Ухвала суду № 44382878, 13.05.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № А-170/1998 Номер провадження 22-ц/786/1422/15Головуючий у 1-й інстанції Васильєва Л.М. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Обідіної О.І.

Суддів: Бутенко С.Б., Панченка О.О.

При секретарі: Кальник А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 2 квітня 2015 року за скаргою ОСОБА_2 на дії державного виконавця,

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 2 квітня 2015 року скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Поновлено ОСОБА_2 строк на оскарження постанови головного державного виконавця Київського ВДВС Полтавського МУЮ про відкриття виконавчого провадження від 18 липня 2013 року з виконання виконавчого листа №А-170 від 27 серпня 1998 року про стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_3 та постанови державного виконавця Київського ВДВС Полтавського МУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 28 жовтня 2014 року.

Визнано неправомірною та скасовано постанову головного державного виконавця Київського ВДВС Полтавського МУЮ про відкриття виконавчого провадження від 18 липня 2013 року з виконання виконавчого листа №А-170 від 27 серпня 1998 року про стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ? частини всіх видів його заробітку.

Визнано неправомірною та скасовано постанову головного державного виконавця Київського ВДВС Полтавського МУЮ Шевченко Л.О. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 24 жовтня 2014 року в межах виконавчого провадження №ВП 38932297 з виконання виконавчого листа №А-170 від 27 серпня 1998 року про стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ? частини всіх видів його заробітку.

Не погоджуючись з даною ухвалою суду, Київський ВДВС Полтавського МУЮ подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нове судове рішення про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_2, посилаючись при цьому на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення судом норм процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Згідно ч.1 п.1 ст. 312 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням норм закону.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Київського районного суду м. Полтави від 27 серпня 1998 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ? частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше неоподаткованого мінімуму на кожну дитину починаючи з 27 серпня 1998 року і до досягнення повноліття дитини.

На підставі вказаної постанови Київським районним судом було видано виконавчий лист №А-170 від 27 серпня 1998 року, який направлено на виконання до Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ.

30 липня 2011 року донька боржника досягла повноліття.

8 квітня 2013 року державним виконавцем Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ винесено постанову про закінчення виконавчого провадження та виконавчий документ направлено за місцем проживання боржника.

18 липня 2013 року постановою державного виконавця Київського ВДВС Полтавського МУЮ відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_2 аліментів.

В зв'язку з тим, що боржник не працює, не отримує пенсію, в нього відсутні рахунки в банківських установах, 28 жовтня 2014 року в межах виконавчого провадження про стягнення аліментів державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошено заборону на його відчуження.

Згідно листа Київського ВДВС, станом на 23 лютого 2015 року заборгованість по аліментам у ОСОБА_2 становить 22837 грн. 57 коп.

Задовольняючи скаргу ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що згідно п. 6 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження по стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 підлягає закінченню у зв'язку із закінченням строку, передбаченого законом для відповідного стягнення. Крім того, державним виконавцем не було дотримано вимог ст. 74 даного Закону щодо необхідності складення відповідного розрахунку заборгованості зі сплати аліментів в разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку з надходженням виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.

Статтею 19 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; в інших передбачених законом випадках.

Статтею 49 ЗУ «Про виконавче провадження» зазначені умови, які є підставою для закінчення виконавчого провадження, в тому числі у разі закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення. В даному випадку стягнення здійснювалось до досягнення дитиною повноліття, як про це зазначено у виконавчому листі.

Дослідивши в ході розгляду справи матеріали виконавчого провадження, суд першої інстанції вірно встановив, що виконавче провадження відкрите із порушенням ЗУ «Про виконавче провадження», зокрема внесені невірні відомості про підстави відкриття виконавчого провадження (замість постанови про закінчення виконавчого провадження, яка повинна містити розмір заборгованості по аліментам, зазначена заява стягувача ОСОБА_3, яка до державної виконавчої служби не зверталась і її заява відсутня в матеріалах провадження), невірно зазначена дата набрання чинності виконавчого документу та дані про стягувача, не враховано те, що на час відкриття виконавчого провадження закінчився строк виконання рішення у зв'язку з досягненням дитиною повноліття.

Оскільки виконавче провадження відкрите із зазначеними порушеннями, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для скасування постанови про його відкриття.

Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростували висновки суду першої інстанції.

Так, твердження про те, що державний виконавець при відкритті провадження діяв в межах положень ЗУ «Про виконавче провадження» та п.7.21 Інструкції з організації примусового виконання рішень, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки таким запереченням суд першої інстанції дав вірну правову оцінку в судовому рішенні. Крім того, предметом оскарження боржником є дії державного виконавця про відкриття провадження, а вказаний пункт Інструкції регламентує дії державного виконавця закриття виконавчого провадження.

Також колегія суддів зауважує, що сама по собі наявність заборгованості по аліментах станом на час закінчення виконавчого провадження у зв'язку з досягненням дитиною повнолітнього віку є підставою для звернення до суду з позовом про її стягнення в порядку ст. 3 ЦПК України і не впливає на оцінку дій державного виконавця при вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження .

За вказаних обставин, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали місцевого суду як постановленої у відповідності до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.2 п.1, 312 ч.2 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції відхилити, а ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 2 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подачі касаційної скарги.

Судді:

З оригіналом згідно.