Рішення № 44400877, 22.05.2015, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2015 року Справа № 925/2212/14

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Довганя К.І., при секретарі Олексенко Т.В. за участю представників сторін: позивача - Студзінського М.А. за довіреністю, першого відповідача - не з'явився, другого відповідача - Радченка В.А. за довіреністю, третьої особи - Мишастого А.О. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Стрімз Кепітал" до компанії "АГРЕЙН МЕНЕДЖМЕНТ ЛІМІТЕД" (AGREIN MANAGEMENT LIMITED) та до дочірнього підприємства "Агрофірма "Іскра", третьої особи на стороні відповідачів без самостійних вимог „DNS Trust Settlement" про розірвання договору купівлі - продажу частки в статутному капіталі та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про розірвання договору купівлі - продажу частки в статутному капіталі дочірнього підприємства "Агрофірма "Іскра" від 29.08.2012, укладеного між ТОВ "Стрімз Кепітал" та компанією "АГРЕЙН МЕНЕДЖМЕНТ ЛІМІТЕД" (AGREIN MANAGEMENT LIMITED), скасування рішення єдиного власника дочірнього підприємства "Агрофірма "Іскра", яке оформлене протоколом №01/2012 від 29.08.2012.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач 1 - Компанія "АГРЕЙН МЕНЕДЖМЕНТ ЛІМІТЕД" (AGREIN MANAGEMENT LIMITED), не виконав належним чином зобов'язання за договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі дочірнього підприємства "Агрофірма "Іскра" від 29.08.2012 в частині оплати придбаної частки у статутному капіталі відповідача 2 - дочірнього підприємства "Агрофірма "Іскра", що є істотним порушенням умов вказаного договору.

Внаслідок істотного порушення відповідачем 1 умов договорів купівлі-продажу частки в статутному капіталі дочірнього підприємства "Агрофірма "Іскра", рішення єдиного власника дочірнього підприємства "Агрофірма "Іскра", яке оформлене протоколом №01/2012 від 29.08.2012, підлягає скасуванню.

14.05.2015 у судовому засіданні була оголошена перерва до 11:30 22 травня 2015 року з направленням сторонам відповідної ухвали суду.

Представник відповідача 1 - Компанії "АГРЕЙН МЕНЕДЖМЕНТ ЛІМІТЕД" (AGREIN MANAGEMENT LIMITED), у судове засідання 22.05.2015 не з'явився, вимог суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача у судовому засіданні 22.05.2015 надав суду пояснення по суті позовних вимог, підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити

Представник відповідача 2 - дочірнього підприємства "Агрофірма "Іскра" позовні вимоги визнав та просив їх задовольнити.

Представник третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог - „DNS Trust Settlement" проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

29 серпня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю «СТРІМЗ КЕПІТАЛ» (далі за текстом Позивач) та Компанією «АГРЕЙН МЕНЕДЖМЕНТ ЛІМІТЕД» (далі за текстом Відповідач), було укладено Договір купівлі- продажу частки в статутному капіталі дочірнього підприємства «АГРОФІРМА «ІСКРА» (далі за текстом - Договір).

Відповідно до Договору, Позивач зобов'язувався передати у власність Відповідача належну йому частку у розмірі 100 (сто) відсотків статутного капіталу ДП «АГРОФІРМА «ІСКРА», що еквівалентно 50000 (п'ятдесят тисяч) гривень 00 коп., а останній зобов'язувався прийняти та оплатити вказану частку.

Відповідно до п. п. 2.1. Договору, за домовленістю Сторін, ціна продажу частки у розмірі 100 (сто) відсотків статутного капіталу ДП «АГРОФІРМА «ІСКРА» становить 432979 (чотириста тридцять дві тисячі дев'ятсот сімдесят дев'ять) гривень 35 копійок, без ПДВ.

Відповідно до п. 2.3Договору, Покупець зобов'язаний сплатити вартість частки, зазначеної у п. 2.1. Договору, до 31 грудня 2013 року шляхом безготівкового перерахування коштів на банківський рахунок Продавця.

Як зазначає Позивач, він належним чином виконав умови Договору, вийшов зі складу учасників ДП «АГРОФІРМА «ІСКРА», а Покупець був включений до складу учасників ДП «АГРОФІРМА «ІСКРА» та набув право власності на корпоративні права за Договором, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ та протоколом власникаДП «АГРОФІРМА «ІСКРА» № 01/2012 від 29.08.2012 року, відповідно до якого Позивач вийшов зі складу учасників Підприємства, а Відповідач-1 увійшов до складу учасників Підприємства.

Відповідач-1, в порушення п. 2.3. Договору, станом на день звернення з відповідним позовом до суду, не виконав свої зобов'язання в частині оплати вартості частки в статутному капіталі ДП «АГРОФІРМА «ІСКРА», що підтверджується довідкою обслуговуючого банку.

Ухвалою суду від 23.12.2014 року у справі № 925/2212/14 DNSTrustSettlement (ДНС Траст) залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Обґрунтовуючи своє клопотання заявник вказав нате, що рішення у даній справі може вплинути на його права та інтереси, оскільки вказане підприємство є акціонером 50% акцій компанії Аgrein Holding Limited, яка в свою чергу володіє акціями Відповідача- 1 у справі.

Однак в ході вирішення даного спору судом були встановлені додаткові обставини щодо наявності у DNS TrustSettlement процесуальної правосуб'єктності заявника про залучення третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідачів.

Так, предметом спору у даній справі є скасування рішення Загальних зборів учасників дочірнього підприємства "Агрофірма "Іскра", оформлене відповідним протоколом та розірвання договору купівлі - продажу частки в статному капіталі дочірнього підприємства "Агрофірма "Іскра",, укладеного між Позивачем та компанією „Агрейн Менеджмент Лімітед".

Тобто, предмет спору стосується правовідносин, які виникли виключно між окремими юридичними особами щодо володіння корпоративними правами, що включають в себе право особи, яка ними володіє, на участь в управлінні такою юридичною особою, отримання частки прибутку тощо.

Зазначене підтверджується ч. 1 ст. 167 ГК України, в якій визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Тобто, власник корпоративних прав перебуває у правовідносинах лише та саме з тією юридичною особою, власником корпоративних прав якої він є.

На час розгляду спору компанія „Агрейн Менеджмент Лімітед" перебувають у правовідносинах із дочірнім підприємством "Агрофірма "Іскра", власником корпоративних прав (100% статутного капіталу) якого вона є.

В свою чергу компанія „Агрейн Холдинг Лімітед" перебуває у правовідносинах з компанією „Агрейн Менеджмент Лімітед", власником корпоративних прав (100% статутного капіталу) яких вона є.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в розумінні ст. 167 Господарського кодексу України, лише компанія „Агрейн Менеджмент Лімітед" перебуває у корпоративних правовідносинах з дочірнім підприємством "Агрофірма "Іскра" і володіє відповідними корпоративними правами на участь в управлінні цією господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації, та іншими корпоративними правами. Компанія „Агрейн Холдинг Лімітед" не є власником корпоративних прав (частки статутного капіталу) в дочірньому підприємстві "Агрофірма "Іскра"і відповідно не має похідних від корпоративних прав правомочностей щодо цього товариства.

Згідно витягу із Реєстру компаній Республіки Кіпр, акціонерами компанії „Агрейн Холдинг Лімітед" є дві особи: громадянка Республіки Кіпр Маргарита Софоклеус, яка діє як трастовий керуючий DNSTrustSettlement та Компанія „РадосарТрейдінгЛімітед".

Тобто акціонером у реєстрі зазначено фізичну особу Маргариту Софоклеус, а не DNS TrustSettlement. Маргарита Софоклеус є учасником зобов'язального правовідношення, про що саме й зазначено у Реєстрі компаній Республіки Кіпр.

Отже DNSTrustSettlement знаходиться у правовідносинах з одним із акціонерів компанії „Агрейн Холдинг Лімітед" Маргаритою Софоклеус і не перебуває у правовідносинах (зокрема, корпоративних) із Відповідачами у справі.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України).

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 ЦК України. За приписами ч. 2 вказаної статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності зі ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договорами.

Виходячи зі змісту ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Глава 54 ЦК України закріплює загальні положення про купівлю - продаж.

За визначенням ст. 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із статтею 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної діяльності, інформація, а також інші матеріальні та нематеріальні блага.

Корпоративними правами, відповідно до ч. 1 ст. 167 ГК України, є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно із ч.1 статті 178 ЦК України об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.

За визначенням ч. 2 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права; до договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає зі змісту або характеру цих прав.

Отже, зміст укладеного між Позивачем та Відповідачем-1 договору купівлі-продажу корпоративних прав відповідає вимогам чинного законодавства, як на час його укладення, так і на час розгляду справи судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України оплата товару за договором купівлі - продажу здійснюється після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У випадку, якщо договором купівлі - продажу передбачена оплата товару через певний час після його передачі покупцю, покупець повинен провести оплату в строк, передбачений договором.

Тобто, частина 1 ст. 692 ЦК України встановлює правило про строк оплати товарів покупцем, яке є загальним щодо відносин купівлі - продажу. Отже, «після» тут означає не будь - коли після прийняття товару або товаророзпорядчих документів, а передбачає врахування ст. 638 ЦК України, тобто, покупець, зокрема зобов'язаний оплатити товари зразу після їх отримання з урахуванням умов розрахунків через банк (якщо розрахунки здійснюються в безготівковій формі).

За нормою ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець повинен виконати свій обов'язок щодо оплати одразу в повному обсязі, тобто сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Сторони можуть відійти від цього положення, застосувавши розстрочення платежу.

Якщо покупець не виконує свого обов'язку щодо оплати переданого йому товару в установлений договором купівлі - продажу строк, продавець набуває право вимоги такої оплати (ч. 3 ст. 692 ЦК України), або розірвання договору з підстав, передбачених ст. 651 ЦК України.

За загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

З правового аналізу вказаної норми вбачається, що підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом з урахуванням того, що істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Так, укладеним Договором визначено, що до Покупця переходять всі права та обов'язки єдиного власника ДП «АГРОФІРМА «ІСКРА», передбачені чинним законодавством та установчими документами ДП «АГРОФІРМА «ІСКРА», з моменту внесення державним реєстратором відповідних змін до відомостей про Підприємство, що містяться в Єдиному державному реєстрі, стосовно Покупця, як власника Підприємства.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та Статуту ДП «АГРОФІРМА «ІСКРА» державним реєстратором проведено державну реєстрацію змін, що пов'язані зі зміною власника та здійснено реєстрацію змін до установчих документів.

Тобто, зазначене вище є свідченням того, що Позивачем належним чином виконані умови Договору, вийшов зі складу засновників (учасників) ДП «АГРОФІРМА «ІСКРА», а Покупець був включений до складу засновників (учасників) ДП «АГРОФІРМА «ІСКРА»та набув право власності на корпоративні права за Договором, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ та протоколом власника ДП «АГРОФІРМА «ІСКРА» № 01/2012 від 29.08.2012 року, відповідно до якого Позивач вийшов зі складу засновників (учасників) Підприємства, а Відповідач-1 увійшов до складу засновників (учасників) Підприємства.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано сторонами у судових засіданнях, Відповідач-1 у строк, визначений договором купівлі - продажу від 29.08.2012 р., свої зобов'язання щодо оплати переданої йому частки не виконав, документів, що підтверджують проведення оплати не надав, таким чином, приймаючи до уваги встановлений судом факт - відсутність оплати за договором купівлі - продажу, суд вважає визнати Відповідача-1 таким боржником, що прострочив виконання зобов'язання в порядку ст. 612 ЦК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 ГК України суб'єкти господарювання, інші учасники відносин у сфері господарювання мають здійснювати свою діяльність у межах встановленого господарського правопорядку, додержуючись визначених законодавством вимог.

Укладаючи договір купівлі - продажу (відступлення) частки у статутному капіталі ДП «АГРОФІРМА «ІСКРА» від 29.08.2012 року, Позивач мав право очікувати на отримання коштів у розмірі 432979 (чотириста тридцять дві тисячі дев'ятсот сімдесят дев'ять) гривень 35 коп., однак, Відповідач-1, отримавши від Позивача у власність корпоративні права в статутному капіталі ДП «АГРОФІРМА «ІСКРА», що становить 100 % (сто) відсотків статутного капіталу, кошти за відступлення (продаж) цих прав не сплатив.

Таким чином, умова договору щодо строку виконання грошового зобов'язання за Договором, Відповідачем-1 була істотно порушена, а Позивач повністю позбавлений того, на що він розраховував при укладенні спірного договору.

Водночас слід зауважити, що відповідно до положень ст. 638 ЦК України та ст. 180 ГК України, істотними умовами договору є умови визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Частиною 1 ст. 694 ЦК України встановлено, що договором купівлі - продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Відстрочення - це встановлення більш пізнього строку оплати товарів, ніж це передбачено ч. 1 ст. 692 ЦК України.

Одночасно, у випадку, якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару згідно ч. 4 ст. 694 абоч. 2 ст. 695 ЦК України.

Згідно до вимог ст. ст. 655-657, 689, 691, 692, 694 ЦК України та положень укладеного договору купівлі - продажу від 29.08.2012 року ціна віднесена до істотних умов договору, а обов'язок з її сплати є основним обов'язком покупця. Отже, істотне порушення покупцем такої умови договору купівлі - продажу, як здійснення оплати продавцеві повної ціни переданого товару, є достатньою правовою підставою для розірвання вказаного договору купівлі - продажу в судовому порядку.

Таким чином, у зв'язку з невиконанням Відповідачем-1 взятих на себе зобов'язань за вказаним Договором, та, відповідно, наявність істотного порушенняостаннім умов зазначеного договору купівлі - продажу частки у розмірі 100 % (сто) відсотків у статутному капіталі ДП «АГРОФІРМА «ІСКРА», та тим, що Позивач значною мірою позбавляється того, на що розраховував при укладенні даного Договору, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення в частині розірвання Договору купівлі - продажу частки в статутному капіталі ДП «АГРОФІРМА «ІСКРА» від 29.08.2012р., укладеного між ТОВ «СтрімзКепітал» та Компанією «АГРЕЙН МЕНЕДЖМЕНТ ЛІМІТЕД».

Одночасно, у зв'язку з розірванням спірного Договору купівлі - продажу частки в статутному капіталі ДП «АГРОФІРМА «ІСКРА»від 29.08.2012р., Позивач просить скасувати рішення вищого органу управління Відповідача-2 (власника), оформлене протоколом № 01/2012 від 29.08.2012 року.

Вирішуючи спір в даній частині вимоги Позивача, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених господарським процесуальним кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року № 18-рп/2004 у справі № 1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес) поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в ч. 1 ст. 4 ЦПК України та інших законах України, у логічно - смисловому зв'язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовимзасадам.

Згідно з ч.2 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України і, відповідно, до застосування судами загальної юрисдикції при вирішенні підвідомчих їм спорів.

Оскільки закон не перешкоджає пред'явленню вимоги про зміну чи припинення правовідносин і в тих випадках, коли їх підставою є не договір, а інший юридичний факт, суд у порядку захисту права вважає необхідним відновити становище, яке існувало до порушення прав позивача (продавця), способом припинення правовідношення, так як, з наведеного вище аналізу, суд вважає, що саме по собі розірвання договору не має своїм прямим наслідком відновлення попереднього становища для позивача та не призведе до досягнення бажаного результату.

У зв'язку з цим, дослідивши надані сторонами доводи та заперечення, суд дійшов висновку про обґрунтованість та задоволення вимоги Позивача про скасування рішення власника ДП «АГРОФІРМА «ІСКРА», що є закономірним та сприяє досягненню правової мети та по суті правомірного вирішення спірного питання, виходячи з наступного.

У випадку, якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару згідно ч. 4 ст. 694 або ч. 2 ст. 695 ЦК України. Тобто від покупця товару в цьому випадку вимагається здійснити його зворотне передання продавцеві.

Переданням майна, за загальним правилом, встановленим ч. 2 ст. 334 ЦК України, вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна; до передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товаророзпорядчого документа на майно.

Таким чином, корпоративні права не можуть бути передані способом, передбаченим ч.2 ст. 334 ЦК України. Тому з правового аналізу чинного законодавства судом вбачається, що для захисту прав Позивача підлягають застосуванню засоби захисту, визначені законами.

Так, згідно із п. 10 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» № 13 від 24.10.2008 р. судам при вирішенні корпоративних спорів необхідно звернути увагу на неможливість застосування таких способів захисту прав та законних інтересів осіб, не передбачених чинним законодавством, зокрема ст.16 ЦК України, ст. 20 ГК України, та які не випливають із положень законодавства.

Визначені в ст. 16 ЦК України способи захисту цивільних прав та інтересів можуть застосовуватися як окремо, так і в сукупності.

Отже, для захисту прав Позивача суд дійшов висновку про застосування способів захисту, передбачених п. 4 та 7 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Як зазначено у Рекомендаціях Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 р. №04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді спорів, що виникають з корпоративних відносин» (п. 2.2.2.) у вирішенні корпоративних спорів господарським судам слід виходити з того, що особа стає носієм корпоративних прав з моменту набуття права власності на акції акціонерного товариства або вступу до інших господарських товариств.

Таким чином, суд вважає, що повернення корпоративних прав Позивачу можливо лише шляхом припинення корпоративних правовідносин Відповідача як власника із ДП «АГРОФІРМА «ІСКРА», та поновлення у цих корпоративних правовідносинах Позивача.

Частиною 3 статті 62 ГК України визначено, що підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту. Правовий статус власника підприємства встановлюється статутом останнього, як установчим документом.

Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів (ч. 2 ст. 65 ГК України).

Виходячи зі змісту ч. 3 ст. 135 ГК України, власник має право здійснювати організаційно-установчі повноваження також на основі належних йому корпоративних прав відповідно до господарського кодексу та інших законів.

Згідно п. п. 1.2. статуту Підприємства, власником останнього на даний час зазначена Компанія «АГРЕЙН МЕНЕДЖМЕНТ ЛІМІТЕД» (AGREIN MANAGEMENT LIMITED), що, у зв'язку з розглядом даного спору та встановленими обставинами справи порушує права та законні інтереси Позивача.

Згідно ст. 89 ЦК України, ст. 58 ГК України юридична особа підлягає державній реєстрації, до Єдиного державного реєстру включаються дані державної реєстрації, встановлені законом відомості про юридичну особу; зміни до установчих документів юридичної особи, які стосуються відомостей, включених до Єдиного державного реєстру, набирають чинності для третіх осіб з дня державної реєстрації.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» до відомостей, які включаються до Єдиного державного реєстру відноситься перелік засновників (учасників) юридичної особи.

Таким чином, повернення Позивачу права власності на корпоративні права можливе шляхом внесення змін до статуту Підприємства та наступної державної реєстрації змін до установчих документів.

Згідно зі ст. 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» для проведення державної реєстрації змін до установчих документів, які пов'язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи необхідно подати державному реєстратору:

- рішення про вихід юридичної особи із складу засновників

(учасників);

- заяви фізичної особи про вихід із складу засновників (учасників);

- заяви, договору, іншого документа про перехід чи передачу частки

учасника у статутному капіталі товариства.

Оскільки Позивач не має правового статусу єдиного власника ДП «АГРОФІРМА «ІСКРА» згідно статуту останнього та витягу з ЄДР, то він не здатен приймати будь-які рішення, а також не вправі спонукати Відповідача-1як дійсного єдиного власника підприємства прийняти рішення про внесення змін до статуту щодо зміни єдиного власника.

Також, важливим є те, що вказаною нормою закону обов'язковою для державної реєстрації змін до статуту є укладення відповідного договору про відчуження корпоративних прав. Укладення такого договору є також неможливим, так як для цього вимагається волевиявлення обох сторін. До того ж обов'язок Відповідача повернути отриманий ним предмет договору купівлі-продажу виникає з факту розірвання договору.

Отже, Позивач не в змозі своїми діями повернути собі корпоративні права, тому для захисту прав Позивача передбачається застосування судом способів захисту, передбачених законами.

Як відзначено у Рекомендаціях Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 р. №04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді спорів, що виникають з корпоративних відносин» (п. 3.12.) вміщений у статті 16 ЦК України перелік способів захисту цивільних прав не є вичерпним; на вимогу Позивача суд може застосувати й інші, ніж передбачені цією статтею, способи захисту прав, якщо вони не суперечать законодавству і не порушують права інших осіб. Згідно із ч.2 статті 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Спеціальною нормою закону встановлений механізм реалізації визначених ст. 16 ЦК України способів захисту учасників справ з корпоративних відносин, яким суд, зокрема, скасовуючи рішення вищого органу управління (власника) Підприємства, водночас припиняє корпоративні правовідносини з Відповідачем-1, та поновлює корпоративні правовідносини з Позивачем.

Зокрема, згідно із статтею 31 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» у разі постановлення судового рішення щодо скасування рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу про внесення змін до установчих документів юридичної особи або про визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи суд у день набрання законної сили судовим рішенням надсилає його юридичній особі - відповідачу для вжиття заходів до приведення установчих документів у відповідність із прийнятим судовим рішенням, а також державному реєстратору для внесення запису про судове рішення щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи.

Таким чином, з метою захисту порушених прав Позивача та керуючись ч. 2 ст. 16, статями 88, 89, 143, ч. 4 ст. 694 ЦК України, статями 29, 31 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» суд приймає рішення про задоволення позовної вимоги про скасування рішення власника ДП «АГРОФІРМА «ІСКРА» від 29.08.2012р.

Відповідно до ст. 33 ГПУ України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень на позов, у зв'язку з чим справа розглядається у порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами справи.

Згідно ч. 2 ст. 82 ГПК України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 55, 150 Конституції України, ст. ст. 11, 15, 16, 89, 177, 178, 334, 509, 626, 629, 638, 651, 655, 656, 691, 692, 694, 695 Цивільного кодексу України; ст. ст. 5, 20, 58, 167, 173, 174, 180 Господарського кодексу України; ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 29, 31 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Розірвати Договір купівлі - продажу частки в статутному капіталі дочірнього підприємства «АГРОФІРМА «ІСКРА» від 29 серпня 2012 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «СТРІМЗ КЕПІТАЛ» та Компанією «АГРЕЙН МЕНЕДЖМЕНТ ЛІМІТЕД» (AGREIN MANAGEMENT LIMITED).

3.Скасувати рішення єдиного власника дочірнього підприємства «АГРОФІРМА «ІСКРА» (код ЄДРПОУ 31214624, 19712, Україна, Черкаська область, Золотоніський район, с. Броварки), оформлене протоколом № 01/2012 від 29.08.2012 року.

4.Стягнути з Відповідача 1 - Компанії «АГРЕЙН МЕНЕДЖМЕНТ ЛІМІТЕД» (AGREIN MANAGEMENT LIMITED), реєстраційний номер НЕ 306631, Кіпр, 3106, Лімассол, МаксімуМікаіліді, 6, МАКСІМОС ПЛАЗА, ТАУЕР 3, оф. 401 (MaximouMichailidi, 6, MAXIMOS PLAZA, TOWER 3, office 401, 3106, Limassol, Cyprus) на користь представника позивача - Студзінського Максима Анатолійовича (вул. Гната Юри, 9, оф. 230, м. Київ, 03148) - 24360,00 грн. судового збору.

5.Зобов'язати позивача направити компанії „Агрейн менеджмент лімітед" нотаріально посвідчені примірники перекладу даного рішення англійською мовою, копію перекладу даного рішення, повідомлення про вручення поштових відправлень та підтвердження їх змісту надати суду.

У день набрання законної сили направити дане судове рішення державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи ДП «Агрофірма Іскра» для внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 26.05.2015р.

Суддя К.І. Довгань