Рішення № 44389680, 20.05.2015, Іршавський районний суд Закарпатської області

Справа № 301/2808/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" травня 2015 р. м. Іршава

Іршавський районний суд Закарпатської області

В особі головуючого судді - Марковича І.І.

при секретарі - Чеботарьовій Г.М.

за участю представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Рекуца Е.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Іршава цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лігніт» про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час затримки та стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_3 12.11. 2014 року звернувся з даним позовом, посилаючись на те, що до 13.06.2013 р. він ОСОБА_3 працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю «ЛІГНІТ» на посаді технічного директора. Статтею 115 КЗпПУ встановлені граничні строки виплати заробітної плати, однак, відповідач порушив дане імперативне правило законодавства про працю, що підтверджується виданою ним же довідкою від 01.06.2013 р., з якої випливає існування заборгованості по виплаті позивачеві заробітної плати у розмірі 19 317, 53 грн. Така заборгованість виникла за наслідками декількох місяців роботи.

На підставі ч. 3 ст. 38 КЗпПУ позивачем було подано заяву про звільнення від 13.06.2013 р. У заяві було зазначено, що днем звільнення є 13.06.2013 р., а також було висловлено прохання виплатити усі суми, належні позивачу, як працівнику. Однак, розрахунку у відповідності до законодавства з позивачем не було здійснено , як щодо суми заборгованості по заробітній платі станом на 01.06.2013 р. у розмірі 19 317, 53 грн., так і за період роботи з 01.06.2013 р. по день звільнення, тобто по 13.06.2013 р. у розмірі 3428, 55 грн. (обраховано шляхом множення середньоденної заробітної плати на кількість відпрацьованих днів у червні 2013 року, зокрема 380, 95 грн. х 9 днів = 3428, 55 грн. Позивачем визначено середній заробіток за весь час затримки по день подання цього позову до суду у розмірі 131 046, 80 грн. Крім вищезазначених виплат згідно законодавства відповідач також зобов'язаний виплатити вихідну допомогу. Так, згідно ст. 44 КЗпПУ підлягає виплаті вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку. У зв'язку з цим, з відповідача необхідно також стягнути вихідну допомогу у розмірі 23 618, 90 грн. Відповідач, затримавши розрахунок сум, які підлягали виплаті позивачу у зв'язку із його звільненням, заподіяв моральну шкоду, яку позивач оцінює у 10 000 грн. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких позивач зазнав у зв'язку з неотриманням значної суми джерела доходу для його сім'ї. Було порушено звичайний ритм життя, нормальні життєві зв'язки, що вимагає додаткових зусиль для організації свого життя, знаходження додаткових джерел доходу, запозичень коштів у третіх осіб. Таким чином позивач у позовній заяві просить стягнути 177 411, 78 грн., з яких:

- 19 317, 53 грн. - заборгованість по заробітній платі за період станом на

01.06.2014 р.;

- 3428, 55 грн. - заборгованість по заробітній платі за період з 01.06.2013 р. по 13.06.2013 р.;

- 131 046, 80 грн. - середній заробіток за весь час затримки виплати належних позивачеві сум при звільненні по 24.10.2014 р. день подання позовної заяви;

- 23 618,90 гривень - вихідна допомога;

- 10 000 грн. моральна шкоди.

В ході розгляду справи позивач ОСОБА_3 збільшував позовні вимоги в зв'язку з тим, що сума середнього заробітку за весь час затримки виплати сум належних звільненому працівникові від підприємства була нарахована станом на 24.10. 2014 року, однак сума суттєво збільшилася й потребувала нового розрахунку, а тому станом на 31.03. 2015 року сума належних виплат становить 23 161,51 грн. ( двадцять три тисячі сто шістдесят одна гривня 51 копійка) - заборгованість по заробітній платі; 24 463,34 грн. (двадцять чотири тисячі чотириста шістдесят три гривні 34 копійки)- вихідна допомога; 178 740,21 грн. ( сто сімдесят вісім тисяч сімсот сорок гривень 21 копійка) - середній заробіток за весь час затримки виплат сум належних звільненому працівникові, 10 000 гривень моральна шкода.

Відповідач ТзОВ «Лігніт» подав заперечення на позовну заяву, де просить відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 в повному обсязі, мотивуючи тим, що факт звільнення працівника ТзОВ «Лігніт» ОСОБА_3 з 13.06.2013 р. підтверджується Наказом №27-к від 13.06. 2013 р. Відповідно до даного наказу ОСОБА_3 звільнений з посади технічного директора з 13.06. 2013 року за власним бажанням згідно ст.38 КЗпП України. В трудовій книжці ОСОБА_3 підстава звільнення зазначена, як і в Наказі №27-к від 13 06.2013р. про звільнення. Будь-яких інших підстав для звільнення ОСОБА_3 на підставі ст.38 КЗпП України в Наказі №27-к від 13 06.2013р. та трудовій книжні ОСОБА_3 в записі про звільненні ТзОВ «Лігніт» не зазначало. Приймаючи до уваги Інструкцію «Про порядок ведення трудових книжок працівників» та Наказ №27-к від 13.06.2013р. про звільнення ОСОБА_3 він був звільнений за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України, а не за власним бажанням з причин невиконання власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умови колективного договору чи трудового договору.

Вихідна допомога виплачується у випадках і розмірі передбачених як ст.44 КЗпП України, так і іншими нормами закону, а тому вимоги ОСОБА_3, щодо сплати ТзОВ «Лігніт» вихідної допомоги є безпідставними.

Стосовно заявлених ОСОБА_3 вимог про стягнення з ТзОВ «Лігніт» середнього заробітку за весь час затримки сум належних працівнику при звільненні, то ТзОВ «Лігніт» вважає, що дана сума розрахована в порушення вимог Постанови КМ України № 100 від 08.02. 1995р «Про затвердження Порядку нарахування середньої заробітної плати». Вважає даний розрахунок позивача невірним, так як ТзОВ «Ліггніт» в розшифровці заробітної плати за 01.01. 2013 р -31.05.2013 р. не вказував місячний оклад ОСОБА_3 в розмірі 8000,00 грн., ТзОВ «Лігніт» не міг в даній розшифровці вказати розмір місячного окладу ОСОБА_3 за березень, квітень 2013 року з причин, що ОСОБА_3 був прийнятий на посаду технічного директора на умовах неповного робочого часу з оплатою праці згідно відпрацьованого часу, що підтверджується наказом про прийняття ОСОБА_3 на роботу. Також, при підрахунку середнього заробітку за весь час затримки сум належних при звільненні, ОСОБА_3 невірно застосував Постанову КМ України №100 від 08.02.1995р «Про затвердження Порядку нарахування середньої заробітної плати».Таким чином при підрахунку розміру середньої заробітної плати, позивач повинен був брати до уваги належні йому виплати за травень та квітень 2013 року, а не за березень та квітень 2013 року, як це при підрахунку здійснив позивач, приймаючи до уваги, що у травні 2013 року він не працював.

ТзОВ «Лігніт» також не погоджується з вимогами ОСОБА_3 про стягнення з ТзОВ «Лігніт» моральної шкоди, так як нічим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру.

Крім цього, на думку ТзОВ «Лігніт», суд повинен відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог з причин пропуску ним строку позовної давності, в зв'язку з чим просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, якпричин пропуску строку позовної давності при зверненні до суду, так із причин безпідставності та необгрунтованості позовних вимог.

Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, а тому розгляд справи відбувся на підставі ст. 169 ЦПК України.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні збільшені позовні вимоги підтримав, та додатково пояснив, що з відомостей з бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів ОСОБА_3 вбачається, що вони співпадають з даними відображеними у індивідуальній відомості про застраховану особу ( Довідка ОК-5). Цим фактом додатково підтверджується факт нарахування заробітної плати відповідачем у більших розмірах, ніж зазначено у запереченні до позову, а тому розрахунок середнього заробітку за весь час затримки позивачем обраховано правильно. Просить збільшені позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача Рекуц Е.Ю. в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, не погоджується з сумою нарахованого середнього заробітку за весь час затримки сум належних працівнику при звільнені. Вважає, що ОСОБА_3 був прийнятий на посаду технічного директора на умовах неповного робочого часу. Позивач невірно застосував Постанову КМ України №100 від 08.02. 1995 року « Про затвердження порядку нарахування середньої заробітної плати».

Заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Рекуца Е.Ю., дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав:

У судовому засіданні встановлено, що відповідно до наказу №2-к від 21.01. 2013 року ОСОБА_3 був прийнятий на посаду технічного директора з 21 січня 2013 року, за сумісництвом на 0,75 ставки, з окладом згідно штатного розкладу, на умовах неповного робочого часу і оплатою праці згідно відпрацьованого часу ( а.с.92). Згідно відомостей з центральної бази даних ДРФО ДПА України про суми виплачених доходів від 06.05. 2015 року від № 220 ОСОБА_3 було нараховано наступні суми з виплатою у ТОВ «Лігніт» зарплата за І квартал (з 21.01. 2013 року по 31.03. 2013 року) 19428,57 грн. зарплата за ІІ квартал ( з 01.04. 2013 року по 13.06. 2013 року) - 19419, 20 грн. Отже, суд приходить до висновку, що позивачу виплачувалась заробітна плата з розрахунку 8 годинного робочого дня. Твердження відповідача про те, що позивачу нараховувалась заробітна плата, виходячи з 6 годин робочого часу згідно довідки № 182 від 21.04. 2015 року про нарахування заробітної плати, суд оцінює критично та не бере до уваги, оскільки розміри вказаної заробітної плати менші, ніж у відомостях, які подавалися відповідачем до УПФ України.

13.06. 2013 року ОСОБА_3 була подана заява про звільнення, де підставою звільнення зазначено «у зв'язку з порушенням законодавства про працю, що призвело до невиплати створення заборгованості по заробітній платі», яка була прийнята відповідачем та належно зареєстрована (а.с. 91). Статтею 115 КЗпПУ встановлені граничні строки виплати заробітної плати, у зв'язку із чим, у будь-якому випадку, заробітна плата виплачується не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Однак ,відповідач порушив дане імперативне правило законодавства про працю, що підтверджується виданою ним же довідкою від 01.06.2013 р., з якої випливає існування заборгованості по виплаті ОСОБА_3 заробітної плати у розмірі 19 317, 53 грн., а тому суд бере до уваги те, що позивачем було чітко сформульовано його волю щодо підстави звільнення.

У відповідності до ч. 1 ст. 47 КЗпПУ власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно ст. 116 КЗпПУ при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Даного розрахунку у відповідності до законодавства з позивачем здійснено не було.

У відповідності до ч. 1 ст. 117 КЗпПУ, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Такий середній заробіток розраховується у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100.

Крім цього, ст. 44 КЗпПУ встановлено, що при припинені трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38) підлягає виплаті вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку. Отже,вимога про стягнення вихідної допомоги підлягає до задоволення.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає що підлягають до стягнення наступні суми: 19 317,53 гривень - заборгованість по заробітній платі за період станом на 01.06. 2014 року, 3843,98 гривень - заборгованість по заробітній платі за період за період з 01.06. 2013 року по 13.06. 2013 року, 24 463,34 гривень вихідна допомога, яка розраховується з формулою ВД = середньомісячна заробітна плата за останні 3 місяці роботи х 62 робочих днів, отже 394,57 х 62 = 24 463,34 гривень. Крім цього, 178 740,21 гривень середній заробіток за весь час затримки, яка судом обрахована виходячи з наступного: заробітна плата за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні склала 15 782, 83 грн., з яких:

у квітні 2013 р. - 4363, 63 грн. (за період з 14.04.2013 р. по 01.05.2013 р.);

у травні 2013 р. - 7575, 22 грн. (за період з 01.05.2013 р. по 01.06.2013 р.);

у червні 2013 р. - 3843, 98 грн. (за період з 01.06.2013 р. по 13.06.2013 р. включно).

На підставі цього середньоденна заробітна плата позивача обраховується за наступною формулою:

Сдзп = заробітна плата за фактично відпрацьовані протягом 14.03.2013 р - 13.06.2013рок, робочі дні / кількість відпрацьованих робочих днів у період з 14.03.2013 р. - 13.06.2013 р., де Сдзп - середньоденна заробітна плата позивача.

Таким чином Сдзп = 15782, 83 грн. / 40 днів = 394, 57 грн.

Середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати згідно вищезазначеної норми порядку обраховується за наступною формулою:

СЗ = Сдзп х кількість робочих днів у період з моменту звільнення по 31.03.2015 р. включно, де СЗ - це середній заробіток за весь час затримки.

За період з моменту звільнення по 09.02.2015 р. кількість робочих днів складає 453.

Таким чином СЗ = 394, 57 грн. х 453 дні =178 740, 21 грн.

Відповідно до ст. 237-1 Кодексу законів про працю України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

П.9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 р. №4 визначає, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалість, можливості відновлення тощо), яких зазнав позивач, та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Враховуючи викладене, суд вважає, що заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 10 000 грн. підлягають частковому задоволенню - в сумі 2000 грн.

Що стосується посилання відповідача про те, що позивачем пропущений строк позовної давності, то суд таке твердження не бере до уваги оскільки воно є безпідставним, так як у відповідності до ч. 2 ст. 233 КЗпП у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-якими строками.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 212, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 44, 116,117, 232, 233, 237-1 КЗпП України, суд, -

Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лігніт» на користь ОСОБА_3 належні виплати звільненому працівникові від підприємства з яких :

- 23 161,51 грн. ( двадцять три тисячі сто шістдесят одна гривня 51 копійка) - заборгованість по заробітній платі;

24 463,34 грн. (двадцять чотири тисячі чотириста шістдесят три гривні 34 копійки)- вихідна допомога;178 740,21 грн. ( сто сімдесят вісім тисяч сімсот сорок гривень 21 копійка) - середній заробіток за весь час затримки виплат сум належних звільненому працівникові.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лігніт» на користь ОСОБА_3 2000 грн. ( дві тисячі гривень) моральної шкоди.

Допустити негайне виконання рішення суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лігніт» на користь ОСОБА_3 заробітної палати в межах суми платежу за один місяць у розмірі 8000 грн. (вісім тисяч гривень).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лігніт» судовий збір в розмірі 2506 гривень 60 коп. в користь держави до спеціального фонду Державного бюджету України на рах. 31211206700104 ГУДКСУ в Іршавському районі Закарпатської області, МФО 812016, код ЄДРПОУ 37720989.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Закарпатської області через Іршавський районний суд. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя : І. І. Маркович