Рішення № 44392776, 21.05.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №468/209/15-ц 21.05.2015 21.05.2015 21.05.2015

Провадження № 22ц/784/1297/15 Суддя першої інстанції Бойко Л.Л.

Категорія 27 Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

21 травня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Царюк Л.М,

суддів: Козаченка В.І., Мурлигіної О.Я.,

при секретарі Горенко Ю.В.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 6 квітня 2015 року за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (надалі - Банк) до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

13 лютого 2015 року Банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 5 лютого 2008 року між сторонами було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 10 432,06 дол. США зі сплатою за користуванні кредитом 0,88 % на місяць строком до 4 лютого 2015 року.

У зв'язку з невиконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором у відповідача утворилась заборгованість перед банком, яка станом на 23 грудня 2015 року склала 27 317,65 дол. США, що еквівалентно 427 794,47 грн. та складається з: 9215,26 дол. США - заборгованість за кредитом; 54,95 дол. США- заборгованість за процентами за користування кредитом; 435,02 дол. США - заборгованість за комісію; 16296,38 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 15,96 дол. США- штраф (фіксована частина) та 1300,08 дол. США - штраф (процентна складова).

Посилаючись на викладене, Банк просив стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у визначеному розмірі.

Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 6 квітня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Банку заборгованість за кредитним договором від 5 лютого 2008 року у сумі 176 696 грн. 63 коп. Також розподілено судові витрати.

В апеляційній скарзі Банк просив скасувати рішення суду тільки в частині вирішення вимог щодо стягнення пені та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити вимоги позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 5 лютого 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір, №NKTOAN10725753, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 10432,06 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,88 % на місяць строком до 4 лютого 2015 року(а.с.8-10).

Згідно п. 4.1 даного кредитного договору у випадку несвоєчасного погашення заборгованості по кредиту, позичальник сплачує Банку пеню у розмірі, який зазначений у п. 7.4 договору за кожен день прострочки. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати.

Відповідно до п. 7.4. вказаного кредитного договору, при порушенні позичальником зобов'язань із погашення кредиту, позичальник сплачує банку пеню у розмірі 0,15% від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочки, але не менш 1 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги Банку в частині стягнення з позичальника пені, суд першої інстанції виходив зі спеціальної позовної давності в один рік, передбаченої ч. 2 ст. 258 ЦК України для застосування до вимог про стягнення пені.

Проте, погодитися з такими висновками суду не можна, постільки суд першої інстанції дійшов їх без правової оцінки умов кредитного договору щодо стягнення пені та з порушенням норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Згідно за ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Пунктом 4.5 кредитного договору передбачено, що терміни позовної давності до вимог про стягнення кредиту, процентів за користування ним, пені, штрафу сторонами встановлені тривалістю в п'ять років, що відповідає вимогам ст. 259 ЦК України і свідчить про дотримання Банком позовної давності.

Кредитний договір та кожна його сторінка підписані позичальником, що свідчить про згоду позивальника на збільшення позовної давності.

Суд першої інстанції на зазначені положення цивільного законодавства та наведені умови договору при ухваленні рішення не врахував та помилково дійшов висновку про стягнення пені в межах річного строку, тоді як пеня підлягала стягненню в межах строку основної вимоги, яка задоволена судом.

За такого доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу.

Проте, як вбачається з розрахунку Банку розмір пені, що підлягає стягненню з позичальника, значно більший від розміру боргового зобов'язання.

Частина третя ст. 551 ЦК України передбачає, зокрема, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Отже, ч. 3 ст. 551 ЦК України з урахуванням положень ст. 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та ч. 4 ст. 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 3 вересня 2014 року при розгляді цивільної справи № 6-100цс 14.

Таким чином, колегія суддів з урахуванням встановлених обставин вважає за можливе зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, до 100 000 грн., оскільки розмір пені за вимогами Банку значно перевищує розмір боргового зобов'язання.

З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає зміні в частині розміру пені, який слід збільшити до 100 000 грн., а відтак загальна сума боргу за кредитним договором підлягає збільшенню з 176 696 грн. 63 коп. до 272 593 грн. 08 коп.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 6 квітня 2015 року змінити, збільшивши суму заборгованості за кредитним договором з 176 696 грн. 63 коп. до 272 593 (двісті сімдесят дві тисячі п'ятсот дев'яносто три) грн. 08 коп.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Судді: