Ухвала суду № 44377077, 08.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2015 року м. Київ К/9991/8090/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (правонаступник Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції, далі - ОДПІ)

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.12.2011

у справі № 2а/0270/4048/11 Вінницького окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Вінницький комбінат хлібопродуктів № 2»

до Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції (МДПІ)

про надання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 11.10.2011 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.12.2011 скасовано постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11.10.2011 та прийнято нову постанову, якою позов задоволено: визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000452300 від 29.07.2011.

В касаційній скарзі ОДПІ просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.12.2011 та залишити в силі постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11.10.2011, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2010 року згідно з податковим повідомленням-рішенням від 29.07.2011 № 0000452300 стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 25.06.2011 № 224/23/34325039. Згідно з цими висновками товариство порушило норми підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, що виразилося у заниженні від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за листопад 2010 року на 145577,00 грн. внаслідок включення до складу податкового кредиту за листопад 2010 року сум ПДВ за податковими накладними, виписаними в інших (попередніх) звітних періодах без надання підтвердження затримки в отриманні цих податкових накладних. Із скаргами на постачальників позивач до податкового органу не звертався.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000452300 від 29.07.2011, яким ТОВ «Вінницький комбінат хлібопродуктів № 2» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2010 року на 145577,00 грн.

У судовому процесі встановлено, що відповідно в податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року позивач задекларував 2263979,00 грн. податкового зобов'язання та 2409556,00 грн. податкового кредиту. Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту -145577,00 грн. позивач відніс до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду (а.с.107-108, т.1).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав до МДПІ жодних документів на підтвердження отримання податкових накладних в листопаді 2010 року, а зі скаргами щодо відтермінування постачальниками направлення на його адресу податкових накладних до податкового органу не звертався.

У відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 (у редакції Закону України від 30.11.2006 № 398-V) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті (у редакції Закону України від 25.03.2005 № 2505-IV) визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Застосовуючи ці норми, суд апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції, правильно застосував з врахуванням норм абзаців другого та третього пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якими передбачено право платника податків змінити узгоджену суму податкового зобов'язання, зокрема шляхом включення відповідних показників, що впливають на розмір податкового зобов'язання, до податкової декларації за наступні податкові періоди.

У випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких фактично відбулись господарські операції, суми ПДВ, вказані у таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в межах строку давності, встановленого підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (1095 днів).

Суд апеляційної інстанції дійшов юридично правильно висновку, що, оскільки позивачем суми податку на додану вартість включені до податкового обліку за жовтень-листопад 2010 року за податковими накладними, які виписані в межах 1095 календарних днів до дати подання податкових декларацій за ці звітні періоди (з 13.09.2010 по 31.10.2010), збільшення позивачем суми податкового кредиту за листопад 2010 року є правомірним.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильність цих висновків, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.12.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: О.А. Веденяпін М.П. Зайцев