Рішення № 44381576, 18.05.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/2183/14-ц Головуючий у І інстанції Чернов Д. Є. Провадження № 22-ц/780/2359/15 Доповідач у 2 інстанції Верланов С. М.Категорія 26 18.05.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

18 травня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апвеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді - Верланова С.М.,

суддів - Воробйової Н.С., Голуб С.А.,

при секретарі - Лопатюк В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 27 травня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна») звернулося до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 02 липня 2008 року між закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» (далі - ПАТ «ОТП Банк») та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір (з додатковими договорами до нього: №1 від 01 червня 2009 року та №2 від 30 березня 2010 року), за умовами якого банк надав позичальнику кредит у сумі 27 939 доларів США (на купівлю автомобіля «Mitsubishi Pajero Sport») зі сплатою фіксованої процентної ставки у розмірі 12,99% річних на строк до 02 липня 2015 року. Того ж дня, у забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки (з додатковими договорами до нього: №1 від 01 червня 2009 року та №2 від 30 березня 2010 року). Банк взяті на себе зобов'язання виконав у повному обсязі, надавши ОСОБА_2 обумовлену договором суму кредиту, однак останній свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість по кредиту.

Позивач зазначав, що 10 грудня 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» був укладений договір купівлі - продажу кредитного портфелю, за умовами якого ТОВ «ОТП Факторинг Україна» набуло право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором від 02 липня 2008 року та до ОСОБА_3 за договором поруки від 02 липня 2008 року.

Посилаючись на те, що ОСОБА_2 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, а також, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків (ст.554 ЦК України), позивач просив стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість за вказаним кредитним договором від 02 липня 2008 року, яка утворилась станом на 10 грудня 213 року у розмірі 158 845 грн. 13 коп. та судовий збір у розмірі 1 588 грн. 45 коп.

Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 27 травня 2014 року позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором від 02 липня 2012 року у розмірі 158 845 грн. 13 коп. та судовий збір у розмірі 1 588 грн. 45 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять заочне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відмовити, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону заочне рішення суду в повному обсязі не відповідає.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 в порушення умов кредитного договору взяті на себе зобов'язання щодо повернення кредитних коштів у встановлені договором строки не виконав, а тому з нього та з поручителя ОСОБА_3 підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором, яка станом на 10 грудня 2013 року становить 158 845 грн. 13 коп., з яких: залишок заборгованості за кредитом у розмірі 4 273,77 доларів США та пеня за прострочення виконання зобов'язання за період з 10 грудня 2012 року по 10 грудня 2013 року у розмірі 124 684 грн. 89 коп.

Однак з такими висновками суду повністю погодитись не можна з наступних підстав.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ст.ст.553, 554 ЦК України поручитель поручається перед кредитом за виконання боржником свого обов'язку та відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 02 липня 2008 року між закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № СL-005/157/2008 (з додатковими договорами до нього: №1 від 01 червня 2009 року та №2 від 30 березня 2010 року) на купівлю автомобіля «Mitsubishi Pajero Sport» з фіксованою процентною ставкою 12,99 % річних та плаваючою процентною ставкою - фіксований відсоток + FIDR, з терміном повернення кредиту до 02 липня 2015 року (а.с. 7-9, 14, 17-18).

Цього ж дня між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 був укладений договір поруки №SR-005/1567/2008 (з додатковими договорами до нього: №1 від 01 червня 2009 року та №2 від 30 березня 2010 року), за яким остання зобов'язалася перед банком відповідати за повне та своєчасне виконання боржником зобов'язань за кредитним договором (а.с.21-23).

Також встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 02 липня 2008 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 був укладений договір застави автотранспортного засобу № PCL -005/155/2008/1, відповідно до умов якого в заставу банку було передано легковий автомобіль «Mitsubishi Pajero Sport», р.н.з. НОМЕР_2 (а.с. 104-107).

Встановлено, що 10 грудня 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» то ТОВ «ОТП Факторинг Україна» був укладений договір купівлі-продажу кредитного портфеля, відповідно до предмета договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець продає (переуступає) покупцю права на кредитний портфель та зобов'язується сплатити на користь продавця винагороду (а.с. 24-30).

Відповідно до п.п. «а» п. 3.3 договору купівлі-продажу кредитного портфеля права, що переходять до покупця за кредитними договорами у зв'язку з продажем кредитного портфелю, з урахуванням положень п. 3.4 нижче, покупець набуває усі права вимоги за кредитними договорами, що є дійсними на дату набрання чинності, включаючи, але не обмежуючись правами вимоги до боржників щодо сплати суми основного боргу; правами вимоги до боржників щодо сплати процентів, нарахованих на суму основного боргу, а також правами вимоги до боржників щодо сплати штрафних санкцій.

Згідно з витягом з додатка 1 до договору купівлі-продажу кредитного портфеля від 10 грудня 2010 року до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перейшло право вимоги за кредитним договором від 03 липня 2008 року № CL-005/157/2008, який укладений між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 на загальну суму основного боргу та процентів у валюті кредитування у розмірі 24 412,74 доларів США (а.с. 31).

Як вбачається з матеріалів справи, 01 квітня 2014 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на адресу ОСОБА_2 та ОСОБА_3, кожному окремо, направило досудові вимоги №785 та №786 про погашення заборгованості за кредитним договором від 02 липня 2008 року. Вказані досудові вимоги були отримані відповідачами 05 квітня 2014 року (а.с.33-40).

Однак відповідачі заборгованість за кредитними договорами добровільно не погасили і згідно з розрахунком позивача станом на 10 грудня 2013 року становить 158 845 грн. 13 коп., з яких: залишок заборгованості за кредитом у розмірі 4 273,77 доларів США, що еквівалентно 34 160 грн. 24 коп. та пеня за період з 10 грудня 2012 року по 10 грудня 2013 року у розмірі 124 684 грн. 89 коп.

Встановивши вказані обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідачів солідарно відповідно до положень кредитного договору, договору поруки та ст.526 ЦК України.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення заборгованості за кредитом з урахуванням розміру пені у сумі 124 684 грн. 89 коп. з таких підстав.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, розмір пені нарахований за період з 10 грудня 2012 року по 10 грудня 2013 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

За правилами ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Правова природа пені така, що строк позовної давності щодо її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Отже, застосування строку позовної давності в один рік згідно із ст. 258 ЦК України щодо стягнення неустойки обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням до суду.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося з вказаним позовом до суду 22 квітня 2014 року, а тому пеня підлягає стягненню згідно зі ст.258 ЦК України за останні 12 місяців перед зверненням до суду, тобто з 22 квітня 2013 року.

Однак суд першої інстанції в порушення вимог ст.ст.213, 214 ЦПК України наведених вище вимог закону не врахував, у зв'язку з чим помилково виходив з розрахунку розміру пені з 10 грудня 2012 року.

При апеляційному розгляді справи встановлено, що за період з 22 квітня 2014 року по 10 грудня 2013 року розмір пені становить 9 957,88 доларів США, що згідно з офіційним курсом курсу НБУ становить 79 593 грн. 33 коп.

Разом з тим частиною третьою статті 551 ЦК України передбачено, зокрема, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Отже, частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03 вересня 2014 року (справа № 6-100цс14), яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Як зазначалось вище, заборгованість відповідача за кредитом станом на 10 грудня 2013 року складає 4 273,77 доларів США, що еквівалентно 34 160 грн. 24 коп., а нарахована позивачем пеня за 1 рік складає 9 957,88 доларів США, що згідно з офіційним курсом курсу НБУ становить 79 593 грн. 33 коп., що значно перевищує розмір боргу.

Однак суд першої інстанції при вирішенні спору у порушення вимог ст.ст.213-214 ЦПК України на вказані вище вимоги закону та встановлені обставини уваги не звернув.

Оскільки розмір пені значно перевищує розмір збитків, колегія суддів вважає за необхідне зменшити її розмір до розміру боргу за кредитним договором, тобто, до 34 160 грн. 24 коп.

За таких обставин рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст.309 ЦПК України є підставою для зміни рішення з викладенням його резолютивної частини в такій редакції: стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором від 02 липня 2008 року у розмірі 4273,77 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ становить 34 160 грн. 24 коп. та пеню у розмірі 34160 грн. 24 коп.

Також підлягає зміні рішення суду першої інстанції в частині стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» судового збору у розмірі 1 588 грн. 45 коп., оскільки такий порядок стягнення судових витрат цивільним процесуальним законодавством України не передбачено.

Колегія суддів вважає, що з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» підлягає стягненню судовий збір, з кожного окремо, у розмірі по 794 грн. 23 коп.

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що в січні 2012 року ОСОБА_2 повністю погасив кредит і у нього заборгованість за кредитним договором відсутня, що на думку апелянта підтверджується листами ТОВ «ОТП Факторинг Україна» від 12 січня 2012 року за №17 та №18, то вони не заслуговують на увагу з таких підстав.

Як зазначалось вище, з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 02 липня 2008 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 був укладений договір застави автотранспортного засобу № PCL -005/155/2008/1, відповідно до умов якого в заставу банку було передано легковий автомобіль «Mitsubishi Pajero Sport», д.н.з. НОМЕР_2 (а.с. 104-107).

При апеляційному розгляді справі встановлено, що згідно з проколом №87 засідання ТОВ «ОТП Факторинг Україна» від 29 листопада 2011 року, з метою врегулювання заборгованості ОСОБА_2 було погоджено продаж заставного майна за ціною не нижче 22 500 доларів США до 05 грудня 2011 року. При продажу вивести забезпечення з реєстру обтяжень, на залишок заборгованості вирішено винести заявку на комітет з пропозицією про врегулювання боргу (а.с.108-112).

При цьому, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» 12 січня 2012 року було складено два листи за № 17 та № 18 про те, що у зв'язку з погашенням заборгованості по кредитному договору № МL-005/157/2008 від 02 липня 2008 року, укладеного між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ОСОБА_2, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» просило зняти будь-які обмеження щодо відчуження предмета застави - легкового автомобіля «Mitsubishi Pajero Sport», р.н.з. № НОМЕР_2. Ці листи видані за місцем вимоги (а.с.80, 80-зворот).

Встановлено, що на виконання зазначеного вище рішення від 29 листопада 2011 року, позичальником було реалізовано предмет застави, а виручені кошти від його реалізації у розмірі 22 500 доларів США були направлені в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, а саме, на погашення кредиту та процентів, у зв'язку з чим у ОСОБА_2 станом на 12 січня 2012 року залишився борг перед банком по сплаті кредиту у розмірі 4 273,77 доларів США, що підтверджується випискою по особовому рахунку ОСОБА_2, відкритого у ПАТ «ОТП Банк» (а.с.113-130).

Тому доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 в січні 2012 року повністю погасив кредит є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.

Заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 27 травня 2014 року змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором № СL-005/157/2008 від 02 липня 2008 року у розмірі 4273,77 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного Банку України становить 34 160 грн. 24 коп. та пеню у розмірі 34160 грн. 24 коп., а всього 68320 (шістдесят вісім тисяч триста двадцять) грн. 48 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» судовий збір у розмірі по 794 грн. 23 коп., з кожного окремо.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді