Ухвала суду № 44397981, 26.05.2015, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

.

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1

У Х В А Л А

Справа № 206/1934/15-ц

26.05.2015 року Провадження № 6/206/94/15

Самарський районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого-судді Зайченко С.В., за участю секретаря Щербини Є.С., державного виконавця Кислого Є.І., боржника ОСОБА_2, стягувача ОСОБА_3, представника стягувача ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за поданням Самарського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про вирішення питання щодо можливої примусової реалізації домоволодіння ,-

ВСТАНОВИВ:

В.о. начальника Самарського відділу ДВС Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_5 звернувся до суду з поданням в якому просив вирішити питання щодо можливої примусової реалізації домоволодіння домоволодіння №57 вул. Максима Рильського у м. Дніпропетровську, яке належить ОСОБА_6 у розмірі 49/100 частин, мотивуючи тим, що на виконанні в Самарському відділі державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції перебуває виконавче провадження по виконанню виконавчих листів №2-78/09 виданих Самарським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_6, ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованості у розмірі 28 490 грн. та 56 210 грн., що разом складає 84 700 грн.

25.09.2009 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за заявою стягувачів та накладено арешт на майно боржника.

Також державним виконавцем були зроблені запити: до УДАІ в Дніпропетровській області про наявність транспортних засобів у боржника; до Державної податкової служби України про джерела отримання доходів боржника, наявність рахунків у банківських та інших установах; до Пенсійного фонду про отримання пенсії. На дані запити надійшли відповіді про те що у боржника відсутнє майно на яке можливо звернути стягнення. Додатково державним виконавцем було направлено запит до Дніпропетровського міжміського бюро технічної інвентаризації. Згідно відповіді МБТІ стало відомо, що за боржником на праві приватної власності зареєстровано домоволодіння №57 по вулиці Максима Рильського у м. Дніпропетровську у розмірі 49/100 частин.

Державним виконавцем 22.08.2011 року було описане й арештоване домоволодіння №57 по вулиці Максима Рильського у м. Дніпропетровську

У 2013 році суб’єктом оціночної діяльності було надано звіт про оцінку описаного й арештованого домоволодіння.

10.02.2015 року державним виконавцем було здійснено вихід за місцем проживання боржника, а саме м. Дніпропетровськ, вул. Максима Рильського,57 для встановлення майнового стану боржника. Двері державному виконавцю ніхто не відчинив, перевірити майновий стан не вдалося.

03.03.2015 року державним виконавцем було направлено запит до квартального с. Одинківка для встановлення зареєстрованих осіб за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Максима Рильського,57.

26.03.2015 року на адресу відділу надійшла довідка від квартального с. Одинківка відповідно до якої за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Максима Рильського,57 зареєстровано шість чоловік, а саме: ОСОБА_6, 1963р.н., ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3; ОСОБА_9, 2012р.н., ОСОБА_10, 2013р.н.

08.04.2015 року державним виконавцем було направлено запит до Управління служби у справах дітей Самарської районної у м. Дніпропетровську ради для отримання дозволу на реалізацію вищезазначеного домоволодіння.

08.04.2015 року на адресу відділу надійшла відповідь з Управління служби у справах дітей Самарської районної у м. Дніпропетровську ради в якій вони повідомляють, що реалізація даного домоволодіння порушить права дітей. Додатково вони повідомили, що малолітні діти перебувають у них на обліку, як діти, які опинилися у складних життєвих обставинах.

Державний виконавець Кислий Є.В. в судовому засіданні подання підтримав за наведених в ньому обставин.

Стягувач та її представник в судовому засіданні просили задовольнити подання Самарського ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції.

Боржник ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечувла проти задоволення подання, оскільки в ньому проживають четверо її неповнолітніх дітей, а іншого житла вони не мають.

Суд заслухавши пояснення сторін, дослідив письмові матеріали справи, дав їм оцінку в їх сукупності, прийшов до наступного.

Згідно із ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. У разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення. Якщо у виконавчому документі про стягнення грошових коштів не вказано певного номера рахунка, з якого мають бути стягнені грошові кошти, то в разі відсутності в боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, державний виконавець не пізніше місячного строку з дня відкриття виконавчого провадження зобов'язаний винести постанову про звернення стягнення на майно боржника, яку не пізніше трьох днів надсилає сторонам. Якщо у виконавчому документі про стягнення грошових коштів указаний певний номер рахунка, з якого мають бути стягнені грошові кошти, то в разі відсутності коштів на цьому рахунку державний виконавець не пізніше місячного строку з дня відкриття виконавчого провадження звертається до органу, який видав виконавчий документ, з клопотанням про заміну способу та порядку виконання рішення шляхом звернення стягнення на майно боржника або встановлення іншого способу та порядку виконання рішення.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору. У випадках коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Як вбачається з вимог ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» Закону України «Про виконавче провадження»звернення стягнення на будинок, квартиру, інше приміщення, земельну ділянку, що є нерухомим майном, провадиться у разі відсутності у боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу провадиться звернення стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржникові. В останню чергу звертається стягнення на жилий будинок чи квартиру. У разі звернення стягнення на будинок, квартиру, приміщення, земельну ділянку державний виконавець запитує відповідні місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування про належність зазначеного майна боржникові на праві власності та його вартість, а також запитує нотаріальний орган, чи не знаходиться це майно під арештом. Одержавши документальне підтвердження належності боржникові на праві власності будинку чи іншого нерухомого майна, державний виконавець накладає на них арешт шляхом опису і оцінки за їх вартістю на момент арешту та надсилає нотаріальному органу за місцем знаходження майна вимогу про реєстрацію даного факту. Про накладення арешту на будинок чи інше нерухоме майно, заставлене третім особам, державний виконавець невідкладно повідомляє цих осіб. Реалізація належних боржникові будинку, квартири та іншого нерухомого майна провадиться відповідно до закону шляхом продажу з прилюдних торгів.

Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підстави своїх вимог або заперечень та надати докази відповідно до ст. ст. 57-60 ЦПК України

Судом встановлено, що рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 03.09. 2009 року з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 були стягнуті кошти в розмірі 28 490 грн. та з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягнуті кошти в розмірі 56 210 грн. На підставі даного рішення Самарським районним судом м. Дніпропетровська були видані 21.09.2009 року два виконавчих листа за №2-78/09.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів, на підтвердження тієї обставини, що ці виконавчі листи перебувають на виконанні в Самарському відділі ДВС Дніпропетровського міського управління юстиції (копії постанов про відкриття виконавчого провадження, тощо).

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП «ОСОБА_1 міжміське бюро технічної інвентаризації» – ОСОБА_6 належить на праві приватної власності 49/100 частин домоволодіння за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Рильського,57.

Відповідно довідки голови квартального комітету №9 Самарського району м. Дніпропетровська від 26 березня 2015 року за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Максима Рильського,57 зареєстровано шість чоловік, а саме: ОСОБА_6, 1963р.н., ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3; ОСОБА_9, 2012р.н., ОСОБА_10, 2013р.н.

Відповідно листа Управління служби у справах дітей Самарського районну у м. Дніпропетровську рада №7/03-27-510 від 08.04.2015 року було повідомлено, що реалізація домоволодіння за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Рильського,57 призведе до порушення існуючих житлових прав дітей.

До тепер суми заборгованості за виконавчими листами боржниками не погашені.

Судом встановлено, що підставою звернення Самарського ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції із цим поданням, слугувала відмова служби у справах дітей у не наданні дозволу на реалізацію частини домоволодіння за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. М. Рильського,57.

При цьому в їх поданні фактично ставиться питання про отримання від суду дозволу на продовження дій з реалізації нерухомого майна взамін негативної відмови управління-служби у справах дітей Самарська районна у м. Дніпропетровську рада, однак законодавчих підстав, якими передбачено вирішення такого питання судом в поданні не зазначає.

Окрім того, матеріали справи не містять ніяких доказів в розумінні ст. 57-60 ЦПК України на підтвердження тієї обставини, що домоволодіння у відношенні, якого Самарський ВДВС ДМУЮ просить вирішити питання щодо можливої реалізації було виконавчою службою арештоване, описане та складено акт його опису.

З наданого Самарським ВДВС ДМУЮ витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, вбачається, що ОСОБА_6 є власником 49/100 частин домоволодіння за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. М. Рильського,57 станом на 2006 рік, а хто на теперішній час є власником цього домоволодіння, матеріали справи не містять.

Частиною 4 статті 177 Сімейного кодексу України визначено, що дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається органом опіки та піклування після перевірки, що проводиться протягом одного місяця, і лише в разі гарантування збереження права дитини на житло.

Відповідно до частини 10 названої статті Сімейного кодексу України порядок провадження органами опіки та піклування визначеної законом діяльності, пов'язаної із захистом майнових прав дитини, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 67 Порядку провадження органами опіки та піклування визначеної законом діяльності, пов'язаної із захистом майнових прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. N 866, дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина надається районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської, районної в місті ради за поданням служби у справах дітей після проведення зазначеною службою перевірки документів за місцем знаходження майна протягом одного місяця з дня надходження заяви на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини лише у разі гарантування збереження її права на житло і оформляється рішенням, витяг з якого видається заявникам службою у справах дітей.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про охорону дитинства" держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Таким чином, з урахуванням наведених норм права, суд приходить до висновку, що немає правових підстав, для вирішення питання щодо можливої примусової реалізації частини домоволодіння №57 по вул. Максима Рильського у м. Дніпропетровську, оскільки в ньому зареєстровано четверо неповнолітніх дітей, якихось відомостей, що ці діти мають якесь інше житло суду не було надано та як встановлено в судовому засіданні з цього питання не було прийнято рішення органом місцевого самоврядування, який наділений законними повноваженнями на ухвалення таких рішень.

Окрім того, суд вважає, що державним виконавцем вжиті не всі заходи передбачені Законом України «Про виконавче провадження» для примусового виконання рішення суду, оскільки з матеріалів справи вбачається, що останнім були зроблені запити стосовно виявлення доходів, банківських рахунків, рухомого майна та об’єктів нерухомості стосовно боржника ОСОБА_6, а що такі запити робились стосовно боржника ОСОБА_2, матеріали справи не містять.

Керуючись ст. 210 ЦПК України,суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні подання Самарського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про вирішення питання щодо можливої примусової реалізації домоволодіння – відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 5-ти днів з дня отримання її копії. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: С.В. Зайченко