Ухвала суду № 44380939, 26.05.2015, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/20755/13-ц Головуючий у 1-й інст. Кузнєцов Д. В.

Категорія 50 Доповідач Якухно О. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді: Якухно О.М.

суддів: Зарицької Г.В., Коломієць О.С.

за участю секретаря

судового засідання Добровольської Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на її утримання як матері дитини-інваліда за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Богунського районного суду м.Житомира від 25 лютого 2014 року,-

в с т а н о в и л а :

У грудні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила стягнути з відповідача аліменти на її утримання як матері дитини-інваліда в розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку щомісячно. На підтвердження позовних вимог зазначила, що вони з відповідачем перебували у шлюбі до 11.05.2011 року та мають сина ОСОБА_4. Відповідач згідно рішення суду сплачує аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частки з усіх видів свого заробітку щомісячно. ОСОБА_4 є дитиною-інвалідом, потребує постійного догляду та спостереження у зв'язку із хворобою. Враховуючи потребу в коштах, зумовлену станом здоров'я сина, потребою в його лікуванні, рекреаційних заходах та повноцінному харчуванні та неможливістю її працевлаштування у зв'язку із необхідністю постійного догляду за дитиною, просила встановити розмір сплачуваних відповідачем аліментів на утримання тому з подружжя, з ким проживає дитина-інвалід.

Заочним рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 25 лютого 2014 року позов ОСОБА_2 задоволено та вирішено стягувати з ОСОБА_3 на користь позивача аліменти на її утримання як матері дитини-інваліда в розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку щомісячно, починаючи з 19.12.2013 року та протягом всього часу проживання з дитиною-інвалідом та опікування нею. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 229,40 грн. та на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 630 грн. за публікацію оголошення у пресі.

11.03.2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про перегляд вищезазначеного заочного рішення. Уухвалою Богунського районного суду м.Житомира від 07.04.2015 року ОСОБА_3 відмовлено в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення Богунського районного суду м.Житомира від 25 лютого 2014 року.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, він просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом не враховано його скрутне матеріальне становище та неможливість сплачувати аліменти позивачу як матері з якою проживає дитина-інвалід, так як він вже сплачує аліменти на утримання свого неповнолітнього сина ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно до повноліття дитини. Окрім цього апелянт має тяжко хворого батька, лікування та реабілітація якого потребують значних матеріальних затрат, частину з яких несе він. Також апелянт зазначає, що він є учасником бойових дій у зоні АТО та був поранений, у зв'язку з чим має необхідність у додатковому лікуванні, яке пов'язане із значними матеріальними витратами. Апелянт також зазначає, що він оплачує кредитні платежі за кредитним договором у AT «БАНК РЕНЕСАНС КАПІТАЛ» і несе витрати по оренді житлової площі в гуртожитку у розмірі 1 260 грн. щомісячно, так-як не має власного житла у м. Одесі, де він зараз проживає.

ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та пояснив, що він не може надавати допомогу, оскільки сам перебуває у скрутному матеріальному становищі. Всі обставини, що потягли погіршення його матеріального стану, виникли після ухвалення судового рішення.

Позивач заперечила щодо задоволення вимог апеляційної скарги і пояснила, що апелянтом не доведено витрати по оренді житлової площі у м. Одесі та не надано доказів оплати за проживання у цьому гуртожитку. Зазначила, що також не надано доказів щодо погашення відповідачем заборгованості за будь-яким кредитним договором, наявності у нього інших утриманців, враховуючи отримання батьком ОСОБА_3 значної пенсії та заробітної плати. Поранень у відповідача не було, а була планова операція. Дитина потребує значних фінансових витрат на лікування та постійної присутності біля неї, а тому вона не може працювати.

Розглянувши справу в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 30.05.2009 року народився ОСОБА_4, батьками якого згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2.є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.4).

Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 11.05.2011 року розірвано шлюб між сторонами та задоволено вимогу щодо стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання дитини в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку (а.с.8).

Згідно медичного висновку від 17.01.2012 року, виданого Дитячою поліклінікою №3 Центральної дитячої міської лікарні м.Житомира, ОСОБА_4 має хвороби нервової системи: вроджена шунтована гідроцефалія в стадії компенсації з порушенням координації руху та психомовного розвитку (а.с.7).

Також, ОСОБА_4 є інвалідом з дитинства, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, виданим Богунським УПСЗН м.Житомира (а.с.5). Згідно довідки наданої Богунським РУПСЗН м.Житомира №3033 від 29.11.2013 року, ОСОБА_2 отримує державну соціальну допомогу на дитину-інваліда в розмірі 1111,80 грн. (а.с.9,10).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач має матеріальну можливість сплачувати аліменти на утримання позивачки як матері дитини-інваліда, а також, що ОСОБА_3, не надано доказів, які свідчать про неможливість надавати матеріальну допомогу тому з подружжя, з ким проживає дитина-інвалід, в контексті положень ст. 88 Сімейного кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.

Так, суд апеляційної інстанції перевіряє законність судового рішення на час його ухвалення.

Як вбачається зі змісту ч.1 ст.88 Сімейного кодексу України, якщо один із подружжя, в тому числі і працездатний, проживає з дитиною-інвалідом, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і опікується нею, він має право на утримання за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання триває протягом всього часу проживання з дитиною-інвалідом та опікування нею і не залежить від матеріального становища того з батьків, з ким вона проживає.

Відповідно до ст.80 Сімейного кодексу України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

У постанові Верховного суду України по справі №6-143цс13 від 05.02.2014 року зазначено, що відповідно до ч. 1 та 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

З матеріалів справи вбачається, що заробітна плата ОСОБА_3 за 2012 рік становила 41 079,2 грн., за січень-листопад 2013 року - 77 402,76 грн. З яких утримано аліментів: у 2012 році - 19 441,81 грн., а у 2013 році - 20 450,63 грн.

До апеляційної скарги долучено довідку №1436 від 06.08.2014 року, надану в/ч А0224 про те, що ОСОБА_3 є військовослужбовцем та учасником антитерористичної операції (а.с.117), довідку Міністерства оборони України від 24.11.2014 року про перебування ОСОБА_6 на лікуванні з 13.10.2014 року (а.с.112), копію бланку пропозиції укласти кредитний договір з 28.08.2014 року (а.с.115) та копію договору на тимчасове проживання у гуртожитку з 13.11.2014 року по 30.06.2015 року (а.с.116).

Як вбачається з витягу із наказу командира В/Ч А0224 №159 від 27.06.2014 року, старшого лейтенанта ОСОБА_3 знято з котлового забезпечення та направлено до госпіталю з 27.06.2014 року (а.с.118).

В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що він є учасником АТО та потребує реабілітації після перенесеного поранення, несе витрати по утриманню батька, який переніс операцію, сплачує кредит, а також за проживання у гуртожитку, однак згідно наданих ним доказів, всі обставини, на які посилається ОСОБА_3 виникли після ухвалення судового рішення.

Суд першої інстанції, враховуючи наявність на утриманні у відповідача неповнолітньої дитини, на яку стягнуто аліменти в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), наявність стабільного заробітку, який дозволяє надавати матеріальну допомогу, дійшов обгрунтованого висновку про можливість стягнення аліментів в розмірі 1/6 частини його заробітку на утримання матері, що проживає з дитиною-інвалідом, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і опікується нею.

Всі обставини, на які посилається апелянт, виникли після 25.02.2014 року і на час ухвалення рішення суду не існували, а тому судом апеляційної інстанції не можуть бути прийняти до уваги.

У відповідності до ст.192 СК України зміна матеріального або сімейного стану, погіршення здоров'я платника аліментів після визначення його розміру судом, може бути підставою для звернення до суду із вимогою про зменшення їх розміру.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні.

Суд першої інстанції постановив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст. ст. 209, 210, 303, 304, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Заочне рішення Богунського районного суду м.Житомира від 25 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Судді: