Ухвала суду № 44377056, 22.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2015 року м. Київ К/9991/72304/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.09.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2012

у справі № 2а-7994/12/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Сентос Централ Логістікс»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (ДПІ)

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.09.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2012, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 11.11.2011 № 0001602330.

В касаційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування позивачу податкових зобов`язань з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 20.10.2011 № 506/1-23-30-35982565, про порушення ТОВ «Сентос Централ Логістікс» норм пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пунктів 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК), а саме: завищення податкового кредиту у податковому обліку за серпень 2011 року на 122817,00 грн. у зв`язку з включенням суми податку на додану вартість за податковою накладною № 720 від 26.07.2011, виписаною позивачу ТОВ «Універсальна дія», яка не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За наслідками перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.11.2011 № 0001602330, яким донараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 153521,25 грн. (у т.ч., 122817,00 грн. - основний платіж та 30704,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

У судовому процесі встановлено, що між позивачем (замовник) та ТОВ «Універсальна дія» (виконавець) укладено договір № 68 від 03.01.2011, згідно якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по здійсненню комплексного рекламного обслуговування замовника.

На виконання умов вказаного договору позивач 26.07.2011 перерахував ТОВ «Універсальна дія» 736900,00 грн., в т.ч ПДВ - 122816,67 грн., а ТОВ «Універсальна дія» виписало на адресу позивача податкові накладні від 26.07.2011 № 720 (ПДВ - 61408,34 грн.) та № 727 (ПДВ - 61408,34 грн.), складені на підстав акта здачі-прийняття робіт від 26.07.2011.

Надані послуги були оплачені позивачем в повному обсязі, в т.ч. ПДВ - 122816,67 грн., що підтверджується випискою по рахунку позивача з відміткою банку про її виконання.

За визначенням підпункту 14.1.181 пункту 14.1 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у платника податку у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із пунктом 198.2 статті 198 ПК датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 ст. 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 цієї статті).

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити (п. 201.1 ст. 201 ПК).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

Відповідно до пунктів 201.4, 201.6 ст. 201 ПК податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 201.7 цієї статті встановлено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту (пункт 201.10 цієї ж статті в редакції до внесення змін Законом України від 07.07.2011 № 3609-VI, який набрав чинності з 06.08.2011).

Суди попередніх інстанцій, встановивши факт поставки позивачу рекламних послуг на суму 736900,00 грн., в т.ч ПДВ - 122816,67 грн., сплачений в ціні цих послуг, дійшли обґрунтованого висновку про правомірне формування позивачем податкового кредиту за серпень 2011 року на суму на 122817,00 грн. за податковими накладними від 26.07.2011 № 720 та № 727, оскільки вимога щодо реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних з 1 липня 2011 року запроваджена нормою пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК щодо податкових накладних із сумою податку на додану вартість ( за однією податкової накладною) 100000,00 грн.

Оцінка судом доказів у справі відповідає нормам ст. 86 КАС України.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність вищенаведених висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.09.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: О.А. Веденяпін М.П. Зайцев