Ухвала суду № 44396341, 27.05.2015, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 737/218/15-к Головуючий у І інстанції Морозов О.Б. Провадження № 11-кп/795/461/2015 Категорія - ч. 1 ст. 249 КК України Доповідач Воронцова С. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2015 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіВоронцової С. В.

суддів - Навозенко Л.С., Карнауха А.С.,

при секретарі - Батицькій О.П.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові матеріали кримінального провадження, які зареєстровані в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12014270160000192, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Куликівського районного суду Чернігівської області від 02 квітня 2015 року, щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Дримайлівка Куликівського району Чернігівської області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, не працюючого, не одруженого, інваліда другої групи, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1, раніше не судимого,

що обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України.

З участю учасників кримінального провадження:

прокурора - Шимка Є.М.,

захисника - ОСОБА_3,

В С Т А Н О В И Л А :

Вироком Куликівського районного суду Чернігівської області від 2 квітня 2015 року обвинувачений ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України з призначенням покарання у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень, з конфіскацією знарядь та засобів всього добутого.

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь Хибалівського сільського бюджету, Куликівського району Чернігівської області 5624 (п'ять тисяч шістсот двадцять чотири) гривні 00 копійок в рахунок відшкодування шкоди, завданої незаконним ловом риби.

Питання речових доказів вирішене у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_2 не погодився з вироком суду в частині вирішення цивільного позову та звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить вирок місцевого суду скасувати в частині задоволення цивільного позову та ухвалити новий вирок, яким розділити суму завданої шкоди у частці відповідно до ступеня провини кожного учасника даного кримінального правопорушення.

Доводи своєї апеляційної скарги обґрунтовує тим, що інкриміноване йому кримінальне правопорушення було ним вчинено разом з громадянином ОСОБА_4, який на час розгляду справи в суді, помер. Звертає увагу, що відповідно до статті 1190 Цивільного кодексу України, особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим та суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоду, у частці відповідно до ступеня їхньої вини. В той же час, оскільки громадянин ОСОБА_4 помер, то відповідно до статті 1231 Цивільного кодексу України до спадкоємця переходить обов'язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем. Зазначає, що у громадянина ОСОБА_4 маються близькі родичі, які відповідно до вищевказаних вимог Закону і мали б відшкодувати завдану померлим шкоду, солідарно з ним. Посилається на те, що він не має можливості самостійно сплатити всю суму завданої шкоди, так як має другу групу інвалідності, отримує дужу маленьку пенсію, не працює, при цьому, проживає з матір'ю похилого віку, яка потребує його фінансової допомоги.

Не погодившись з апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2, прокурор подав заперечення, в яких просить вирок Куликівського районного суду Чернігівської області від 2 квітня 2015 року, яким ОСОБА_2 засуджено за ч. 1 ст. 249 КК України та задоволено цивільний позов прокурора у повному обсязі, залишити без змін, як законний та обґрунтований, а апеляційну скаргу без задоволення. Вказує на те, що ОСОБА_2 у даному кримінальному провадженні має статус обвинуваченого, а тому не наділений правом щодо звернення до суду про визначення відповідальності осіб, які спільно завдали шкоди у частці, відповідно до ступеню їх вини, як це передбачено частиною другою статті 1190 ЦК України. При цьому, звертає увагу на те, що за ОСОБА_2, згідно вимог ст. 1191 ЦК України зберігається право зворотної вимоги (регресу) до спадкоємців ОСОБА_4, у тому разі, якщо шкода буде ним відшкодована у повному обсязі.

Як встановив суд, 09 жовтня 2014 року близько 15 години 00 хвилин ОСОБА_2, за попередньою змовою з особою, відносно якої провадження закрито в зв'язку з її смертю, на озері «Сокирне», яке знаходиться поблизу с. Хибалівка, Куликівського району, Чернігівської області, не маючи дозволу, в порушення п. 3.15 «Правил любительського і спортивного рибальства», затверджених Наказом Державного комітету рибного господарства України №19 від 15.02.1999 року, забороненим знаряддям лову, які виготовлені із сіткоснастевих та інших матеріалів - двома металевими «Ковбехами» та «Бреднем», здійснювали незаконний вилов риби, внаслідок чого виловили риби цінних видів в кількості 33 штуки, а саме: 11 - щук, 8 - линів, 6 - карасів сріблястих, 1 - плітку, 5 - окунів та 2 - карасі золоті. Загальною вагою 8,5 кілограм, чим завдали шкоди рибному господарству України на суму 5624 гривні 00 копійок.

Своїми умисними діями, які виразились у незаконному зайнятті рибним добувним промислом, яким заподіяно істотну шкоду, ОСОБА_2 скоїв злочин, передбачений ч. 1 ст. 249 КК України.

Заслухавши доповідача, захисника ОСОБА_3, який підтримав апеляційну скаргу ОСОБА_2, просив її задовольнити, скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалити новий, яким визначити суму завданої шкоди, що підлягає стягненню, у частці відповідно до ступеня провини кожного учасника даного кримінального правопорушення, міркування прокурора, який заперечив проти апеляційної скарги обвинуваченого, вважав вирок суду законним та обґрунтованим і просив залишити його без зміни, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів підстав для її задоволення не знаходить.

У відповідності з вимогами ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Фактичні обставини, доведеність винності та кваліфікація дій обвинуваченого в судовому засіданні суду першої інстанції ніким, в тому числі самим обвинуваченим, не оспорювались.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчинені кримінального правопорушення, за яке його визнано винуватим, за обставин, встановлених місцевим судом і викладених у вироку, обґрунтований наявними в матеріалах провадження доказами, які ретельно досліджені і перевірені в судовому засіданні та об'єктивно оцінені у вироку, ніким із учасників судового провадження не оспорюється, тому в цій частині вирок не перевіряється.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, як під час досудового слідства, так і в ході судового розгляду судом першої інстанції ОСОБА_2 повністю визнав свою вину у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення та підтвердив фактичні обставини провадження, викладені в обвинувальному акті.

За встановлених у справі фактичних обставин, дії обвинуваченого ОСОБА_2 правильно кваліфіковані за частиною першою статті 249 КК України, як умисні дії, які виразились у незаконному зайнятті рибним добувним промислом, яким заподіяно істотну шкоду.

При обранні обвинуваченому ОСОБА_2 виду та міри покарання, суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України вірно врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, який позитивно характеризується, раніше до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувався, є інвалідом другої групи. Прийняв до уваги обставину, що пом'якшує покарання - щире каяття, а також відсутність обставин, які його обтяжують.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що виправлення ОСОБА_2 можливе без ізоляції від суспільства, тому призначене покарання, є достатнім і необхідним для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, і не вбачає підстав для його посилення або пом'якшення.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з твердженнями апелянта про те, що спадкоємці померлого громадянина ОСОБА_4 повинні бути визнані цивільними відповідачами та нести з ним солідарну відповідальність за завдану злочином шкоду в даному кримінальному провадженні.

Дійсно, згідно з роз'ясненнями, викладеними в п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року N 6 шкода, заподіяна кількома особами, відшкодовується кожною з них у частині, заподіяній нею (в порядку часткової відповідальності). Особи, які спільно заподіяли шкоду, тобто заподіяли неподільну шкоду взаємопов'язаними, сукупними діями або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими.

При цьому, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

В даному кримінальному провадженні громадянин ОСОБА_4 не був ні підозрюваним, ні обвинуваченим.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження 13 грудня 2014 року ОСОБА_4 був знайдений мертвим за місцем свого проживання по АДРЕСА_2. У відповідності з лікарським свідоцтвом про смерть №1579 від 13.12.2014 року, смерть ОСОБА_4 настала внаслідок серцево- судинної недостатності, ішемічної кардіоміопатії.

6 березня 2015 року слідчим СВ Куликівського РВ УМВС України в Чернігівській області було винесено постанову про закриття кримінального провадження № 12014270160000192 від 10 жовтня 2014 року, про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 249 КК України у частині вчинення даного злочину ОСОБА_4 через відсутність в його діях складу злочину.

Отже, громадянину ОСОБА_4 не було оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, а кримінальне провадження щодо нього закрито, тобто у кримінальному провадженні він підозрюваним не був і цивільний позов до нього не заявлявся.

Оскільки, органом досудового розслідування та судом вина ОСОБА_4 у вчиненні даного кримінального правопорушення встановлена не була, а кримінальне провадження щодо нього закрито, то суд першої інстанції вірно поклав на ОСОБА_2 обов'язок відшкодувати матеріальну шкоду в повному розмірі.

Відповідно до ст. 1193 ЦК України, суд позбавлений можливості зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, оскільки вказана шкода завдана вчиненням злочину.

Враховуючи вищевикладене, апеляційне звернення ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Істотних порушень норм кримінального процесуального закону під час провадження досудового розслідування по даному кримінальному провадженню та його розгляді в суді, які були б підставою для скасування постановленого щодо обвинуваченого судового рішення не встановлено.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 407, 418, 419, 376 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Куликівського районного суду Чернігівської області від 02 квітня 2015 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

СУДДІ:

НАВОЗЕНКО Л.С. ВОРОНЦОВА С.В. КАРНАУХ А.С.