Ухвала суду № 44380194, 15.05.2015, Богунський районний суд м. Житомира

Справа № 295/20538/13-ц

Категорія 33

2-п/295/27/15

УХВАЛА

Іменем України

15.05.2015 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира у складі

судді Корицької В.О.,

при секретарі Зоренко Т.О.,

з участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву

ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Богунського районного суду м. Житомира

від 06.10.2014 р. у справі

за позовом КП “Житомирське трамвайно-тролейбусне управління”

Житомирської міської ради

до ОСОБА_5 та ОСОБА_3,

про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП у сумі 9802 грн. 65 коп., –

встановив:

06.10.2014 р. Богунським районним судом м. Житомира винесено заочне рішення, згідно якого позовні вимоги КП “Житомирське трамвайно-тролейбусне управління” Житомирської міської ради задоволені частково та із ОСОБА_3 на користь КП “Житомирське трамвайно-тролейбусне управління” Житомирської міської ради стягнуто на відшкодування матеріальної шкоди 9 802 (девять тисяч вісімсот дві) гривні 65 копійок та сплачений судовий збір у сумі 128 (сто двадцять вісім) грн. 02 коп.

У задоволені позовних вимог відносно ОСОБА_5 відмовлено.

Згідно до положень ст. 228 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів із дня отримання його копії.

Так, ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про перегляд вищенаведеного заочного рішення.

У заяві вказав, що не повідомлявся та не знав про судові засідання у даній справі, а також те, що судом при ухваленні даного рішення необґрунтовано покладені на нього зобов’язання по відшкодуванню завданої при ДТП шкоди замість осіб, яким на підставі речового права належало джерело підвищеної небезпеки КРАЗ № НОМЕР_1.

У відповідності із ч. 1 ст. 231 ЦПК України заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

ОСОБА_3 та його представник просили заяву про перегляд заочного рішення задовольнити з підстав, викладених в ній.

Представники позивача та ОСОБА_5 проти задоволення заяви заперечували, посилаючись на їх необґрунтованість матеріальному та процесуальному законодавству.

Вивчивши заяву про перегляд заочного рішення, дослідивши матеріали цивільної справи та заслухавши учасників судового засідання, суд приходить до наступного висновку.

За змістом ч. 1 ст. 232 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з’явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Обставини, на які посилається відповідач, не мають істотного значення для правильного вирішення справи.

Так, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 р. “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” матеріальна шкода підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв’язок та є вина зазначеної особи.

Згідно п.п. 4, 6 Постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01.03.2014 р. розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. (п. 4)

Особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України). (п. 6)

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду. (п. 4)

У судовому засіданні 30.03.2015 р. ОСОБА_3 пояснив, що 16.07.2007 р. за усною домовленістю із знайомим ОСОБА_6 домовився про доставлення а/м КРАЗ № НОМЕР_1 до м. Коростеня. Під час такого транспортування і потрапив до ДТП.

При цьому зазначив, що правомірно заволодів транспортним засобом. За спливом певного часу забрав а/м КРАЗ № НОМЕР_1 із штраф майданчику ДАЇ та продовжив шлях до м. Коростеня.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що доказів, які б підтверджували відсутність обставин щодо стягнення завданої ОСОБА_3 при керуванні а/м КРАЗ № НОМЕР_1 шкоди із нього, а не інших осіб, зокрема ОСОБА_7 (як особи, яка мала довіреність від 16.07.2007 р.), суду не надані, а тому підстави для скасування або зміни заочного рішення відсутні.

За таких обставин заява про перегляд заочного рішення підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 209, 210, 229-232 ЦПК України, суд, –

ухвалив:

Заяву про перегляд заочного рішення залишити без задоволення.

Роз’яснити відповідачу, що заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В.О. Корицька