Ухвала суду № 44377015, 19.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" травня 2015 р. м. Київ К/800/14456/14

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівЗайця В. С., Маслія В. І.,секретаря судового засідання Кальненко О. І.,

за участю: представника позивача - Котика А. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шанс-ОН" на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шанс-ОН" до Житомирської міської ради, ОСОБА_5 про скасування рішення в частині, визнання договору недійсним,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Шанс-ОН" звернулось з позовом до Житомирської міської ради, ОСОБА_5 про скасування рішення в частині, визнання недійсним договору про встановлення особистого сервітуту.

Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 07 жовтня 2013 року позов задоволено.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2014 року скасовано постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 07 жовтня 2013 року та ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову в частині вимог про скасування п. 1 рішення 39 сесії 5-го скликання Житомирської міської ради від 23 червня 2010 року № 1261 про погодження, надання дозволу приватному підприємцю ОСОБА_5 на розміщення малих архітектурних форм та укладання особистих строкових сервітутів; провадження у справі в частині визнання недійсним договору про встановлення особистого строкового сервітуту від 29 квітня 2011 року, укладеного між Житомирською міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, закрито.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати його та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню частково.

Судами встановлено, що рішенням 39 сесії 5-го скликання Житомирської міської ради від 23 червня 2010 року № 1261 "Про погодження, надання дозволу на розміщення малих архітектурних форм та укладення особистих строкових сервітутів» ПП ОСОБА_5 надано дозвіл на розміщення тимчасового об'єкту архітектури - павільйону продовольчих товарів та зупинки громадського транспорту, площею 30 м кв., та погоджено укладання особистого строкового сервітуту.

29 квітня 2011 року Житомирська міська рада (розпорядник території) та суб'єкт сервітутного права на територію - фізична особа-підприємець ОСОБА_5 уклали договір про встановлення особистого строкового сервітуту, терміном на 5 років, за умовами якого сторони домовляються на встановлення особистого строкового сервітуту на територію, загальною площею 0,0030 га, за адресою: АДРЕСА_1, - а саме: для розміщення та обслуговування малої архітектурної форми - павільйону, цільове призначення - комерційне.

Не погоджуючись з рішенням та договором, позивач заявила цей позов.

Суд першої інстанції дійшов висновку про достатність підстав для задоволення позову.

Суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку, тому в позові в частині про скасування пункту рішення відмовив, а в іншій частині провадження у справі закрив, оскільки вимога про визнання недійсним договору не підлягає розгляду в порядку КАС України.

Колегія суддів частково погоджується з висновками суду апеляційної інстанції.

Згідно із ч. 2 ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 107 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Згідно із ч.ч. 1 - 3 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропуску цих строків встановлені ст. 100 КАС України, відповідно до якої адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Така редакція цієї статті характеризує її як норму процесуального права.

Отже, аналіз наведеної вище редакції ч. 1 ст. 100 КАС дає підстави вважати, що суд повинен самостійно, на свій розсуд, застосувати наслідки пропуску строку звернення до суду.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернулася з позовом до суду у липні 2011 року, тоді як оскаржуване рішення прийнято у червні 2010 року.

Утім, строк звернення до адміністративного суду обмежено ст. 99 КАС України. З урахуванням положень цієї статті належним способом захисту порушеного права є, зокрема, звернення до суду з даними позовом в межах строку, встановленого ст. 99 КАС України.

Розглядаючи справу по суті, суд першої інстанції поновив строк звернення до суду з тих підстав, що він пропущений з поважних причин відповідно до відповіді УМВС України від 10 червня 2011 року.

Між тим, перевіряючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанцій всупереч вимогам ч. 4 ст. 11 КАС України не вжив передбачених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, а саме: не перевірив висновки суду першої інстанції, якими встановлено поважність причин пропуску строку звернення до суду, хоча відповідач на це вказував, в тому числі в апеляційній скарзі. Окрім того, суд не з'ясував чи повинен був дізнатися позивач раніше про порушення своїх прав, свобод чи інтересів оскаржуваним рішенням згідно до вимог ст. 99 КАС України.

Згідно із ч. 3 ст. 162 КАС України якщо в ході судового розгляду справи суд встановить, що провадження у справі відкрито за позовною заявою, поданою з пропущенням установленого законом строку звернення до адміністративного суду, або викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, позовна заява залишається без розгляду.

Згідно із ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Неповнота у встановленні фактичних обставин справи привела до порушення судами норм процесуального права, що в свою чергу не дає можливості суду касаційної інстанції визначитись в правильності правової позиції оцінки позовних вимог, проведеної судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, справа в частині позовних вимог про скасування рішення ради підлягає направленню до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

В частині позовних вимог про визнання недійсним договору колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про закриття справи в цій частині, оскільки така вимога підлягає розгляду в порядку ГПК України (ст. 12 цього Кодексу).

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шанс-ОН" задовольнити частково.

Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2014 року в частині вимог про скасування п. 1 рішення 39 сесії 5-го скликання Житомирської міської ради від 23 червня 2010 року № 1261 про погодження, надання дозволу приватному підприємцю ОСОБА_5 на розміщення малих архітектурних форм та укладання особистих строкових сервітутів скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В іншій частині постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: