Рішення № 44377684, 13.03.2012, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.03.2012 Справа №1915/1645/2012 Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі головуючого Братасюка В.М.

за участю секретаря Філіпенко Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк КБ «ПриватБанк»до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави, передачу в заклад заставленого майна та в обґрунтування своїх вимог вказує на те, що 13.10.2006 року ЗАТ КБ «ПриватБанк»та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №ТЕМ0АN00346008, згідно якого позивач надав відповідачу кредит в сумі 8962,07 доларів США на строк до 12.10.2011 року, а відповідач в свою чергу зобов'язувався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, в строк та в порядку, встановлених кредитним договором. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ЗАТ КБ «ПриватБанк»та ОСОБА_1 13.10.2006року уклали договір застави рухомого майна №Y6D21099060035356, предметом застави якого є транспортний засіб: автомобіль ВАЗ, модель: 21099, рік випуску: 2006, тип ТЗ: легковий седан-В, № кузова/шасі: Y6D21099060035356, реєстраційний номер: ВО5143АЕ. Свої зобов'язання щодо надання кредиту позивач виконав в повному обсязі і у встановлений строк. Однак відповідач не виконував умови кредитного договору, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором на загальну суму 9034,73 долари США, з яких 4755,34 доларів США - заборгованість за кредитом; 2709,06 доларів США –заборгованість по процентам, 220,44 доларів США –заборгованість по комісії за користування кредитом, 1349,89 доларів США –пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором. Оскільки умовами договору передбачено обов’язок відповідача передати предмет застави в заклад заставодержателя та умовами укладеного договору застави передбачено право позивача на звернення стягнення на предмети застави, тому просить суд передати в заклад позивачу шляхом вилучення у ОСОБА_1 належного йому на праві власності заставленого майна та звернути стягнення на предмети застави , а також стягнути з відповідача судові витрати в сумі 720,97 грн.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, надіслав заяву про розгляд справи без їх участі, позов підтримують.

Відповідач у судове засідання не з’явився і про причини неявки суд не повідомив, хоча судом приймалися необхідні міри для належного його повідомлення про день, час та місце розгляду справи.

Згідно ч.1 ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів. За даних обставин, суд вважає за можливе розгляд справи без участі відповідача з постановленням заочного рішення, оскільки в матеріалах справи є достатньо доказів про права, обов'язки та фактичні взаємовідносини сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задовольнити частково з наступних обставин.

Судом встановлено, що відповідно п.1.1 кредитного договору №ТЕМ0АN00346008 від 13.10.2006року, укладеного між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ “ПриватБанк” на підставі Статуту та відповідачем ОСОБА_1, позивач надав відповідачу кредит в сумі 8962,07 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення до 12.10.2011року.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за договором кредиту банк зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що кредитором повністю виконано зобов’язання перед відповідачем ОСОБА_1, який одержав кредит у розмірі 8962,07 доларів США.

Відповідач не виконав взяті на себе зобов’язання по поверненню кредиту та сплаті відсотків за користування ним, у зв’язку з чим на даний час виникла заборгованість по кредиту перед ПАТ КБ «ПриватБанк» в сумі 9034,73 долари США, що станом на 18.11.2011року еквівалентно 72097,15 грн., з яких 4755,34 доларів США - заборгованість за кредитом; 2709,06 доларів США –заборгованість по процентам, 220,44 доларів США –заборгованість по комісії за користування кредитом, 1349,89 доларів США –пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором.

Пунктом 2.2.4 кредитного договору №ТЕМ0АN00346008 від 13.10.2006року передбачено зобов’язання позичальника проводити погашення кредиту в порядку, сумах і строки, передбачених п.1.1, 2.3.3 договору.

Згідно пункту 2.2.2 кредитного договору №ТЕМ0АN00346008 від 13.10.2006року позичальник зобов’язався сплатити відсотки за користування кредитом у відповідності з п.п.1.1, 3.1, 3.2, даного Договору. Повну сплату відсотків за користування кредитом провести не пізніше дати фактичного повного погашення кредиту.

Відповідно до пункту 2.2.3 кредитного договору №ТЕМ0АN00346008 від 13.10.2006року, передбачено зобов’язання позичальника щодо сплати банку винагороди і комісії згідно п.1.1,6.2 даного договору.

Положенням п.4.1. кредитного договору №ТЕМ0АN00346008 від 13.10.2006року встановлено, що при порушенні позичальником будь-якого зобов’язання, передбачених п.п.2.2.2, 2.2.3, позичальник зобов’язується сплатити банку пеню в розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу, але не менше 1грн. за кожен день прострочки.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення умов договору, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. У зв’язку з цим, позивач має право на стягнення з відповідача, нарахованої згідно п. 4.1 укладеного договору, пені за порушення термінів оплати відсотків та термінів повернення кредиту.

Таким чином, відповідачем ОСОБА_1, були порушені умови кредитного договору щодо строків та умов повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодацем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо за договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ЗАТ КБ «ПриватБанк»та ОСОБА_1 13.10.2006року укладено договір застави рухомого майна №Y6D21099060035356.

Предметом застави згідно даного договору є транспортний засіб: автомобіль ВАЗ, модель: 21099, рік випуску: 2006, тип ТЗ: легковий седан-В, № кузова/шасі: Y6D21099060035356, реєстраційний номер: ВО5143АЕ , що належить на праві власності ОСОБА_1.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про заставу», заставодержатель набуває право з метою задоволення своїх вимог звернути стягнення на предмет застави у випадку, якщо в момент настання термінів виконання зобов'язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані.

Відповідно до ст.589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про звернення стягнення на предмет застави у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору грунтуються на вимогах закону, умовах укладених договорів та фактичних обставинах справи, та підлягають задоволенню.

Разом з тим суд вважає безпідставними вимоги позивача про передачу йому в заклад заставного майна шляхом вилучення у відповідача, оскільки відповідно до ст. 575 Цивільного кодексу України заклад є різновидом застави, при якій рухоме майно передається у володіння заставодержателя. Виходячи з установлених законом вимог про заклад, зокрема розділом ІV Закону України «Про заставу»слідує, що заклад (застава рухомого майна, що передається заставодавцем у володіння заставодержателя) можливий лише на підставі договору. Натомість п.7 укладеного договору застави рухомого майна передбачено, що протягом строку дії вказаного договору предмет застави залишається у володінні заставодавця (відповідача ОСОБА_1О.), а відповідно до ст. 399 Цивільного кодексу України, право володіння припиняється у разі відмови володільця від володіння майном; витребування майна від володільця власником або іншою особою; знищення майна. Пунктами 17.10 вказаного договору передбачено, що у випадку порушення заставодавцем зобов'язань за кредитним договором заставодавець зобов'язується передати предмет застави заставодержателю в заклад за актом прийому передачі, що підписується сторонами. Однак, судом не встановлено, що позивачем вжито заходів щодо реалізації свого права отримання предмету застави в заклад на підставі акта прийому-передачі, як це передбачено пунктами 17.10 укладеного між сторонами договору застави. Крім того, п. 23 укладених договорів не передбачено такий спосіб звернення стягнення як передача в заклад, а позивачем не доведено, що чинним законодавством передбачено такий спосіб звернення стягнення, а тому позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»у цій частині до задоволення не підлягають.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.25 цього Закону у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону. Відповідно до п.2 ч.1 ст. 26. цього Закону України обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження: продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.

Таким чином, визначений позивачем спосіб реалізації предмета застави відповідає вимогам закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 591 ЦК України реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 24 договору застави, звернення стягнення на предмет застави за вибором заставодержателя здійснюється з додержанням встановленого чинним законодавством порядку шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю, в тому числі з правом укладання заставодержателем договору купівлі-продажу предмету застави від імені заставодавця.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк»підлягають до часткового задоволенню шляхом звернення стягнення на предмети застави в рахунок погашення заборгованості в розмірі 9034,73 доларів США, що станом на 18.11.2011року згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 72097,15 грн. за кредитним договором №ТЕМ0АN00346008 від 13.10.2006року, укладеного між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_1 Крім того, з відповідача слід стягнути понесені позивачем судові витрати 720,97 грн. сплаченого судового збору та 85 грн. витрат за публікацію оголошення в газеті.

Керуючись ст. 10, 60, 88, 213, 215, 226, 228-232, 294 ЦПК України, ст. ст. 11, 212, 525, 526, 530, 589, 590, 591, 611, 651, 1050, 1054 ЦК України, ст. 20 Закону України «Про заставу»,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №ТЕМ0АN00346008 від 13.10.2006року, укладеного між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_1 в розмірі 9034,73 доларів США, що станом на 18.11.2011року згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 72097,15 грн.:

- звернути стягнення на транспортний засіб: ВАЗ, модель: 21099, рік випуску: 2006, тип ТЗ: легковий седан-В, № кузова/шасі: Y6D21099060035356, реєстраційний номер: ВО5143АЕ, що належить на праві власності ОСОБА_1, шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладання заставодержателем договору купівлі-продажу предмету застави від імені заставодавця.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” 720,97 грн. сплаченого судового збору та 85 грн. витрат за публікацію оголошення в газеті.

В задоволенні решти позовних вимог –відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення заочного рішення до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд.