Ухвала суду № 44377035, 22.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2015 року м. Київ К/800/26411/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2013

у справі № 2а-4063/12/1470 Миколаївського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Укрпівденьбудінвест»

до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області (ДПІ)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду 17.12.2012 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2013 постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС від 20.07.2012 р. № 0000810231.

У касаційній скарзі ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Позивач не реалізував своє процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов'язання із податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 09.07.2012 № 1829/22-200/34510796. Згідно з цим актом підприємство порушило норми пункту 198.3 ст. 198, пункту 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України (ПК): завищено податковий кредит на загальну суму 543083,00 грн. у податковому обліку за лютий 2012 року за податковими накладними, виписаними ТОВ «ЦЕНТРГАЗ» за наслідками нікчемних правочинів з поставки позивачу підрядних послуг, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 543083,00 грн. у податковому обліку за лютий 2012 року. Висновок податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «ЦЕНТРГАЗ», обґрунтований тим посиланням на інформацію про відсутність цього товариства за місцезнаходженням та про декларування ним сум податкового кредиту по взаємовідносинах із постачальниками, контрагенти яких у другому та третьому ланцюгах поставок мають ознаки фіктивного підприємництва.

За результатами перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.07.2012р. № 0000810231 про збільшення ТОВ «Укрпівденьбудінвест»грошового зобов'язання із податку на додану вартість на 543083,00 грн. за основним платежем та про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 271541,00 грн.

У судовому процесі встановлено, що за наслідками поставки позивачу підрядних послуг від ТОВ «ЦЕНТРГАЗ» за договорами підряду від 10.01.2012 № 100112 та від 12.01.2012 № 12/01/12 щодо будівництва та ребредингу АЗС останній виписав позивачу податкові накладні, а позивач, у свою чергу, оплатив вартість послуг та сформував на підставі цих податкових накладних податковий кредит за лютий 2012 року.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті (у редакції до внесення змін Законом України від 4 липня 2013 року № 408-VII) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (підпункт 198.6 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Суд апеляційної інстанції на підставі приєднаних до справи доказів, а саме: копій договорів підряду від 10.01.2012 та від 12.01.2012, актів приймання виконаних будівельних робіт, довідок про вартість виконаних будівельних робіт, платіжних доручень - встановив факт поставки позивачу від ТОВ «ЦЕНТРГАЗ» підрядних послуг та відповідно до вказаних обставин зробив обґрунтований та юридично правильний висновок про правомірність формування позивачем сум податкового кредиту за податковими накладними, виписаними ТОВ «ЦЕНТРГАЗ» за наслідками поставки підрядних послуг.

Доводи податкового органу про відсутність у ТОВ «ЦЕНТРГАЗ» необхідної кількості трудових ресурсів як свідчення відсутності реального характеру поставок спростовані у судовому процесі доданою до справи копією договору про надання послуг від 01.02.2012, за яким ТОВ «ЦЕНТРГАЗ» залучив до виконання робіт фахівців ТОВ «Соборне-1».

Оцінка апеляційним судом доказів у справі відповідає нормам ст. 86 КАС України.

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що норми ПК не ставлять у залежність право платника податку на формування сум податкового кредиту, від фактичної сплати сум ПДВ до бюджету іншими платниками податку - постачальниками товарів (послуг) по всьому ланцюгу поставки, якщо цей платник (покупець) сплатив податок в ціні придбаних товарів (послуг), а реальність операцій з поставки у судовому процесі не спростована. Це відповідає індивідуальному характеру відповідальності платника податку.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновку суду апеляційної інстанції, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Касаційний перегляд справи, у відповідності до частини 2 ст. 220 КАС України, здійснено у межах касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: О.А. Веденяпін М.П. Зайцев