Ухвала суду № 44384875, 20.05.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/3681/15 Головуючий 1 інст. - Сугачова О.О.

Справа № 643/19380/13-ц

Категорія : договірні Доповідач - Черкасов В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

головуючого судді - Черкасова В.В.

суддів - Шевченко Н.Ф., Кокоші В.В.,

за участю секретаря - Лашаковій Д.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх представника ОСОБА_3

на рішення Московського районного суду м.Харкова від 19 березня 2015 року

по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2013 року ТОВ "ОТП Факторинг Україна" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обгрунтування позовних вимог ТОВ "ОТП Факторинг Україна" вказувало, що 22 серпня 2008 року між ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого є ТОВ "ОТП Факторинг Україна", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за яким останній отримав кредит у сумі 70 693 доларів США з кінцевим терміном повернення кредиту 23 серпня 2038 року. На забезпечення виконання кредитних зобов'язань 22 серпня 2008 року між ОСОБА_2 та ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого є ТОВ "ОТП Факторинг Україна", укладено договір поруки. Зобов'язання за кредитним договором відповідачі не виконують. Станом на 18 липня 2014 року сума заборгованості за кредитним договором становить 4 240 314,95 грн.

Тому, ТОВ "ОТП Факторинг Україна", з урахуванням уточнених позовних вимог, просило суд стягнути з відповідачів в солідарному порядку на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 22 серпня 2008 року в розмірі 4 240 314,95 грн., а також судові витрати.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги не визнав, просив застосувати строки позовної давності.

Рішенням Московського районного суду м.Харкова від 19 березня 2015 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 22 серпня 2008 року у розмірі 1 853 426,74 грн., а також судовий збір в розмірі 3 441 грн. в рівних частках з кожного. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх представник ОСОБА_3 ставлять питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового законного рішення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявники посилаються на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вказують на перебіг строку позовної давності по спірним правовідносинам, оскільки жодних доказів визнання боргу відповідачами відсутні, а зміна цивільних прав і обов'язків в додаткових договорах до споживчого кредитного договору не є діями, що свідчать про визнання боргу і не є підставою для переривання перебігу строку позовної давності. Крім того, зазначають, що позивач не має права вимагати повернення суми боргу в іноземній валюті, оскільки не має ліцензії на здійснення таких операцій. А також, вважають, що договір поруки від 22 серпня 2008 року є припиненим з 16 січня 2009 року, оскільки без згоди поручителя збільшився обсяг його відповідальності.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, знаходить апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню.

При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що зобов'язання за кредитним договором не виконані, що є підставою для стягнення суми боргу з урахуванням зменшення суми пені.

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає правильними.

Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору у встановлені строки і боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст.ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього кодексу.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 22 серпня 2008 року між ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за яким останній отримав кредит у сумі 70 693 доларів США з кінцевим терміном повернення кредиту 23 серпня 2038 року (а.с.7 т.1).

26 липня 2013 року між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, згідно якого до позивача перейшли всі права щодо права вимоги до боржника за кредитним договором від 22 серпня 2008 року.

Згідно зі ст. 526 ЦК зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК.

Станом на 18 липня 2014 року загальна заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором складає 4 240 314,95 грн., з яких: 819 295,79 грн. - заборгованість по тілу кредиту (еквівалентно станом на 18 липня 2014 року 69 907,52 доларів США), 107 417,58 грн. - заборгованість по нарахованим та несплаченим відсоткам (еквівалентно станом на 18 липня 2014 року 9 165,55 доларів США), 3 313 601,57 грн. - пеня (еквівалентно станом на 18 липня 2014 року 282 737,53 доларів США).

На забезпечення виконання кредитним зобов'язань 22 серпня 2008 року між ОСОБА_2 та ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", укладено договір поруки (а.с.30 т.1).

Статтею 553 ЦК України передбачено, що поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порука є способом забезпечення виконання зобов'язання.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами неодноразово укладалися додаткові договори як до договору поруки, так і до договору кредиту останні з яких датовані 22 серпня 2011 роком (а.с.58-71 т.1).

У разі порушення забов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що просрочив, якщо він не приступив до виконання забов'язання або не виконав його у строк , встановлений договором або законом відповідно до вимог ч.1 ст. 611, ч.1 ст. 612 ЦК України.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог з урахуванням зменшення суми пені.

Доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи та вимогами чинного законодавства виходячи з наступного.

Згідно частини 1 статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 4 статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови від позову.

Посилання відповідачів на застосування строків позовної давності обґрунтовано не взято до уваги судом першої інстанції, оскільки перериванням строку позовної давності є факт погашення відсотків позичальником 12 червня 2014 року.

Матеріали справи не містять заяв відповідачів про застосування сроків позовної давності.

Доводи апеляційної скарги про припинення договору поруки також не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки з вимогами про припинення договору поруки відповідачі до суду не зверталися.

Статтями 10, 11, 60 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.

Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1ч.1ст.307, ст..ст.308,313,314,315,317,319,324 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх представника ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Московського районного суду м.Харкова від 19 березня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий -

Судді: