Ухвала суду № 44377071, 15.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" квітня 2015 р. м. Київ К/9991/25841/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцев М.П.,

розглянувши у письмовому провадженні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (ДПІ)

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2012

у справі № 2а-9146/11/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Гаррос»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.08.2011 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2012 постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 08.12.2010 № 0008892302/0, від 31.12.2010 № 0008892302/1.

У касаційній скарзі ДПІ у Шевченківському районі м. Києва просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції з підстав порушення цим судом норм матеріального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування позивачу суми податкового зобов'язання із податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 03.11.2010 № 4055/23-02/35084524. Згідно з цими висновками підприємство порушило норми підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР): завищило податковий кредит на загальну суму 116667,00 грн. у податковому обліку за грудень 2009 року за нікчемними господарськими операціями з поставки агентських послуг від ТОВ «Серія Проект». Висновок про нікчемність вказаного правочину обґрунтовано посиланням на кримінальне провадження, порушене по факту фіктивного підприємництва ТОВ «Серія Проект», запис у ЄДРПОУ про відсутність ТОВ «Серія Проект» за місцезнаходженням, відсутність у цього товариства засобів та ресурсів, об'єктивно необхідних для здійснення підприємницької діяльності.

На підставі акту перевірки та за результатами адміністративного оскарження ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.12.2010 № 0008892302/0, від 31.12.2010 № 0008892302/1 про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 175001,00 грн., у т.ч.: 116667,00 - основний платіж та 58334,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

У судовому процесі встановлено, що між позивачем (принципал) та ТОВ «Серія Проект» (комерційний агент) укладений агентський договір від 01.12.2009 № 011203, за умовами якого останній зобов'язується за агентську винагороду надавати послуги із сприяння у вчиненні від імені та за рахунок принципала господарської діяльності. З посиланням на виконання договору його сторони підписали акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), ТОВ «Серія Проект» виписав позивачу податкову накладну; а позивач сплатив вартість послуг та сформував податковий кредит у податковому обліку за грудень 2009 року.

У відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4 цього пункту встановлено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

За змістом наведених норм право платника ПДВ на включення сум цього податку до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив з того, що факт поставки позивачу агентський послуг від ТОВ «Серія Проект» є встановленим, оскільки ці обставини підтверджені первинними документами, зокрема результатами письмового дослідження «Концепція торгівельного центру у м. Чернігів, проспект Миру, 118-в», яке позивач надав в судовому процесі. Апеляційний суд також послався на те, що постановою слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури м. Києва від 09.12.2010 відмовлено у порушенні кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва ПФ «Добробут», ТОВ «Аверспром», ТОВ «Імпорт Ком», ТОВ «АВ Скайт», ТОВ «Серія Проект».

Однак, такий висновок зроблений апеляційним судом без належної оцінки зв'язку витрат позивача на оплату агентських послуг із його господарською діяльністю.

Відповідно до пункту 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Суд першої інтонації, на відміну від апеляційного суду, дав оцінку доказам у справі відповідно до вимог, встановлених ст. 86 КАС України, врахувавши, що акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 25.12.2009 не містить конкретної характеристики наданих послуг, а результати письмового дослідження «Концепція торгівельного центру у м. Чернігів, проспект Миру, 118-в», які, за твердженням позивача, і є результатом наданих агентських послуг, не містять інформації, пов'язаної з діяльністю позивача. Позивач не надав суду доказів, які б підтверджували наявність у нього ділового інтересу щодо торгівельного центру за вказаною адресою (як то, договору оренди земельної ділянки за вказаною адресою, участі у комерційних проектах по створенню торгівельного центру тощо). До того ж, напрямок дослідження не відповідає напрямкам агентських послуг, визначеним в пункті 2 договору № 011203 від 01.12.2009 як формування інформаційного банку даних щодо потенційних та наявних контрагентів, інформування щодо проведення переговорів з постачальниками та покупцями; сприяння в організації зустрічей і переговорів (а.с.65). На підставі досліджених з дотриманням вимог процесуальних норм доказів суд першої інстанції зробив обґрунтований та юридично правильний висновок, що оскільки факт зв'язку агентських послуг за агентським договором від 01.12.2009 № 011203 з господарською діяльністю позивача не встановлений, включення ПДВ у їх ціні до складу податкового кредиту не відповідає нормі підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби задовольнити.

Скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2012, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.08.2011 - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які приймають участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: ПідписЄ.А. УсенкоСудді: ПідписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев