Ухвала суду № 44387786, 27.05.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/19329/14-ц Провадження № 22-ц/772/1168/2015Головуючий в суді першої інстанції Венгрин О. О.Категорія 27Доповідач Панасюк О. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2015 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі: головуючого - судді Панасюка О.С., суддів Іванюка М.В., Рибчинського В.П., з участю секретаря Торбасюк О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 січня 2015 року, -

встановила:

У вересні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі ПАТ «Дельта Банк», банк) звернулось до суду з цим позовом, відповідно до якого вимагало стягнути з ОСОБА_2 бог за кредитним договором в розмірі 482020,45 грн., з яких: 429377,92 грн. - борг по тілу кредиту, 52642,52 - заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом.

Вказувало, що 28 вересня 2006 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договорі № 8_31/244/06-N, за яким банк надав позичальнику 69690,00 дол. США зі сплатою 12,5% річних на суму залишку кредиту строком до 27 вересня 2021 року. 26 червня 2013 року між ПАТ «Кредитпромбанк» (правонаступник ВАТ «Кредитпромбанк») та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Дельта Банк» придбав права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами ПАТ «Кредитпромбанк». У зв`язку із неналежним виконанням умов договору кредиту ОСОБА_2 станом на 20 травня 2014 року утворилась заборгованість у вказаному розмірі, яку, незважаючи на неодноразові вимоги, відповідачка у добровільному порядку сплатити відмовляється.

Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 20 січня 2015 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № 8_31/244/06-N від 28 вересня 2006 року станом на 20 травня 2014 року в розмірі 482020,45 грн., з яких: 429377,92 грн. - борг по тілу кредиту, 52642,52 - заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом. Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, просила скасувати рішення суду і ухвалити нове про відмову у позові.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.

Ч. ч. 1, 2 ст. 303 ЦПК України передбачає, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції; апеляційний суд досліджує лише ті докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

За змістом ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, судова колегія розглядає справу та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Встановлено, що 28 вересня 2006 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договорі № 8_31/244/06-N (далі договір), за яким остання отримала 69690,00 дол. США зі сплатою 12,5% річних на суму залишку кредиту строком до 27 вересня 2021 року (а. с. 5 - 12).

П. 4.1.1. договору встановлено обов'язок позичальника здійснювати погашення кредиту щомісячними платежами.

26 червня 2013 року між ПАТ «Кредитпромбанк» (правонаступник ВАТ «Кредитпромбанк») та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Дельта Банк» придбав права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами ПАТ «Кредитпромбанк» (а. с. 23 - 28).

Відповідно до витягу з Додатку № 1 до цього договору до ПАТ «Дельта Банк» перейшло право вимоги за договором № 8_31/244/06-N від 28 вересня 2006 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_2 (а. с. 29).

Станом на 20 травня 2014 року ОСОБА_2 прострочила 3701,90 дол. США по сплаті тіла кредиту та 4251,38 дол. США по сплаті процентів за користування кредитом (а. с. 17). Це ж підтверджується і поданим до суду апеляційної інстанції представником позивача розрахунком заборгованості (а. с. 121).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ч. 2 ст. 1054, ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення чергової частини кредитор має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилась, та сплати процентів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Отже, оскільки ПАТ «Дельта Банк» на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги від 26 червня 2013 року набув право вимоги за кредитним договором № 8_31/244/06-N від 28 вересня 2006 року, за яким ОСОБА_2 допустила заборгованість по сплаті чергових платежів по тілу кредиту та процентах за користування ним, то суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про стягнення з відповідачки на користь позивача усієї суми кредиту, що залишилась, та сплати процентів.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що внаслідок укладення між ПАТ «Кредитпромбан» та ПАТ «Дельта Банк» договору купівлі-продажу прав вимоги змінились умови кредитного договору і відповідно до його п. 8.3 такі зміни потребують обов'язкової письмової форми.

Так, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) є підставою для зміни кредитора у зобов'язанні іншою особою, при цьому така зміна здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Отже, зміна кредитора у зобов'язанні іншою особою не є зміною правочину, а відтак не потребує внесення змін до договору.

Щодо заперечень ОСОБА_2 проти суми боргу, визначеної позивачем та факту укладення (підписання нею) самого договору кредиту, то колегія суддів зазначає таке.

Ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ч. ЦПК України встановлено обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

За змістом ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи; ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

На підтвердження обставин, викладених у позовній заяві, позивач надав копію кредитного договору, у якій містяться підписи в графах «Банк» та «Позичальник», копії додаткових угод №№ 1 та 2 від 15 липня 2012 року та від 9 липня 2012 року так само із підписами у графі «Позичальник», довідку про розмір заборгованості, а після надходження справи до суду апеляційної інстанції також розрахунок заборгованості.

Натомість відповідачка ні в суд першої, ні апеляційної інстанції жодних доказів на спростування як факту укладення договору, так і розміру боргу за кредитом не надала. При цьому, не дивлячись на роз'яснення процесуальних прав, наслідків вчинення і не вчинення відповідних процесуальних дій судом апеляційної інстанції (ч. 4 ст. 10 ЦПК України) та її ж висловлений у апеляційній скарзі намір заявити клопотання про призначення відповідних експертиз, представник відповідачки ОСОБА_4, яка приймала участь у судових засіданнях апеляційного суду, таким правом не скористалась.

Колегія суддів відхиляє також посилання представника ОСОБА_2 ОСОБА_4 про те, що оскільки ПАТ «Дельта Банк» наленим чином її не повідомив та не надав доказів переходу до нього прав кредитора у зобов'язані, то у нього не виникло права вимагати стягнення боргу, з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Ч. 2 ст. 517 ЦК України встановлено право боржника не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Таким чином, недотримання умов повідомлення боржника про відступлення прав за договором на користь нового кредитора та ненадання доказів такого відступлення не позбавляє боржника обов'язку виконати грошове зобов'язання, а лише дає йому право здійснити платіж первісному кредиторові.

Крім того, справа розглядалась судом з вересня 2014 року, ОСОБА_2 про її розгляд знала (не дивлячись на те, що в судові засідання вона не з`являлась, подавала апеляційну скаргу на ухвалу про відкриття провадження у справі (а. с. 43), її представник подавала заяву про залучення ПАТ «Кредитпромбанк» до участі у справі (а. с. 57) та про зупинення провадження у справі (а. с. 67)), відтак з цього часу відповідачка була повідомлена про зміну кредитора, а також мала можливість ознайомитись із доказами переходу до ПАТ «Дельта Бан» прав у зобов`язанні.

Проте, жодних дій спрямованих на виконання зобов'язання, зокрема погашення простроченої заборгованості чи, принаймні, сплати поточних чергових платежів з часу звернення позивача до суду, як попередньому кредитору - ПАТ «Кредитпромбанк», так і новому - ПАТ «Дельта Банк» вона не вживала.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 січня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/ О.С. Панасюк

Судді: /підпис/ М.В. Іванюк

/підпис/ В.П. Рибчинський

Згідно з оригіналом: О.С. Панасюк