Рішення № 44386385, 21.05.2015, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/22919/14-ц

провадження № 2/753/1777/15

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2015 р. Дарницький районний суд м. Києва

в складі головуючого - судді Парамонова М.Л., при секретарі Стрільчук Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом

ОСОБА_2 до ОСОБА_3, 3 особа - Дарницький районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України у м. Києві про визнання фізичної особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 18.12.2014 року звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, 3 особа - Дарницький районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України у м. Києві про визнання відповідача ОСОБА_3 таким, що втратив право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 та зняття його з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

Позивачка ОСОБА_2 зазначала, що вона є власником квартири АДРЕСА_1; з відповідачем ОСОБА_3 вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з 25.03.1999 року, від шлюбу вони мають дитину - сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1; рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 18.11.2010 року шлюб між ними було розірвано; фактично сторони з серпня 2008 року не підтримують шлюбно-сімейні стосунки, спільного господарства не ведуть.

Починаючи з серпня 2008 року, між сторонами виникають конфліктні ситуації, оскільки відповідач зловживає спиртними напоями, вчиняє сварки, під час яких застосовує до неї фізичну силу, з приводу чого вона (позивачка) неодноразово викликала міліцію; своєю поведінкою відповідач створює нестерпну обстановку, що унеможливлює подальше спільне проживання в одній квартирі.

Оскільки відповідач зареєстрований в спірній квартирі та продовжує проживати в ній, що порушує її (позивачки) права як власника квартири, тому позивачка вимушена була звернутися до суду з даним позовом та просить суд постановити рішення, яким визнати ОСОБА_3 (відповідача) таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 на підставі положень ст.317, 319, 383, ч.2 ст.386, 405 ЦК України, та зобов"язати Дарницький районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України у м. Києві (3 особу) зняти відповідача з реєстраційного обліку за адресою спірної квартири.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 позовні вимоги з урахуванням доповнень та уточнень в редакції від 16.03.2015 року (а.с.31-33) підтримала та просила позов задовольнити з підстав, зазначених у позові; відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився повторно, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином за адресою зареєстрованого місця проживання, будь-яких заяв-клопотань від нього не надходило.

Судом відповідно до положень ст.224 ЦПК України визнано за можливе ухвалити по даній справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Представник 3-ої особи - Дарницького районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві в судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи 3 особа повідомлена належним чином, своєю заявою від 20.02.2015 року просив справу розглядати за відсутності представника (а.с.20).

Заслухавши пояснення позивачки в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, матеріали перевірок за зверненнями позивачки до Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві за №2826, 3912, 8809 за 2014 рік, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст.10, 60 ч.1 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу (підстави звільнення від доказування).

В судовому засіданні встановлено: згідно копії договору дарування квартири від 01.07.2005 року ОСОБА_3 (відповідач) подарував ОСОБА_2 (позивачці) квартиру АДРЕСА_1 (а.с.5), тобто ствердження позивачки про те, що вона є власником зазначеної квартири не спростовані.

Квартира АДРЕСА_1 є трикімнатною, житловою площею 41,80 кв. м, загальною площею 72,50 кв. м (а.с.5).

Як стверджує позивачка, що підтверджується також довідкою від 26.12.2014 року (а.с.12), відповідач ОСОБА_3 зареєстрований та проживає в спірній квартирі постійно; будь-яких договорів (угод) з приводу користування спірною квартирою сторони не укладали.

Як вбачається з копії рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18.11.2010 року, сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 25.03.1999 року, від шлюбу вони мають спільну дитину - сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1; зазначеним рішенням суду шлюб між сторонами було розірвано; фактично сторони з серпня 2008 року не підтримують шлюбно-сімейні стосунки, спільного господарства не ведуть (а.с.8).

Згідно ст.150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок, квартиру користуються ними для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

Згідно ч.1 ст.383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім"ї та інших осіб.

Згідно ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ч.2 ст.405 ЦК України член сім"ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім"ї (колишнього члена сім"ї) без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Як стверджує сама позивачка, відповідач проживає в спірній квартирі по теперішній час; з матеріалів справи, у тому числі з матеріалів перевірок за зверненнями позивачки до Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві за №2826, 3912, 8809 за 2014 рік, до відповідача не застосовувались відповідні заходи запобігання і громадського впливу у разі порушення ним умов та правил спільного з позивачкою проживання; позивачка раніше до суду з відповідними позовами не зверталась.

Як вбачається з позовної заяви та матеріалів справи, позивачка ОСОБА_2 обґрунтовує заявлені позовні вимоги - про визнання фізичної особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку, посилаючись на положення ст.317, 319, 383, ч.2 ст.386, 405 ЦК України.

Оскільки заявлені позовні вимоги із зазначених позивачкою підстав не підтверджені належними та достатніми доказами в судовому засіданні, аналізуючи встановлені в судовому засіданні обставини справи та надані докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_2 не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, тому в задоволенні позову має бути відмовлено.

Керуючись ст.15, 30, 60, 209-218, 224-228 ЦПК України, на підставі ст. 150, 156 ЖК України, ст.13, 16, 317, 319, 321, 383 ч.1, 386, 391, 405 ч.2 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, 3 особа - Дарницький районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України у м. Києві про визнання ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) таким, що втратив право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 та зняття його з реєстраційного обліку за вказаною адресою - відмовити.

За письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом 10 днів з дня отримання копії заочного рішення до суду першої інстанції, заочне рішення може бути переглянуто судом, який постановив рішення.

За загальним правилом, а також у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, рішення може бути оскаржено сторонами до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня проголошення рішення або з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя: Парамонов М.Л.