Ухвала суду № 44400452, 25.05.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

УХВАЛА

"25" травня 2015 р.Справа № 5017/100/2012

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС"

до відповідача: фермерського господарства "Г.О.Р."

про стягнення 79 047,57грн.

Суддя Цісельський О.В.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

від ВДВС Ананьївського РУЮ Одеської області: Бойко О.О. (за довіреністю)

СУТЬ СПОРУ: розглядається скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" на дії ВДВС Ананьївського РУЮ Одеської області в порядку ст.121-2 ГПК України.

ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" звернулося до господарського суду Одеської області зі скаргою на дії ВДВС Ананьївського РУЮ Одеської області за вх. № 2-2687/14, відповідно до якої просить суд поновити ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" строк для подання скарги на дії ВДВС Ананьївського РУЮ Одеської області під час виконання наказу ГСОО по справі №5017/100/2012 від 10.04.2012р.; прийняти скаргу ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" на дії ВДВС Ананьївського РУЮ Одеської області РУЮ Одеської області під час виконання наказу ГСОО по справі №5017/100/2012 від 10.04.2012р.; задовольнити скаргу ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" на дії ВДВС Ананьївського РУЮ Одеської області РУЮ Одеської області під час виконання наказу ГСОО по справі №5017/100/2012 від 10.04.2012р.; визнати дії ВДВС Ананьївського РУЮ Одеської області під час виконання наказу ГСОО по справі №5017/100/2012 від 10.04.2012р., а саме винесення Постанови ВДВС Ананьївського РУЮ Одеської області від 29.05.2014р. про повернення наказу ГСОО по даній справі від 10.04.2012р. стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст. 47 ЗУ "Про виконавче провадження" протиправними, передчасними та незаконними; визнати недійсною та скасувати Постанову ВДВС Ананьївського РУЮ Одеської області від 29.05.2014р. про повернення наказу ГСОО по справі №5017/100/2012 від 10.04.2012р. стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст. 47 ЗУ "Про виконавче провадження".

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.04.2015р. скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" прийнята до провадження та призначена до розгляду в судовому засіданні.

Представник позивача (скаржника) в судове засідання з розгляду скарги не з'явився, хоча про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судове засідання з розгляду скарги не з'явився, хоча про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином.

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Представник ВДВС Ананьївського РУЮ Одеської області скаргу не визнає та просить суд відмовити у її задоволенні в повному обсязі, з підстав викладених у запереченнях (вх.№13408/15 від 25.05.2015р.)

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника ВДВС Ананьївського РУЮ Одеської області, суд встановив:

Рішенням господарського суду Одеської області по справі №5017/100/2012 від 14.03.2012р. позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" до відповідача Фермерського господарства "Г.О.Р." стягнення 79047,57грн. задоволено частково та стягнуто з Фермерського господарства "Г.О.Р." 35806,47 грн. основного боргу, 1621,00 грн. пені, 2533,88 грн. штрафу, 19086,22 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами та 1580,95 грн. судового збору в решті позову відмовлено.

10.04.2012р. на виконання рішення по справі №5017/100/2012 видано відповідний наказ.

Ухвалою суду від 27.05.2013р. замінено позивача по справі №5017/100/2012 з Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС".

01.07.2014 року ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" звернулося до господарського суду Одеської області зі скаргою на дії ВДВС Ананьївського РУЮ Одеської області за вх. № 2-2687/14, відповідно до якої просить суд поновити ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" строк для подання скарги на дії ВДВС Ананьївського РУЮ Одеської області під час виконання наказу ГСОО по справі №5017/100/2012 від 10.04.2012р.; прийняти скаргу ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" на дії ВДВС Ананьївського РУЮ Одеської області РУЮ Одеської області під час виконання наказу ГСОО по справі №5017/100/2012 від 10.04.2012р.; задовольнити скаргу ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" на дії ВДВС Ананьївського РУЮ Одеської області РУЮ Одеської області під час виконання наказу ГСОО по справі №5017/100/2012 від 10.04.2012р.; визнати дії ВДВС Ананьївського РУЮ Одеської області під час виконання наказу ГСОО по справі №5017/100/2012 від 10.04.2012р., а саме винесення постанови ВДВС Ананьївського РУЮ Одеської області від 29.05.2014р. про повернення наказу ГСОО по даній справі від 10.04.2012р. стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст.47 ЗУ "Про виконавче провадження" протиправними, передчасними та незаконними; визнати недійсною та скасувати Постанову ВДВС Ананьївського РУЮ Одеської області від 29.05.2014р. про повернення наказу ГСОО по справі №5017/100/2012 від 10.04.2012р. стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст. 47 ЗУ "Про виконавче провадження".

В обґрунтування поданої скарги позивач зазначає, що ВДВС Ананьївського РУЮ Одеської області не були виконані вимоги, передбачені Законом, щодо примусового виконання наказу господарського суду Одеської області по справі №5017/100/2012 від 10 квітня 2012 року, а саме:

1) Не зроблено запитів до реєстраційних органів (МРЕВ ДАЇ, Реєстраційної служби, Державної сільськогосподарської інспекції) про наявність у власності Боржника належного йому майна, транспортних засобів (автомобілів, самохідних машин, мотоциклів, тощо), об'єктів нерухомого майна (споруди, будівлі), тракторів, комбайнів, інших сільськогосподарських машин, сільськогосподарської техніки та інших механізмів, та звісно при його виявлені не накладено арешти на виявлене майно;

2) Не витребувано від Центру державного земельного кадастру, районного управління земельних ресурсів, сільської (селищної) ради інформації щодо наявності у власності чи оренді Боржника земельних ділянок, із зазначенням їх місцезнаходження, розміру та цільового призначення, із метою встановлення вирощування сільськогосподарських культур, їх опису та арешту.

3) Не направлено до районного відділу статистики вимоги надати державному виконавцю форми статистичного спостереження № 11-03 „Звіт про наявність та рух основних засобів. Амортизацію (знос)", „Звіт про площу збирання насінників, врожайність та валовий збір в господарстві насіння за гібридами", „Заключний звіт про підсумки сівби під урожай 2013-2014 років", „Звіт про хід збирання врожаю, сівби озимих та оранку на зяб", із метою встановлення наявності майна, його опису та арешту".

4) Не виявлено всіх поточних рахунків, що відкриті у банківських та фінансових установах на ім'я Боржника.

5) Не накладено арешту на грошові кошти, що знаходяться на поточних рахунках, що відкриті у банківських фінансових установах на ім'я Боржника, а також знаходяться у володінні чи користуванні інших осіб;

6) Не здійснено виїзд до місця розташування Боржника, не виявлено та не встановлення каси боржника, не накладено арешт на касу підприємства, а також не заборонено рух коштів по ній;

7) Не звернено до відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців районного реєстраційної служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України з метою встановлення керівника Боржника.

8) Не вжито заходів щодо підготовки до суду подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника Боржника, звернувшись до районного (та/або обласного) відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційних служб Головного управління юстиції Міністерства юстиції України та до територіального (районного та/або обласного) управління Державної міграційної служби України з метою встановлення ідентифікуючих (персональних даних - паспортних даних та ідентифікаційного номеру, місця реєстрації проживання (перебування) керівника боржника.

9) Не звернено до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника Боржника.

10) Не звернено до правоохоронних органів із поданням про притягнення до кримінальної відповідальності керівника Боржника за невиконання рішення суду, перешкоджання при його виконанні та ухилення від його виконання;

11) Не вчиненні будь-які інші дії, що направленні на виконання наказу суду.

З врахуванням наведеного, на думку скаржника постанови ВДВС Ананьївського РУЮ Одеської області від 29.05.2014р. про повернення наказу ГСОО по даній справі від 10.04.2012р. стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст.47 ЗУ "Про виконавче провадження" є протиправними, передчасними та незаконними, що і стало підставою для відповідача, звернутись до суду із даною скаргою.

Дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню, з наступних правових підстав.

У відповідності до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ст.115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України „Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно з ч.ч.1, 2, п.п.6, 18 ч.3 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням;

Відповідно до ст.19 названого закону державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 4) в інших передбачених законом випадках.

Відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню, зокрема, такі виконавчі документи: виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду, Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України та Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України (п.1 ч.2 ст.17 Закону України "Про виконавче провадження").

Пунктом 2 ч.1 ст.22 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: інші виконавчі документи - протягом року,якщо інше не передбачено законом.

Положеннями ст.32 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Згідно ч.ч.1-6 ст.52 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження.

Частиною 1 ст.55 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Крім того, за правилами ч. 2 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" про наявність обставин, які є підставою для повернення виконавчого документу стягувачеві, державним виконавцем складається відповідний акт.

При цьому, факт вчинення вищезазначених дій, які надають можливість дійти до беззаперечного висновку про відсутність у боржника майна, за рахунок якого можливо здійснити примусове виконання рішення, повинен підтверджуватись відповідними документами, складеними державним виконавцем та відомостями, отриманими від компетентних органів, які обов'язково долучаються до матеріалів виконавчого провадження відповідно до п. 3.3 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008р. № 2274/5.

У відповідності з п. 9.1, 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" прийняття органами Державної виконавчої служби, їх посадовими особами будь-яких рішень (постанов тощо) в процесі здійснення виконання судових рішень господарських судів підпадає в розумінні статті 121-2 ГПК під ознаки дій цих органів та осіб, тому відповідні рішення також підлягають оскарженню до названих судів. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Згідно ч.4 ст.82 Закону України "Про виконавче провадження", рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч.1 ст.121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

17.02.2014 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копії яких направлено сторонам; одночасно накладено арешт на майно боржника та виконавчі документи об'єднано у Зведене виконавче провадження по ФГ "Г.О.Р."

У зв'язку з невиконанням боржником вимог виконавчого документа у встановлений державним виконавцем строк - державним виконавцем вжито наступних заходів, направлених на примусове виконання:

11.03.2014 року за вих. №798 направлено запити про розшук майна боржника до всіх реєструючих установ (РБТІ, МРЕВ ДАІ, податкова інспекція, відділ держкомзему, інспекція держтехнагляду, державний реєстратор), однак надійшли відповіді, що рухомого, та нерухомого майна, земельних ділянок, транспорту та сільгосптехніки за боржником не зареєстровано та у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості відсутні.

На запити державного виконавця надійшли відповіді:

- згідно відповіді державної податкової служби №1003863095 від 21.05.2014 року на ім'я боржника відкрито 2 розрахункових рахунки в ПАТ КБ "Приватбанк", на які раніше був накладений арешт, однак грошові кошти на рахунках відсутні - згідно довідок ПАТ КБ "ПриватБанк" №20.1.0.0.0/7-20140108/853 та №20.1.0.0.0/7-20140108/859 від 05.02.2014 року;

- здійснено виїзд за юридичною адресою боржника 11.03.2014 року та 20.05.2014 року - м. Ананьїв Одеської області вул. Аносова, 45/4, але майна підлягаючого опису або будь-яких посадових осіб ФГ "Г.О.Р." виявлено не було, про що складались відповідні акти державного виконавця.

18.04.2014 року за №1596 направлено запит до державного реєстратора та згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців №18556588 від 18.04.2014 року засновником даного господарства являється гр. Горін Олександр Анатолійович.

28.05.2014 року за №2287 направлено подання до Ананьївського районного суду про встановлення заборони виїзду за межі України, та згідно Ухвали Ананьївського районного суду №491/946/14-ц від 15.12.2014 року в задоволенні подання було відмовлено в зв'язку з тим, що засновник юридичної особи не несе відповідальності по її зобов'язанням.

На запити відділу ДВС до Державної міграційної служби та Державної податкової інспекції - щодо встановлення паспортних даних та ідентифікаційного коду засновника - відповіді не надійшло.

Згідно листа Ананьївського відділення Любашівської ОДШ №575 від 16.03.2015 року щодо надання ідентифікаційних кодів боржників - фізичних осіб - відмовленно в наданні інформації про ідентифікаційні коди боржників, в т.ч. засновника ФГ "Г.О.Р." Горіна О.А. - відповідно до статей 5, 10 Закону України "Про захист персональних даних".

22.05.2014 року за №1983 було направлено запит до відділу статистики в Ананьївському районі щодо надання даних статистичного спостереження та витребування балансу підприємства, однак згідно відповіді від 29.05.2014 року було відмовлено у наданні відповіді в зв'язку з ненаданням згоди даного підприємства на розповсюдження даних.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №57388301 від 19.05.2014 року - нерухомого майна за боржником не зареєстровано;

У відповідності до довідки Центру з надання адміністративних послуг пов'язаних з реєстрацією автотранспорту від 20.05.2014 року за боржником автотранспортні засоби не зареєстровані.

Згідно довідки відділу Держземагенства в Ананьївському районі №01-01-05/763 від 17.03.2014 року - права власності та користування земельними ділянками за боржником не зареєстровано.

На запит Ананьївської міської ради - щодо наявності у власності або користуванні боржника земельних ділянок - відповіді не надійшло.

Згідно листа Ананьївської міської ради №331. від 18.05.2015 року - земельних ділянок за ФГ "Г.О.Р." не значиться та раніше не було.

Згідно довідки Інспекції сільського господарства в Одеській області №05-14/11/1476 від 20.03.2014р. - сільськогосподарської техніки за боржником не зареєстровано.

Відділом ДВС Ананьївського РУЮ не направлялось подання до правоохоронних органів про відкриття кримінального провадження за невиконання судового рішення відносно засновника боржника ФГ "Г.О.Р." Горіна Олександра Анатолійовича, так як не було встановлено його місце проживання та відповідно від нього не було відібрано пояснення з попередженням про кримінальну відповідальність - згідно зі ст.90 Закону України "Про виконавче провадження" та ст.214 Кримінально-процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, маючи достовірні дані про відсутність майна та грошових коштів у боржника - 29.05.2014 року було винесено постанову про повернення виконавчого документа на підставі п. 2 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" та виконавчі документи направлені стягувачу ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС".

Таким чином державним виконавцем проведено вичерпні заходи , передбачені чинним законодавством України, направлені на примусове виконання виконавчого документа.

З врахуванням, вищенаведеного скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" на дії ВДВС Ананьївського РУЮ Одеської області в порядку в порядку ст.121-2 ГПК України слід відхилити.

Керуючись ст.ст. 86, 121-2 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Поновити ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" строк для подання скарги на дії ВДВС Ананьївського РУЮ Одеської області під час виконання наказу господарського суду Одеської області по справі

2. Скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" на дії ВДВС Ананьївського РУЮ Одеської області в порядку в порядку ст.121-2 ГПК України - відхилити.

Повний текст ухвали підписано 26 травня 2015р.

Ухвалу може бути оскаржено у 5-денний строк з дня її підписання.

Суддя О.В. Цісельський