Ухвала суду № 44377021, 19.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" травня 2015 р. м. Київ К/800/53632/14

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівМаслія В. І., Черпіцької Л. Т.,секретаря судового засідання Кальненко О. І.,

за участю: представника позивача - Харебової Т. Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Штраус Україна" та Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Штраус Україна" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державного казначейства України у м. Києві про визнання рішення неправомірним, стягнення коштів,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Штраус Україна" звернулось з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державного казначейства України у м. Києві про визнання рішення неправомірним та стягнення коштів.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року, позов задоволено частково: визнано протиправним рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про відсутність правових підстав для повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "Штраус Україна" коштів з Державного бюджету, викладене у листі від 03 грудня 2013 року № 14-1/6-11/8607 у відповідь на заяви № 509, № 510 та № 511 від 14 листопада 2013 року; визнано протиправною бездіяльність Київської міжрегіональної митниці Міндоходів щодо не розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Штраус Україна" від 14 листопада 2013 року № 509, № 510 та № 511; зобов'язано Київську міжрегіональну митницю Міндоходів розглянути заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Штраус Україна" від 14 листопада 2013 року № 509, № 510 та № 511 за процедурою, встановленою законом; в решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, сторони звернулися з касаційними скаргами.

Позивач просив рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідач просив рішення судів скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в позові повністю.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга позивача підлягає задоволенню, касаційна скарга відповідача підлягає задоволенню частково.

Судами встановлено, що 14 листопада 2013 року ТОВ «Штраус Україна» звернулось до Київської регіональної митниці із заявами № 509, 510 та 511 про повернення надмірно сплачених митних та інших платежів у розмірі 1 245 631 грн. 25 коп. До заяв Товариством додані всі необхідні у даному випадку документи.

У відповідь на зазначені заяви Київська регіональна митниця листом №14-1/6-11/8607 від 03 грудня 2013 року повідомила про відсутність правових підстав для повернення коштів з Державного бюджету України.

З вказаних заяв вбачається, що свої вимоги позивач обґрунтував постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року, якою постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2011 року скасована, а позов ТОВ "Штраус Україна" задоволено повністю: визнано неправомірними та скасовані картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів та транспортних засобів через митний кордон України № 100190000/1/10607, № 100190000/1/10972; № 100190000/1/11544; визнано неправомірними та скасовані рішення Київської регіональної митниці про визначення митної вартості товарів № 100000006/2011/412129/1, № 100000006/2011/412422/1; № 100000006/2011/412781; зобов'язано Київську регіональну митницю вчинити дії щодо визначення митної вартості товарів за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортувалися ТОВ «Штраус Україна» на підставі ряду декларацій, що наведені в рішенні першої інстанції. Ухвалою Вищого адміністративного суду від 12 червня 2013 року вказану постанову Київського апеляційного адміністративного суду залишено без змін.

Не погодившись з діями Митниці, позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.

Суди дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову повністю.

Колегія суддів погоджується з висновками судів частково.

Статтею 301 МК визначено механізм повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу чи помилково та/або надмірно сплачених до бюджету.

У разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення (затверджений наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за № 1097/14364) та Порядком взаємодії (затверджений наказом Державної митної служби України Державного казначейства України від 20 липня 2007 року № 611/147, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за № 1095/14362), на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

При цьому за Порядком взаємодії основною умовою повернення коштів є обов'язкова їх сплата та зарахування на рахунки відповідного бюджету.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховний Суд України від 15 квітня 2014 року у справі № 21-21а14.

Так, в силу приписів пункту 1 розділу III Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надміру сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Відповідно до п. 2, п. 3, п. 4, п. 5 та п. 6 розділу III вказаного Порядку визначений наступний порядок розгляду заяви платника: заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником або заступником керівника митного органу разом з пакетом документів передається до відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум. Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати. Керівник або заступник керівника митного органу на підставі результатів перевірки, в разі її проведення, підписує висновок про повернення, реєстр висновків про повернення та супровідний лист, адресований органу Державного казначейства України - пакет документів на повернення коштів. Пакет документів на повернення коштів передається до загального відділу для реєстрації та відправки до органу Державного казначейства України.

Згідно із п. 7 розділу III цього ж Порядку висновок про повернення платникам податків помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів повинен бути прийнятий митним органом не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення 20-денного строку з дня подання платниками податків заяви.

Пункт 11 розділу III Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надміру сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, передбачає, що за відсутності підстав для повернення коштів у встановленому порядку митним органом готується та надсилається заявнику письмова обґрунтована відповідь.

Як судами встановлено, позивачем до митного органу в межах встановлених строків та за встановленою формою подано письмові заяви про повернення надмірно сплаченого податку на додану вартість, всього у розмірі 1 245 631 грн. 25 коп. До таких заяв ТОВ «Штраус Україна» додані всі необхідні у даному випадку документи.

Між тим, Київською міжрегіональною митницею Міндоходів за результатами отримання таких письмових заяв позивача не вжито жодних з вищеописаних дій, визначених Порядком № 618, а лише направлено на адресу Товариства лист № 14-1/6-11/8607, в якому відсутні обґрунтовані причини для відмови у розгляді його заяви.

Окрім того, митним органом не оспорюється відповідність поданих документів вимогам Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надміру сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, а також перевищення сплаченого податку в сумі, яку просить стягнути позивач, та перерахування зазначених коштів до Державного бюджету України.

Норми вищевказаного Порядку передбачають, що підставою для відмови митним органом заявнику у поверненні надмірно сплаченого податку може бути або невідповідність поданих документів вимогам цього порядку, або відсутність переплати.

У зв'язку з цим, оскільки позивач діяв згідно вимог законодавства, а підстави для відмови у задоволенні його заяви про повернення коштів є вичерпними і в даному випадку відсутні, то це свідчить про протиправну бездіяльність відповідача щодо нерозгляду заяви позивача про повернення надмірно сплаченого податку на додану вартість та вчинення дій щодо його повернення.

За таких обставин та з урахуванням наведеного колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з судами, що оскільки Митниця не виконала процедурних обов'язків щодо алгоритму дій, покладених на неї зазначеними вище порядками, то така бездіяльність митного органу є протиправною.

Також, враховуючи відсутність спору про суму переплати податку, яка встановлена судовими рішеннями (які зазначені вище), що набули законної сили, та дійшовши правильного висновку про протиправність бездіяльності митного органу по неподанню висновку про повернення суми надміру сплаченого податку, суд першої інстанції мав вжити заходів, спрямованих на захист інтересів позивача в сфері публічно-правових відносин. Невжиття таких заходів та зобов'язання митного органу розглянути заяву ТОВ за процедурою, встановленою чинним законодавством, є фактичним усуненням суду від вирішення спору по суті.

Утім, відповідно до пунктів 43.1- 43.5 статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 МК, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Контролюючий орган не пізніше, ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви, готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Якщо суд визнає рішення і дії митних органів із зазначених питань протиправними, зобов'яже вчинити певні дії відповідно до вимог митного законодавства. І коли у рішенні суду буде констатована неправильність чи хибність рішень чи дій митних органів, які зумовили (призвели, потягли) помилкову та/або надмірну сплату сум митних платежів, ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, встановлених у статті 301 МК України, статті 43 ПК України і статті 45 БК України, з дотриманням процедури, врегульованої Порядком повернення коштів та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25 листопада 2014 року у справі №21-207а14.

Частиною першою статті 220 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з частиною другою статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судами під час прийняття рішення по суті спору порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Ураховуючи вказані положення правових норм адміністративного судочинства стосовно принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі та належності доказів, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що суду першої інстанції під час нового розгляду справи необхідно встановити, який напрям перерахування коштів зазначено позивачем у поданій заяві на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань, а також, чи відсутнє на час виникнення спірних відносин у ТОВ непогашене грошове зобов'язання (податковий борг).

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги позивача є обґрунтованими, а касаційної скарги відповідача частково заслуговують на увагу, у зв'язку з чим наявні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів задовольнити частково.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Штраус Україна" задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: