ТОВ «Сяйво» про тлумачення змісту умов пунктів 2.1.2, 2.1.3, 2.1.4 договору № 180301 укладеного між Сільськогосподарським приватним підприємством «Чумаки» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сяйво» в частині визначення ціни товару в гривнях та застосування курсу торгів на Міжбанківському валютному ринку України на дату оплати, стягнення за яким є предметом спору по даній справі.

Однак на переконання колегії суддів розгляд господарським судом Дніпропетровської області справи 904/3095/15 не унеможливлює розгляду даної справи, оскільки суд може прийняти рішення по даній справі не очікуючи результатів розгляду вказаної справи. Так, відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. При цьому, фактами є встановлені в рішенні суду конкретні життєві обставини, які, в разі їх преюдиціальності, не потребують повторного доказування. Отже мета, тлумачення змісту договору полягає у роз'ясненні існуючих умов угоди та не може бути за своєю суттю зміною умов цього договору, а тому вимоги Відповідача про встановлення порядку виконання умов договору, які є предметом розгляду у справі № 904/9873/14, не можуть бути підставою про зупинення провадження по цій справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що правові підстави, передбачені ч. 1 ст. 79 ГПК України, для зупинення провадження по цієї справи відсутні, а тому клопотання скаржника не підлягає задоволенню.

Представник Відповідача в призначений час в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання, що також підтверджується протоколом попереднього судового засідання за участю представника СПП «Чумаки». Клопотання про відкладення розгляду справи від Відповідача до суду не надходило.

Ст. 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника Відповідача.

У судовому засіданні 26.05.2015 року була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно до ст. 655 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи - 18.03.2014 р., між Товариством з обмеженою відповідальністю "СЯЙВО" ( Продавець ) та Сільськогосподарським приватним підприємством "ЧУМАКИ" ( Покупець ) укладений Договір № 180301, згідно з п. 1.1. якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю, а Покупець прийняти та оплатити засоби захисту рослин ( далі - Товар ).

Згідно п. 1.2. договору точне найменування, асортимент, кількість, ціна та загальна вартість товару визначається в специфікаціях - додатках, що є невід'ємною частиною договору.

Ціна товару виражена в національній валюті України і має грошовий еквівалент в доларах США (п. 2.1.1. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору передача товару здійснюється на умовах EXW - склад продавця ( згідно ІНКОТЕРМС 2010 р. ).

Згідно п. 3.2. договору товар повинен бути переданий продавцем та прийнятий покупцем у термін до 15 травня 2014р.

Датою передачі товар у є дата, зазначена у видатковій накладній, підписаній обома сторонами ( п. 3.3. договору ).

Згідно Специфікації № 1 від 18.03.2014 р. вартість поставленого за цією Специфікацією товару становить 1 514 545,56 грн., що еквівалентно 157 765,00 доларів США.

Згідно Специфікації № 2 від 19.03.2014 р. вартість поставленого за цією Специфікацією товару становить 1 526 852,04 грн., що еквівалентно 148 238,07 доларів США.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

На виконання умов договору Продавцем на адресу Покупця у період з 22.03.2014 р. по 04.06.2014 р. було передано у власність товар в асортименті на загальну суму 3 041 397,60 грн., що є еквівалентом 306 003,24 доларів США.

Товар був прийнятий Відповідачем без будь-яких зауважень в повному обсязі, без претензій, що підтверджено підписом повноважного представника та скріплено печаткою підприємства у видаткових накладних ( а. с.14-25 ).

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець, відповідно до п. 2.1.2. договору у термін до 20.03.2014 р. здійснює передоплату в сумі 1 520 698,80 грн. з ПДВ, еквівалентній 153 001,62 доларам США за курсом торгів на Міжбанківському валютному ринку України на дату оплати.

Остаточна оплата товару здійснюється в строк до 15.10.2014 р. згідно наступного графіку: грошові кошти в сумі 1 520 698,80 грн. з ПДВ, еквівалентній 153 001,62 доларам США за курсом торгів на Міжбанківському валютному ринку України на дату оплати - у термін до 15.10.2014 р. ( п. 2.1.3. договору ).

Відповідачем було сплачено заборгованість у наступних розмірах та в строки: 20.03.2014 р. в сумі 763 426,02 грн., що на дату сплати згідно курсу іноземних валют на Міжбанківському валютному ринку України ( 10,3543 грн. за долар США ) становить еквівалент 73 730,34 доларів США; 21.03.2014 р. в сумі 757 272,78 грн., що на дату сплати згідно курсу іноземних валют на Міжбанківському валютному ринку України ( 10,6329 грн. за долар США ) становить еквівалент 71 219,78 доларів США; 08.10.2014 р. в сумі 1 520 699,00 грн., що на дату сплати згідно курсу іноземних валют на Міжбанківському валютному ринку України ( 13,1625 грн. за долар США ) становить еквівалент 115 532,69 доларів США.

Враховуючи вищевказані оплати, Відповідачем на користь Позивача сплачено заборгованість у загальному розмірі 3 041 397,80 грн., що з урахуванням курсів іноземних валют на Міжбанківському валютному ринку України на дату здійснення кожної оплати, становить 260 482,81 доларів США.

Звертаючись із позовною заявою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сяйво" наголошувало на тому, що Сільськогосподарське приватне підприємство "Чумаки" відповідно до умов договору зобов'язано було здійснити оплату товару в сумі еквівалентній

306 003,24 доларів США.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Сяйво" було здійснено перерахунок сплаченої відповідачем суми за поставлений товар та визначено недоплату ( курсову різницю) у розмірі 45 520,43 доларів США ( 306 003,24 - 260 482,81 ), що з урахуванням курсу іноземних валют на Міжбанківському валютному ринку України станом на 25.11.2014 р. (15,9 за долар США) складає 723 774,84 грн.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами ( ст. 629 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у

цей строк ( ст. 530 ЦК України).

Приписами ч. 1 ст. 598 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до умов Договору, ціна товару виражена у гривнях та має грошовий еквівалент в доларах США, передбачені строки та суми оплати, які визначаються за курсом торгів на Міжбанківському валютному ринку України на дату оплати, а тому твердження, що формула перерахунку ціни товару з урахуванням зміни курсу долара США сторонами у договорі не визначена є невірною. Такого ж висновку дійшов Вищий господарський суд України в постанові від 20.05.2015 р. по справі № 904/10299/14 за участю тих самих сторін з розгляду аналогічного спору, яким були задоволені позовні вимоги Позивача - стягнуто недоплату ( курсову різницю ) за поставлений товар.

Відповідно до 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За період прострочення з 09.10.2014 р. по 25.11.2014 р. 3% річних складають суму еквівалентну 179,59 доларів США, що з урахуванням курсу іноземних валют на Міжбанківському валютному ринку України станом на 25.11.2014 р. (15,9 за долар США) складає 2 855,48 грн.

Враховуючи неналежне виконання Відповідачем своїх зобов"язань за договором щодо оплати вартості товару на дату сплати з урахуванням зміни курсу долара США, приписи ст. ст. 525, 526, 530, 533, 692 ЦК України та п. п. 2.1.2., 2.1.3. договору, колегія суддів погоджується з висновком попередньої інстанції про стягнення з Відповідача - 723 774, 84 грн. недоплати ( курсової різниці ) за поставлений товар та 2 855, 48 грн. - 3% річних.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та не спростовують належно встановлених судом обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись ст. ст. 101-103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського приватного підприємства "ЧУМАКИ" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2015 р. у справі № 904/9873/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Постанова складена у повному обсязі 27.05.2015 року

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.С. Євстигнеєв

Суддя І.М. Науменко