Ухвала суду № 44381553, 18.05.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 362/128/15-ц Головуючий у І інстанції Марчук О.Л. Провадження № 22-ц/780/1808/15 Доповідач у 2 інстанції Верланов С. М.Категорія 46 18.05.2015

УХВАЛА

Іменем України

18 травня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді - Верланова С.М.,

суддів - Воробйової Н.С., Березовенко Р.В.,

при секретарі - Лопатюк В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою заступника Васильківського міжрайонного прокурора Київської області на ухвалу судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2015 року у справі за позовом заступника Васильківського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Кивській області, державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук України» до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_2 про визнання незаконним і скасування рішення, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання відсутнім права власності,

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2015 року заступник Васильківського міжрайонного прокурора Київської області звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення Глевахівської селищної ради, визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, витребувати земельну ділянку з незаконного володіння, визнати відсутнім право власності та вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 січня 2015 року позовну заяву заступника Васильківського міжрайонного прокурора Київської області залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2015 року позовну заяву заступника Васильківського міжрайонного прокурора Київської області визнано неподаною та повернуто позивачу.

В апеляційній скарзі заступник Васильківського міжрайонного прокурора Київської області просить ухвалу судді місцевого суду від 29 січня 2015 року скасувати, а матеріали справи направити до судупершої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суддя місцевого суду дійшов висновку, що прокурором не було виконано вимоги ухвали від 17 січня 2015 року, а саме:

- не уточнено позовні вимоги, що стосуються вжиття заходів забезпечення позову, оскільки вони є позовними вимогами по своїй суті, а клопотання про вжиття заходів забезпечення позову може бути оформлено у вигляді окремого процесуального документу;

- не зазначено доказів, що підтверджують кожну обставину або наявність підстав для звільнення від доказування;

- не додано до позовної заяви копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів. Проте з такими висновками суду погодитись не можна з наступних підстав.

За правилами ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Пленум Верховного Суду України у постанові від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» звернув увагу судів на те, що за змістом ч. 1 ст. 151 ЦПК єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Водночас у п.6 постанови Пленум Верховного Суду України у постанові № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснено, що якщо заходи забезпечення позову вживаються за ініціативою прокурора або осіб, яким за законом надано право звертатися до суду за захистом прав, свобод та інтересів інших осіб, то їх заява має бути у будь-який спосіб підтверджена особою, в інтересах якої вони діють, оскільки відшкодування можливих збитків і його забезпечення здійснюється лише за рахунок цієї особи.

Як вбачається з матеріалів справи, заступником Васильківського міжрайонного прокурора Київської області пред'явлений позов в інтересах держави в особі Головного управління Держземагентства у Київській області та ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України».

За ч. 8 ст. 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст. 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що якщо порушене прокурором питання про вжиття заходів забезпечення позову заявлено без погодження осіб, в інтересах яких він діє, то воно не підлягає розгляду в судовому порядку, а заява повертається заявнику.

Залишаючи позовну заяву без руху та в подальшому повертаючи її позивачу, суддя місцевого суду на вказані вимоги закону уваги не звернув, визначивши недоліками позовної заяви клопотання про забезпечення позову, помилково сформулював суть процесуальної дії та підставу її застосування, оскільки порушене питання не містить необхідних відомостей у розумінні ст. 151 ЦПК України, потрібних для забезпечення позову.

В оскаржуваній ухвалі суду вказано, що в позовній заяві та в заяві про усунення недоліків прокурора не зазначено доказів, що підтверджують кожну обставину, на які він посилається, що є беззаперечною підставою для повернення позовної заяви.

Разом з тим, заступник Васильківського міжрайонного прокурора в обґрунтування своїх вимог у заяві про усунення недоліків позовної заяви, посилався на рішення господарського суду та інформацію з відповідних державних органів щодо спірних земельних ділянок.

У п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред'явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику.

Згідно ст. 212 ЦК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, результати оцінки яких відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Таким чином, вирішуючи питання про відкриття провадження, суддя місцевого суду фактично надав оцінку належності і допустимості доказів, які були підставою для пред'явлення позову, що прямо суперечить положенням ст.ст. 212-214 ЦПК України.

Крім того, суддею місцевого суду не було враховано ту обставину, що вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху в частині надання копії всіх письмових матеріалів, що додавалися до позовної заяви, були виконані прокурором в повному обсязі у встановлений судом строк, про що було зазначено в самій заяві про усунення недоліків та на підтвердження цього надано копію наказу про призначення заступника Васильківського міжрайонного прокурора Київської області.

Суддя місцевого суду на вказані вище вимоги закону, роз'яснення Пленуму Верховного Суду України та зміст позовних вимог, належної уваги не звернув, у зв'язку з чим помилково залишив вказану вище позовну заву без руху та в подальшому визнав її неподаною і повернув позивачу.

Відповідно до вимог ч.3 ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню на підставі ст.312 ЦПК України з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки постановлена з порушенням порядку, встановленого для його вирішення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу заступника Васильківського міжрайонного прокурора Київської області задовольнити.

Ухвалу судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2015 року скасувати, матеріали позовної заяви заступника Васильківського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Кивській області, державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук України» до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_2 про визнання незаконним і скасування рішення, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання відсутнім права власності повернути до того ж суду для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді