Ухвала суду № 44386908, 27.05.2015, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/4056/15-ц

Провадження № 2-2881/15

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2015 року місто Київ

Солом'янський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді - Лазаренко В.В., при секретарі - Пономарьові М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Відділ приватизації державного житла Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, про визнання приватизації недійсною, -

ВСТАНОВИВ:

25.02.2015 позивач звернувся до суду з зазначеним вище позовом, відповідно до якого просить визнати приватизацію квартири АДРЕСА_1 недійсною.

27.05.2015 в судовому засіданні позивач ОСОБА_1, через свого представника ОСОБА_3, звернувся до суду з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, з посиланням на те, що відповідачка ОСОБА_2 може на власний розсуд розпорядитись вказаною квартирою, що унеможливить виконання рішення суду.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася. Про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Про причини своєї неявки суд не повідомила.

Представник третьої особи - відділу приватизації державного житла Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації в судовому засіданні відсутній, оскільки вказана третя була залучена до участі в розгляді даної справи в цьому ж судовому засіданні.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути клопотання у відсутності відповідачки та представника третьої особи.

Суд, заслухавши клопотання, думку всіх учасників процесу, дослідивши заяву про забезпечення позову та інші матеріали цивільної справи, дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання, виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ст. 151 ЦПК України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 152 ч. 3 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд розглядаючи заяву, має з урахуванням доказів наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Виходячи з наведеного вище, а також враховуючи правовідносини, що склалися між сторонами, предмет спору, спосіб в який позивач просить забезпечити позов, вимоги частини 3 статті 152 ЦПК України, відсутність доказів на підтвердження необхідності забезпечення позову, суд дійшов висновку про те, що заява позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає, оскільки позивачем та його представником не обґрунтовано та не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим або ускладнити виконання рішення суду саме в цій справі.

На підставі викладеного та керуючись ст.151-153 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: