Рішення № 44387156, 28.04.2015, Гайсинський районний суд Вінницької області

Справа № 129/2361/14-ц

Провадження по справі № 2/129/25/2015

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" квітня 2015 р. Гайсинський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Кравця В.І.,

за участю секретаря Мединської О.С.,

представника позивача адвоката ОСОБА_1,

представника відповідача адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Гайсині цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя та визнання права власності на половину житла та позовом третьої особи із самостійні вимогами ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про встановлення права користування кімнатою в квартирі, -

встановив:

27.08.2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про майна подружжя просив розподілити між ними квартиру № 3 в будинку по вул. К.Маркса, 4 в м. Гайсин, визнавши за ним право власності на 1/2 частину цієї квартири.

Свої вимоги ОСОБА_3 обґрунтовував тим, що 19.12.1991 року вони з відповідачкою зареєстровали шлюб, який було розірвано за рішенням суду 12.08.2014 року. У період шлюбу за спільні кошти, згідно договору купівлі продажу від 28.12.2007 року ними було придбано двокімнатну квартиру АДРЕСА_1. Після розірвання шлюбу відповідачка ОСОБА_4, на ім’я якої укладено договір купівлі-продажу спірної квартири, не визнає його права на половину цієї квартири, позбавляє права користуватись житлом.

Під час судового розгляду ОСОБА_5 звернувся до суду з позовною заявою як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги до ОСОБА_4 про встановлення за ним права користування та володіння кімнатою 12,2 кв.м в квартирі № 3 в будинку по вул. К.Маркса, 4 в м. Гайсин, вказуючи, що він членом сім`ї ОСОБА_4 і має право на проживання в квартирі.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 просив задовольнити вимоги його позову, посилався на вищевикладені обставини. В доводах про придбання квартири за спільні кошти в інтересах сім`ї вказував, що вони з відповідачкою приватизували квартиру АДРЕСА_2, здійснили її добудову та продали, а за виручені кошти придбали в інтересах сім`ї квартиру АДРЕСА_1.

Вимоги позову ОСОБА_5 вважав безпідставними, його право користуватись житлом у спірній квартирі не оспорював, пояснив, що ОСОБА_5 доводиться вітчимом ОСОБА_4, яка здійснює за ним догляд.

ОСОБА_5 просив задовольнити його вимоги позову до ОСОБА_4, визнати за ним право користування та володіння кімнатою 12,2 кв.м в квартирі № 3 в будинку по вул. К.Маркса, 4 в м. Гайсин, вказував, що він є інвалідом і ОСОБА_4 здійснює за ним догляд.

Відповідачка ОСОБА_4 вимоги позову ОСОБА_3 не визнала, вказувала, що квартиру АДРЕСА_1 вона придбала за особисті кошти і квартира є її особистою власністю.

Вимоги позову ОСОБА_5 про визнання ним право користування та володіння кімнатою 12,2 кв.м в квартирі № 3 в будинку по вул. К.Маркса,4 в м. Гайсин визнала, вказувала, що ОСОБА_5 доводиться їй вітчимом і батьком її сестри, тривалий час проживає в належній їй квартирі, іншого житла немає. Вона здійснює за ним догляд, користується пільгами , які має ОСОБА_5 на оплату житлово-комунальних послуг.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та оглянувши витребувані за клопотанням сторін докази, суд прийшов висновку про необхідність частково задовольнити вимоги позову ОСОБА_3 та відмовити в задоволенні позову ОСОБА_5

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_4 і ОСОБА_3 зареєстрували шлюб 19.12.1991 року, запис за № 271 складений відділом державної реєстрації актів цивільного стану м. Гайсин, рішенням Гайсинського районного суду від 12.08.2014 року шлюб між ними розірвано (т.1. а.с. 13).

Відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі – продажу від 25.12.2007 року ОСОБА_3 і ОСОБА_4 продали однокімнатну квартиру з допоміжними будівлями належну їм в рівних частинах згідно свідоцтва про право власності на житло, виданого на підставі рішення Гайсинської міськради від 20.12.2000 року, продаж здійснено за 125000 грн. (а.с. 188 т.1)

За нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 28.12.2007 р. ОСОБА_4 за 6641 грн. придбала двокімнатну квартиру № 3 в житловому будинку № 4 по вул. К.Маркса в м. Гайсин загальною площею 37,9 м2, житловою площею 27,9 м2 (т.1 а.с.206).

У реєстрі прав власності на об'єкти нерухомого майна станом на 29.12.2012 р. зареєстровано вищезазначену квартиру за ОСОБА_4Л.( т.1 а.с.10).

ОСОБА_3 зареєстрований проживаючим в квартирі № 3 в житловому будинку № 4 по вул. К.Маркса в м. Гайсин з 13.02.2008 року ( т.1 а.с.8 ).

ОСОБА_5 є вітчимом ОСОБА_4Л, , зареєстрований проживаючим в квартирі № 3 в житловому будинку № 4 по вул. К.Маркса в м. Гайсин з 05.08.2008 року, (т.1 а.с.181,192-193,195-196).

ОСОБА_4 і ОСОБА_3 визнають, що ОСОБА_5 вселився до квартири № 3 в житловому будинку № 4 по вул. К.Маркса в м. Гайсин як член сім`ї власника квартири і не оспорюють його має право користуватись жилим приміщенням у спірній квартирі.

Спірні правовідносини регулюються;

- ст. 60 СК України, згідно з якою майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя;

- ч. 3 ст. 368 ЦК України, про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом;

- ч. 2, 4 ст. 65 СК України, відповідно до вимог якої при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя; договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї;

- ч. 3, 4 ст. 334 ЦК України визначено, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення; права на нерухоме майно підлягають державній реєстрації, то право власності у набувача виникає з дня такої реєстрації ;

- ч. 1 ст. 70 СК України визначено, що у разі поділу майна, що є об”єктом права спільної сумісної власності подружжя частки майна дружини та чоловіка є рівними якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором ;

- ч. 1, 4 ст. 71 СК України , за змістом якої майно , що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі; присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на квартиру, допускається лише за його згодою, крім випадків передбачених Цивільним кодексом України;

- ч. 1 ст. 156 ЖК України передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить,

користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Встановлені судом обставини свідчать що сторони у період шлюбу набули квартиру № 3 в житловому будинку № 4 по вул. К.Маркса в м. Гайсин, договір купівлі продажу цієї квартири укладений дружиною ОСОБА_4, яка здійснила реєстрацію права власності на нерухоме майно. Тому відповідно до вищезазначених вимог закону, що регулюють підстави набуття спільної власності подружжя, момент набуття права власності та розпорядження майном подружжя, вважається, що ОСОБА_4 при укладені договору купівлі - продажу цієї квартири діяла в інтересах сім`ї за згодою чоловіка ОСОБА_3, зазначена квартира набута подружжям ОСОБА_3 як майно спільної сумісної власності, де частки кожного подружжя є рівними.

Аналіз норм права що регулюють підстави набуття спільної власності подружжя, свідчить, що вважається існування факту спільної сумісної власності подружжя на майно набуте за час шлюбу, допоки одним з подружжя не буде доведено інше.

Доводи ОСОБА_4 про наявність передбачених законом, п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України підстав для визнання спірної квартири її особистою приватною власністю не заслуговують на увагу, так як вона не надала суду належних і допустимих доказів, які б свідчили, ця квартира придбана за кошти , які належали її особисто. Також судом не встановлено що між подружжям було укладено договір про те, що придбана за час шлюбу квартира є особистою приватною власністю ОСОБА_4

Вимоги позову ОСОБА_3 про розподіл спірної квартири є необґрунтовані і безпідставні, позивач не довів, що квартира може бути реально розділена.

Оскільки позивач ОСОБА_3 після припинення шлюбу має право на визначення його частки у спільному майні подружжя, а відповідач ОСОБА_4 не визнає за позивачем це право, то задля захисту його інтересів суд вважає необхідним визнати за ним право власності на ідеальну 1/2 частину двохкімнатної житлової квартири АДРЕСА_3.

Такий висновок суду узгоджується з позицією висловивленою у п. 25 Постанові Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року “Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя”, про те, коли неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток без застосування грошової компенсації і припинення права власності одного подружжя на його частку в такому майні, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Вимоги позову ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про встановлення за ним права користування та володіння кімнатою 12,2 кв.м в квартирі № 3 в будинку по вул. К.Маркса, 4 в м. Гайсин не ґрунтуються на законі, є безпідставні і не підлягають задоволенню.

ОСОБА_5 як член сім'ї співвласника квартири ОСОБА_4, який проживає разом з нею у квартирі, користуються жилим приміщенням нарівні з ОСОБА_4 Позивач не надав суду належних доказів про те, що при його вселенні було досягнуто іншої угоди про порядок користування цим приміщенням, на час вирішення спору між співвласниками квартири ОСОБА_4 і ОСОБА_3 не визначався певний порядок користування кімнатами, а також судом не встановлено доказів які б свідчили, що відповідачкою обмежуються права ОСОБА_5 у користуванні квартирою.

Розподіл судових витрат необхідно за правилами ст. 88 ЦПК України пропорційно до задоволених вимог позову, необхідно стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 витрати на оплату судового збору, інші витрати віднести на рахунок сторін та держави так як ОСОБА_5 звільнений від сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.10, 11, 60, 209, 213, 214, 215, 224-226 ЦПК України, суд, –

вирішив:

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на ідеальну 1/2 частину двохкімнатної житлової квартири АДРЕСА_4 загальною площею 37,5 кв.м, в тому числі житловою площею 27,9 кв.м.

В задоволенні інших вимог позову ОСОБА_3 відмовити.

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про встановлення права користування кімнатою розміром 12,2 кв.м в квартирі АДРЕСА_4.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 365грн.40коп. витрат на оплату судового збору, інші витрати віднести на рахунок сторін та держави .

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Вінницької області через Гайсинський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення(отримання копії).

Суддя: