Рішення № 44389655, 27.03.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1336/14 Справа № 415/8006/12 Головуючий у 1 й інстанції - Похваліта С.М. Доповідач - Волошин М.П.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2014 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Волошина М.П.,

суддів - Куценко Т.Р., Демченко Е.Л.,

при секретарі - Крикун А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 27 липня 2010 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2009 року ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 20 вересня 2007 року між банком і ОСОБА_3 укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 19440 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 19 вересня 2027 року. Також 20 вересня 2007 року між банком і ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, предметом якого є надання іпотекодавцями в іпотеку нерухомого майна, зокрема квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, в забезпечення виконання зобовязань позичальника за кредитним договором. Відповідачкою ОСОБА_3 умови кредитного договору не виконуються, що дає підстави банку дострокового розірвання договору і стягнення з позичальника всіх належних сум. Оскільки виконання кредитного договору забезпечено іпотекою, тому є підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 27 липня 2010 року позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 20 вересня 2007 року в розмірі 128892 грн. 30 коп. звернуто стягнення на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу предмета іпотеки ПАТ КБ "ПриватБанк" з укладенням від імені відповідачів договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Виселено ОСОБА_3, ОСОБА_2 та малолітню ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, з квартири АДРЕСА_1 із зняттям їх з реєстраційного обліку у відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України м. Дніпродзержинська. В частині позовних вимог про виселення ОСОБА_4 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2013 року рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 27 липня 2010 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову ПАТ КБ "ПриватБанк" у задоволенні їх позовних вимог.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 листопада 2013 року касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" задоволено частково. Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2013 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Судами встановлено, що 20 вересня 2007 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", і ОСОБА_3 укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримала кредит у розмірі 19440 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 19 вересня 2027 року.

У рахунок забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 20 вересня 2007 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 20 вересня 2007 року укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1.

Крім того, встановлено, що станом на 26 березня 2014 року заборгованість за кредитним договором від 20 вересня 2007 року ОСОБА_3 не погашена, складає 41 592,50 доларів США.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Як передбачено статтями 572, 575 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобовязання, забезпеченого заставою одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом, як передбачено статтею 590 ЦК України.

Частиною другою статті 35 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що положення частини першої цієї статті (у разі порушення основного зобовязання іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення) не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутися у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Колегією суддів встановлено, що відповідно до наданих позивачем розрахунків станом на 26 березня 2014 року заборгованість за кредитним договором від 20 вересня 2007 року ОСОБА_3 не погашена, складає 41 592,50 доларів США,проте звернення стягнення на іпотечне майно в рахунок погашення заборгованості, яка виникла станом на 26 березня 2014 року є виходом за межі позовних вимог,що суперечить ст.11 ЦПК України, оскільки в позовній заяві позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, яка виникла станом на 26 січня 2009 року.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про задоволення вимог позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки: квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №DZE0GA00000055 від 20 вересня 2007 року станом на 26 січня 2009 року є вірним.

При цьому, колегія суддів враховує роз'яснення, наведені у п. 41 постанови від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» в яких зазначено, що при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Так, пунктом 33.4 договору іпотеки сторонами визначено вартість предмета іпотеки у розмірі 116 150,00 грн., сума заборгованості станом на 26 січня 2009 року, в рахунок якої позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки складає 126 892,30 грн., тому висновок суду про звернення стягнення на предмет іпотеки є обґрунтованим.

Разом з тим, у п. 42 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про судову практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як ст. 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням п. 4 ч. 1 ст. 215 ЦПК України. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/ незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Звертаючи стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції зазначив лише загальний розмір заборгованості та не зазначив усі його складові та не вказав початкову ціну предмета іпотеки. Зважаючи на те, що початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації не узгоджена сторонами та не передбачена умовами іпотечного договору від 20 вересня 2007 року, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/ незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Доводи апеляційної скарги про те, що звертаючи стягнення на предмет іпотеки суд фактично видав доручення банку від імені позичальника на реалізацію майна та порушив норми матеріального права не можуть бути прийняті до уваги, виходячи з наступного.

Ст. 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону.

Відповідно до процедури продажу, визначеної ст. 38 зазначеного Закону, дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.

Так, п. 27 договору іпотеки від 20 вересня 2007 року передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено шляхом продажу предмета іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, на підставі договору купівлі-продажу в порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку», для чого іпотекодавець надає іпотекодержателю право укласти такий договір за ціною та на умовах, визначених на власний розсуд іпотекодержателя, і здійснити всі необхідні дії від імені іпотекодавця, у тому числі отримати витяг з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно.

Отже, сторонами договору іпотеки досягнуто домовленості з усіх його умов, у тому числі щодо способу звернення стягнення на предмет іпотеки, що узгоджується з нормами матеріального права, тому позовні вимоги щодо вказаного в позові способу звернення стягнення є законними та обгрунтованими.

Необгрунтованими є посилання апелянта на те, що оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про направлення банком боржнику письмової вимоги про виконання зобов'язань в порядку ст. 35 Закону України «Про іпотеку», позов про звернення стягнення на предмет іпотеки є передчасним.

Апелянтом залишено поза увагою, що невиконання вимог частини першої ст. 35 Закону України «Про іпотеку» про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (ч. 3 ст. 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає положенням ст. 124 Конституції України.

Доводи апеляційної скарги щодо необгрунтованого задоволення позовних вимог про виселення заслуговують на увагу.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ КБ"ПриватБанк" про виселення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, малолітньої дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, з квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, із зняттям з реєстраційного обліку у Відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України м.Дніпродзержинська суд першої інстанції не врахував наступного.

Статтею 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя ухвалює рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Згідно з вимогами ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців.

Відповідно до п. 43 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке. Згідно з ч. 4 ст. 9, ст. 109 ЖК України, ст. ст. 39-40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення. При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

В судовому засіданні під час перегляду справи в апеляційному порядку встановлено, що іпотекодавцем така вимога не направлялась, тому вимоги про виселення відповідачів задоволенню не підлягають, рішення в цій частині підлягає скасуванню.

Суд першої інстанції, розподіляючи судові витрати, допустив солідарне їх стягнення з відповідачів, що діючим процесуальним законодавством не передбачено.

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, судові витрати підлягають стягненню з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" у розмірі 435 грн. 81 коп. з кожного.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 27 липня 2010 року скасувати.

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення - задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №DZE0GA00000055 від 20 вересня 2007 року станом на 26 січня 2009 року в розмірі 126 892,30 грн. (що еквівалентно 16 479,52 доларів США за курсом 7,70 відповідно до розпорядження НБУ №417/29 від 26 січня 2009 року):з яких 121 487,83 грн. (що еквівалентно 15 777,64 доларів США)- заборгованість за кредитом; 4432,43 грн. (що еквівалентно 575,64 доларів США)- заборгованість по процентам за користування кредитом; 739,20 грн. (що еквівалентно 96 доларів США) заборгованість по комісії за користування кредитом; 232,84 грн. (що еквівалентно 30,24 доларів США) - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; звернути стягнення на предмет іпотеки: квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» (49094, м.Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги,50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням публічному акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» всіх повноважень,необхідних для здійснення продажу з початковою ціною, що встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

В задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про виселення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, малолітньої дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_4, з квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, із зняттям з реєстраційного обліку у Відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України м.Дніпродзержинська - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"(49094, м.Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги,50, код ЄДРПОУ 14360570) судові витрати у розмірі 435 грн. 81 коп. з кожного.

Рішення апеляційного суду чинне з моменту проголошення та може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді: