Ухвала суду № 44393917, 26.05.2015, Апеляційний суд Сумської області

.

Справа №581/209/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Сізов Д. В.Номер провадження 22-ц/788/956/15 Суддя-доповідач - Білецький О. М. Категорія - 30

УХВАЛА

26 травня 2015 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Білецького О. М.,

суддів - Бойка В. Б. , Кононенко О. Ю.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на ухвалу судді Липоводолинського районного суду Сумської області від 02 квітня 2015 року про визнання неподаною та повернення позовної заяви

у справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства соціальної політики України про відшкодування упущеної вигоди,

в с т а н о в и л а :

10 березня 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, у якому просив поновити строк звернення до суду і відшкодувати йому 300000 грн. упущеної вигоди внаслідок порушення з 31 січня 2006 року його права як непрацюючого працездатного, котрий здійснював догляд за престарілою особою, що не досягла 80-річного віку, на визнання платником єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, і безпідставного позбавлення права на призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї.

Ухвалою судді Липоводолинського районного суду Сумської області від 11 березня 2015 року цей позов було залишено без руху.

Ухвалою судді Липоводолинського районного суду Сумської області від 02 квітня 2015 року позовну заяву ОСОБА_3 визнано неподаною та повернуто заявнику.

В уточненій апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить цю ухвалу судді від 02 квітня 2015 року змінити або скасувати та постановити нову ухвалу з цього питання.

Вказує, що він у наданий строк усунув недоліки позову, однак суддя місцевого суду порушив його конституційне право на звернення до суду, необґрунтовано відмовивши у задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору, не застосувавши положення ст.82 ЦПК України щодо відстрочення, розстрочення або зменшення цих судових витрат та повернувши позовну заяву.

Дослідивши матеріали та перевіривши ухвалу суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається, вищеназваною ухвалою Лебединського райсуду від 11 березня 2015 року позов залишався без руху з підстав не сплати судового збору у розмірі 3000 грн., ненадання і не зазначення відомостей на підтвердження протиправності дій відповідача, з якими заявник пов'язує наявність у нього права на відшкодування упущеної вигоди, а також відсутності розрахунку розміру позовних вимог (а.с.3).

На часткове усунення вказаних недоліків позивач своєчасно надав суду першої інстанції дві відповіді Уповноваженого верховної Ради України з прав людини на його звернення з приводу предмету спору (а.с.8-10), а також заяву, в якій посилаючись на скрутний матеріальний стан унаслідок перебування на обліку в статусі безробітного та накладення арешту на належні йому грошові кошти, просив повністю звільнити його від сплати судового збору (а.с.5). Причому, до цієї заяви він додав довідку районного центру зайнятості населення від 08 січня 2015 року про ненарахування і неотримання відповідних виплат за вересень-грудень 2014 року, а також довідку відділу ДВС від 28 квітня 2014 року про арешт грошових коштів, що містяться на рахунках, які належать боржнику ОСОБА_3 (а.с.6, 7).

Визнаючи неподаною та повертаючи ухвалою від 02 квітня 2015 року позовну заяву ОСОБА_3 з тих мотивів, що надані довідки стосуються його матеріального стану лише за попередній період 2014 року, а оскільки позивачем не надано доказів складного матеріального становища за 2015 рік, суддя місцевого суду не вбачав законних підстав для звільнення заявника від сплати судового збору та дійшов висновку, що у визначений строк недоліки позовної заяви щодо сплати судового збору не усунуті.

Як слідує з позовної заяви та додатків до неї, позов ОСОБА_3 зводиться лише до відшкодування упущеної вигоди, ним не заявлені вимоги щодо законності дій та рішень відповідача - органу виконавчої влади, тому даний спір відноситься до цивільної юрисдикції.

Позов пред'явлено безпосереднього до центрального органу виконавчої влади - Міністерства соціальної політики України (м.Київ), а не до його місцевого органу.

Згідно з ч.1, 3 ст.82 ЦПК України, ст.8 Закону України «Про судовий збір» та роз'ясненнями, наданими у п.28 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року №10, питання звільнення від сплати судового збору вирішується тільки компетентним судом, тобто судом до підсудності якого відноситься цей спір.

За загальним правилом, відповідно до ч.2 ст.109 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред'являються у суд за їх місцезнаходженням.

Як вказав Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пунктах 34, 36 постанови «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 01 березня 2013 року №3, якщо інше не встановлено ЦПК, позови до юридичної особи пред'являються за її місцезнаходженням.

В силу положень ст.ст.109, 110 ЦПК України, даний позов не підлягає розгляду і за правилами альтернативної підсудності чи підсудності за вибором позивача.

Так, з огляду на судову практику Європейського суду з прав людини (наприклад, рішення від 19 грудня 2009 року у справі «ІВАН ПАНЧЕНКО ПРОТИ УКРАЇНИ» (CASE OF IVAN PANCHENKO v. UKRAINE), заявлені позовні вимоги не можна вважати майновою шкодою, оскільки «легітимні сподівання» за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія і повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судове рішення. Однак, ОСОБА_3 не наводить судового рішення на його користь з приводу предмету спору чи законодавчих положень за якими йому належали б права на отримання державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї із заявлених у позові підстав та відповідно, на відшкодування упущеної вигоди внаслідок порушення таких прав.

Викладені обставини свідчать, що повертаючи позовну заяву ОСОБА_3 суддя місцевого суду, не визначившись з питанням підсудності справи даному суду, передчасно вирішував питання про відповідність позовної заяви вимогам ЦПК України, зокрема щодо звільнення позивача від сплати судового збору.

Крім того, встановивши із заяви про усунення недоліків та доданих до неї довідок, що у них відсутні дані про майновий стан позивача безпосередньо перед зверненням до суду, суддя не позбавлений був можливості повторно залишити позов без руху і зобов'язати ОСОБА_3 надати відповідні відомості, та лише після цього вирішити питання про повне чи часткове його звільнення від сплати судового збору.

Також взагалі не надано оцінку неусуненню недоліків позовної заяви щодо відсутності розрахунків упущеної вигоди.

За таких процесуальних порушень оскаржувана ухвала судді підлягає скасуванню, а матеріали справи поверненню до того ж суду для вирішення питання зі стадії відкриття провадження у справі.

Керуючись ст.303, п.4 ч.2 ст.307, п.3 ч.1 ст.312, ст.ст.314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу судді Липоводолинського районного суду Сумської області від 02 квітня 2015 року про визнання неподаною та повернення позовної заяви скасувати, а матеріали справи направити до Липоводолинського районного суду Сумської області для вирішення питання зі стадії відкриття провадження у справі.

Ухвала набрала законної сили з моменту проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий -

Судді -