Рішення № 44400750, 18.05.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2015 р.Справа № 922/2401/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання П'ятак А.С.

розглянувши справу

за позовом ПП "Бізон-Тех 2006", м. Запоріжжя до ФОП ОСОБА_2, смт. Новопсков про стягнення коштів за участю :

позивача - Тивоненко Д.Н. - за дов.;

відповідача - не з"явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, приватне підприємство "Бізон-Тех 2006" звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача, ФОП ОСОБА_2 суму основного боргу в розмірі 89280,84 грн., індексацію ціни товару в сумі 81439,67 грн., штраф в розмірі 26784,25 грн. та процентів в сумі 17611,56 грн.

Представник позивача в призначене судове засідання з'явився, підтримує свої позовні вимоги та просить їх задовольнити.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, витребуваних судом документів не надав, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення, яке повернулося до суду.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень на позов, в зв'язку з чим справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами справи.

Суд, розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

07.05.2014 р. між ТОВ "Бізон-Тех 2006" (постачальником) та ФОП ОСОБА_2 (покупцем) був укладений договір поставки № ЛГ-П-41, згідно умов якого позивач зобов"язується в порядку та на умовах, визначених договором, поставити та передати у власність відповідача пестициди та мікродобрива, а відповідач зобов"язується прийняти цей товар та своєчасно оплачувати його. Всього сторонами було підписано чотири специфікації до договору, згідно з якими позивач зобов"язався поставити відповідачу товар на суму 90639,25 грн.

Згідно з п. 2 специфікації, сторони визначили умови та місце поставки товару EXW (склад позивача). Згідно з п. 4.1. договору, вказана сума поставки (EXW) передбачає вибірку товару покупцем зі складу постачальника автомобільним транспортом за свій рахунок. П. 6.1.4. договору передбачено, що відповідач зобов"язувався з"явитись за товаром у місце поставки товару та прийняти його. Позивач передав відповідачу весь товар на суму 90639,25 грн.

Факт поставки товару підтверджується і актом звірки взаєморозрахунків від 26.03.2015 р., що підписаний відповідачем, а в п. 3 акту відповідач підтвердив, що позивач свої зобов"язання виконав повністю та належним чином, претензій щодо позивача стосовно виконання ним договору стосовно кількості, асортименту та якості поставленого товару у відповідача немає.

Відповідно до п. 5.2. договору, оплата товару повинен бути здійснена відповідачем в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника. Граничним строком повного та остаточного розрахунку за товар є 27.10.2014 р., але у встановлені строки відповідач повністю виконав свої зобов"язання.

Відповідач товар оплатив лише частково на суму 1358,41 грн.

Так, 11.02.2015 р. віповідач одним платежем перерахував позивачу 200000,00 грн., але в призначенні свого платежу не вказав реквізити (номер та дату) договору, за яким саме потрібно зарахувати цей платіж. П. 5.4. договору передбачено, що покупець, здійснюючи оплату за товар, зобов"язаний вказувати в призначенні платежу вид товару, що оплачується, реквізити (номер та дату) цього договору, а також реквізити (номер та дату) специфікації до договору (накладної, якщо специфікація не була підписана).Якщо покупець цього не дотримується, то постачальник має право сам, на власний розсуд, визначити в рахунок якого виду товару, специфікації, договору або іншого зобов"язання зарахувати платіж покупця, незалежно від вказаного в платіжному документі призначення платежу.

Враховуючи те, що відповідач в призначенні платежу від 11.02.2015 р. не послався на реквізити (номер та дату) певного договору, позивач зарахував грошові кошти в сумі 200000,00 грн. в рахунок погашення грошових зобов"язань відповідача в такому порядку:

- 198641,59 грн. в рахунок сплати основного боргу за договором поставки насіння № ЛГ-Н-22 від 07.05.2014 р.;

- 1358,41 грн. в рахунок сплати основного боргу за договором поставки пестицидів № ЛГ-П-41 від 07.05.2014 р.

Згідно з п. 2.5. договору, у специфікаціях і в накладних сторонами вказується базова ціна товару. Повною ціною товару, яку покупець зобов"язаний сплатити постачальнику є його базова ціна разом із сумою індексації ціни товару. Порядок визначення суми індексації ціни товару (індексації платежів за товар) зазначений у розд. 5 договору. Відповідно до п. 5.6. договору, ціна товару, що вказана в специфікації, є базовою та визначена на дату їх складання. Сторони домовились, що якщо товар буде оплачуватися покупцем не в день складання специфікацій, то всі платежі покупця постачальнику за товар підлягають індексації.

Так, сторони в п. 5.6. договору та п.п. 5.6.1. - 5.6.6. передбачили, що ціна товару за договором є такою, що збільшується шляхом індексації покупцем сум платежів за товар на певний індекс, який вираховується в порядку, передбаченому договором, на підставі таких показників: курсу продажу лолару США за гривні на міжбанківському валютному ринку на дату, що передує дню оплати товару і курсу цієї валюти на дату укладання специфікацій та обов"язок покупця проіндексувати на індекс, що вираховуються згідно з договором, суми своїх платежів в оплату товару та сплатити відповідачу проіндексовані платежі за товар.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованості за поставлений товар не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Враховуючи, що сума основного боргу відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів про погашення заборгованості, а також, враховуючи, що відповідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк, позовні вимоги позивача в сумі 89 280,84 грн. основного боргу та 81 439,67 грн. індексації ціни товару, суд вважає обґрунтованими та такими, що підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

18.02.2015 р. позивач направив на адресу відповідача претензію-вимогу № 16/03-юр від 16.02.2015 р. про виконання прострочених грошових зобов"язань з оплати товару, яка була залишена без відповіді.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч.6. ст. 232 Господарсько Кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.2.1. договору, сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов"язань за цим договором не обмежується шістьома місяцями, а здійснюється до моменту їх фактичного виконання, а строк позовної давності з вимог про стягнення штрафних санкцій по таким зобов"язанням сторони згідно зі ст. 259 Цивільного кодексу України, збільшують до п"яти років.

П. 7.1.3. договору передбачено, що за прострочення строків виконання грошових зобов"язань, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від простроченої суми грошового зобов"язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 20 календарних днів відповідач додатково сплачує позивачу штраф в розмірі 30% від простроченої суми. Сума штрафу складає 26784,25 грн.

П.п. 7.2.3. договору передбачено, що в разі прострочення відповідачем грошових зобов"язань за цим договором, він зобов"язується замість трьох процентів річних, передбасених ч. 2 ст. 625 ЦК України, сплатити позивачу 48% річних від простроченої суми за весь час їх прострочення. Сума процентів складає 17611,56 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги законними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 526, 530 ЦК України, ст.ст. 1, 12, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємства ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, Код ЄДРПОУ НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в АБ "Укркомунбанк", м. Луганськ, МФО 304988) на користь приватного підприємства "Бізон-Тех 2006" (69005, м. Запоріжжя, вул. Новицького Якова, 11, Код ЄДРПОУ 34216986, р/р 26006185176 в АТ "Райффайзен банк Аваль", м. Київ, МФО 380805) суму основного боргу в розмірі 89280,84 грн., індексацію ціни товару в сумі 81439,67 грн., штраф в розмірі 26784,25 грн. та процентів в сумі 17611,56 грн. та судовий збір в сумі 4302,33 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25.05.2015 р.

Суддя С.А. Прохоров

справа № 922/2401/15