Ухвала суду № 44376975, 20.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2015 року м. Київ К/800/25213/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бившевої Т.М.,

Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси

Головного управління Міндоходів в Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2013 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду

від 12 лютого 2014 року

у справі №815/3036/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СКВО»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служипро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду 31 липня 2013 року, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СКВО» (далі по тексту - позивач, ТОВ «СКВО») задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служи від 07 грудня 2012 року №0001962240 в частині зменшення ТОВ «СКВО» відємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 2462542,04 грн.

Вважаючи, що рішення суду першої та апеляційної інстанції прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, яка є правонаступником Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси в Одеській області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Приморському районі м. Одеси) звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить відповідні судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач правом на надання письмових заперечень на касаційні скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги по суті.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 09 листопада 2012 року по 15 листопада 2012 року посадовою особою відповідача було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «СКВО» з питань правильності нарахування податку на прибуток в частині формування доходу по залишку від'ємного значення з податку на додану вартість за період з 01 квітня 2008 року по 30 листопада 2008 року, який залишився несплаченим після закінчення строку позовної давності. За результатами зазначеної перевірки складений акт від 22 листопада 2012 року №7086/22-4/31982116.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено від`ємне значення об'єкту оподаткування за 2-4 квартали 2011 року на суму 2467417 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001962240 від 07 грудня 2012 року про зменшення позивачу суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на суму 2467417грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанції виходили з доведеності платником податків вчинення правочинів, які переривають перебіг строку позовної давності по залишку від'ємного значення з податку на додану вартість за період з 01 квітня 2008 року по 30 листопада 2008 року, який залишився несплаченим після закінчення трирічного строку.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанції у межах касаційної скарги, правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Згідно з підпунктом 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) до складу інших доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включається, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Отже, якщо сума кредиторської заборгованості платника податку за отримані, але неоплачені товари (роботи, послуги) залишилася нестягнутою після закінчення терміну позовної давності, то у податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, платник податку повинен всю суму такої непогашеної кредиторської заборгованості, з урахуванням податку на додану вартість, включити до складу доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Відповідно до підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статі 14 ПК України безнадійна заборгованість (як дебіторська, так і кредиторська) - це заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Відповідно до вимог статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю три роки.

Тим часом, відповідно до положень статті 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Так, під час розгляду справи судами, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано, збільшення позовної давності по договорам, зазначеним в акті перевірки та по яким податковим органом встановлено наявність заборгованості.

Пунктом 150.1 статті 150 ПК України визначено, що якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Оскільки матеріалами справи підтверджується, що заборгованість ТОВ «СКВО» перед ТОВ «Еліт-Строй», ТОВ «Євровікнобуд» фактично не є безнадійною, суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку про те, що вона не може включатися до складу інших доходів відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 ПК України.

Доводи касаційної скарги вищенаведеного не спростовують, а тому підстави для її задоволення відсутні.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 214, 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року у справі №815/3036/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна