Ухвала суду № 44377090, 15.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" квітня 2015 р. м. Київ К/800/27887/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

при секретарі: Загородньому А.А.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25.02.2014

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.05.2014

у справі № 802/200/14-а Вінницького окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Аграна Джус Україна»

до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (ОДПІ)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 25.02.2014, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.05.2014, позов задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 13.01.2014 № 0000061501, від 17.01.2014 № 0000121501, від 17.01.2014 № 0000181501; від 17.01.2014 № 0000171501.

У касаційній скарзі Вінницька ОДПІ, правонаступником якої є Вінницька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Позивач, заперечуючи проти касаційної скарги, просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для зменшення у податковому обліку позивачу сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в актах перевірки: від 30.12.2013 № 1342/1501/37695570, від 16.01.2014 № 40/1501/37695570, від 17.01.2014 № 49/1501/37695570. Відповідно до висновків актів від 30.12.2013 та від 16.01.2014 позивач порушив норми пунктів 198.1, 198.2 ст. 198, пунктів 200.1 та 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України (ПК), а саме: завищив податковий кредит з податку на додану вартість у податковому обліку за липень 2013 року на 218382,00 грн. та 750000,00 грн. (занижено позитивне значення рядка 18 в уточнюючому розрахунку з податку на додану вартість за липень 2013 року на вказані суми та занижено значення рядка 25.1 в уточнюючому розрахунку з податку на додану вартість за липень 2013 року на 218382,00 грн. та 750000,00 грн.) за наслідками господарських операцій з поставки від ТОВ «Нова фруктова лінія» та ФГ «Скутельник А.О.» товару (яблука, яблучне пюре, сільськогосподарська продукція), які не мали реального характеру. Висновок про відсутність реального характеру правочинів з поставки позивачу товару від вказаних постачальників обґрунтовано посиланням на інформацію про відсутність у цих суб'єктів підприємницької діяльності необхідних умов для виконання операцій з поставки, зокрема: основних фондів (складських приміщень, виробничих потужностей, транспортних засобів), трудових ресурсів, земельних ділянок у користуванні для вирощування необхідної кількості сільськогосподарської продукції. Згідно з висновками, викладеними в акті перевірки від 17.01.2014, позивач порушив норми пункту 187.1 ст. 187, пункту 188.1 ст. 188, пунктів 198.1. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, пунктів 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 ПК, завищивши суму податкового кредиту у податковому обліку за жовтень 2013 року на 938153,91 грн. та 210160, 67 грн. за податковими накладними, виписаними ТОВ «Нова фруктова лінія» та ФГ «Скутельник А.О.» відповідно за наслідками господарських операцій з поставки товару, які не мали реального характеру, у результаті чого завищено значення рядка 19 «від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» на 1148315,00 грн.; завищено значення рядка 23.1 «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку» на 2548488,00 грн. та рядка 24 «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 22 - рядок 23)» на 2162254,00 грн. у декларації за жовтень 2013 року.

За результатами перевірок ДПІ стосовно податкового обліку ТОВ «АгранаДжусУКраїна» прийняті податкові повідомлення-рішення від 13.01.2014 № 0000061501 - про збільшення грошового зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 218382,00 грн. за основним платежем та 109191,00 - штрафні (фінансові) санкції (штрафи); від 17.01.2014: № 0000121501 - про збільшення грошового зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 750000,00 грн. за основним платежем та 375000,00 - штрафні (фінансові) санкції (штрафи); № 0000171501 - про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у податковому обліку за жовтень 2013 року на 2548488,00 грн. та про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 1274244,00 грн.; № 0000181501 - про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у податковому обліку за жовтень 2013 року на 1148315,00 грн.

Як встановлено у судовому процесі, з посиланням на виконання господарських операцій з поставки від ТОВ «Нова фруктова лінія» та ФГ «Скутельник А.О.» товарів (яблука, яблучне пюре) від імені цих платників ПДВ на адресу позивача виписані видаткові та податкові накладні; між цими зазначеними суб'єктами господарювання та позивачем підписані акти прийомки сировини; позивач сплатив вказану в цих документах вартість товару в безготівковому порядку та на підставі вказаних документів сформував податковий кредит в податкових деклараціях за вище вказані податкові звітні періоди.

За визначенням підпункту 14.1.181 пункту 14.1 ст.14 ПК податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Ці обставини відповідно до частини 1 ст. 138 КАС України входять до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову стосовно правомірності рішення контролюючого органу про донарахування сум грошових зобов'язань із ПДВ.

Разом з тим, факт поставки позивачу ТОВ «Нова фруктова лінія» та ФГ «Скутельник А.О.» товарів не може вважатися встановленим з огляду на те, що оцінка доказів у справі зроблена судом без дотримання вимог статті 86 КАС України. Згідно з цією статтею суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 69 цього Кодексу встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина 2 цієї статті).

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що реальний характер поставки позивачу від ТОВ «Нова фруктова лінія» та ФГ «Скутельник А.О.» товару (яблук та яблучного пюре) підтверджується доданими до матеріалів справи видатковими та податковими накладними, актами прийомки сировини, товарно-транспортними накладними, оборотно-сальдовими відомостями, витягом із журналу контролю за переміщенням транспорту по ввозу матеріальних цінностей, платіжними дорученнями, що свідчить про правомірність формування позивачем на підставі виписаних цими постачальниками податкових накладних податкового кредиту.

Заперечуючи проти позову та доводячи правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, ДПІ у судовому процесі, наряду з доводами про відсутність у ТОВ «Нова фруктова лінія» основних засобів (сільськогосподарської техніки, транспортних засобів), а у ФГ «Скутельник А.О.» - земельних ділянок, необхідних для вирощування яблук в обсягах, зазначених у вище перелічених документах, звертала увагу суду на пояснення посадових осіб Жакчицької сільської та Заваллівської селищної рад Гайворонського району Кіровоградської області на ім'я начальника Вінницької ОДПІ, в яких заперечується укладання договорів оренди земельних ділянок, на яких, як свідчать додані до матеріалів справи докази, ТОВ «Нова фруктова лінія» вирощує яблука, які у подальшому поставлялись позивачу.

Так, відповідно до пояснень сільського голови Жакчицької сільської ради Кричовської Л.В. та селищного голови Заваллівської селищної ради Дубінського В.П. договори про надання в оренду земельних ділянок, зайнятих садами, на яких би здійснювалась господарська діяльність ТОВ «Нова фруктова лінія», не укладались, про це товариство інформація відсутня, на території цих рад відсутні фруктові сади (а.с. 129-130, т.14). Така ж інформація міститься і в довідці Заваллівської селищної ради від 17.02.20114 (а.с.128, т.14).

Цим доводам ОДПІ та наданим доказам суди попередніх інстанцій у порушення вимог статті 86 КАС України не дали належної оцінки, тоді як обставини, на які посилається податковий орган, входять до предмету доказування у справі і мають істотне значення для вирішення питання стосовно права позивача на податковий кредит за податковими накладними, виписаними ТОВ «Нова фруктова лінія» та ФГ «Скутельник А.О.». Відсутність належної оцінки доводам ОДПІ, що джерело отримання позивачем яблук не є поставкою від вказаних постачальників, призвело до неправильної оцінки судом інших доказів, на які суд послався в підтвердження висновку про встановлення факту такої поставки. Зокрема, це стосується товарно-транспортних накладних щодо перевезення яблук до виробничий цехів позивача. Згідно з цих товарно-транспортних накладних яблука транспортувались із села Жакчик та із селища Завалля з використанням автотранспорту ТОВ «Нова фруктова лінія». Вище наведена інформація, отримана від Жакчицької сільської ради та Заваллівської селищної ради, спростовує правдивість такого перевезення, а отже і достовірність цих накладних як доказів поставки яблук від ТОВ «Нова фруктова лінія».

Оцінюючи докази, надані сторонами, суди повинні були мати на увазі, що сам факт наявності у позивача податкової накладної не є безумовним доказом реальності господарських операцій між позивачем і постачальниками, тоді як для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження валових витрат та податкового кредиту.

У той же час, у випадку підтвердження обставин, які вказані у поясненнях Кричовської Л.В. та Дубінського В.П., щодо відсутності факту укладання оренди земельних ділянок ТОВ «Фрутерія» та відсутності на території Жакчицької селищної ради Гайворонського району Кіровоградської області фруктових садів виключає факт вирощування на цих землях яблук, поставку цього товару позивачу, а отже і формування за наслідками податкових накладних, виписаних з посиланням на виконання господарських операцій з поставки позивачу товару від ТОВ «Нова фруктова лінія» та ФГ «Скутельник А.О.», податкового кредиту.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4 та 5 ст. 11 КАС України.

Допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а отже відповідно до частини 2 ст. 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, перевірити належним чином доводи сторін щодо фактичної поставки товарів від ТОВ «Нова фруктова лінія» та ФГ «Скутельник А.О.», встановити обставини, які зазвичай свідчать про реальність господарських операцій, стосовно взаємовідносин між позивачем і цими товариствами. З цією метою в разі необхідності, зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування відповідних обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися. Даючи оцінку доказам, суди повинні мати на увазі, що підтвердження реальності поставки, як обов'язкової умови права на податковий кредит, означає не тільки підтвердження обсягу придбаного товару, а й підтвердження ще й того постачальника, який виписав податкові накладні на поставку товару, як джерела походження товару.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області задовольнити частково, скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25.02.2014 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.05.2014, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев