Ухвала суду № 44376835, 20.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.05.2015р. м. Київ К/9991/24269/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бившевої Т.М.,

Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»

на постанову Окружного адміністративного суду автономної Республіки Крим

від 19 липня 2011 року

та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду

від 05 березня 2012 року

у справі №2а-8609/10/14/0170

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»до Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Кримпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду автономної Республіки Крим від 19 липня 2011 року частково задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Укрсоцбанк»), визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення - рішення від 11 квітня 2006 року №0000072200/0/0 в частині основного платежу в розмірі 14,90 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 170,00 грн.

За результатами перегляду зазначеного рішення постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2012 року постанову Окружного адміністративного суду автономної Республіки Крим від 19 липня 2011 року скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Вважаючи, що рішення суду першої та апеляційної інстанції прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду автономної Республіки Крим від 19 липня 2011 року та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2012 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких наводить доводи законності та обґрунтованості рішення суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 01 березня 2006 року по 22 березня 2006 року посадовими особами Євпаторійської ОДПІ була проведена виїзна позапланова документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного і іншого законодавства Євпаторійською філією Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» за період з 01 липня 2005 року по 20 січня 2006 року.

За результатами зазначеної перевірки 29 березня 2006 року складено акт №7/22-0/09324075, в якому зафіксовано порушення позивачем статті 11 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки та збори»від 20 травня 1993 року №56-93, статті 16 Закону України «Про рекламу» від 03 липня 1996 року №270/96-ВР, статей 2 та 6 Положення «Про податок з реклами», затвердженого рішенням Євпаторійської міської ради від 19 червня 1998 року № 23/3-153, що призвело до заниження податку з реклами у загальній сумі 14,9 грн., у тому числі по строкам: 3 квартал 2005 року у розмірі 7,45 грн., 4 квартал 2005 року у розмірі 7,45 грн.

Також під час перевірки працівниками податкового органу було встановлено порушення позивачем підпункту 6.9 статті 6 рішення Євпаторійської міської ради № 23-26/7 від 27 липня 2001 року «Про терміни надання розрахунків по місцевим податкам та зборам» та підпункту 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ, а саме, до податкової інспекції не представлені розрахунки податку на рекламу по термінам здачі щоквартально.

У зв'язку з виявленням зазначених порушень 11 квітня 2006 року відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення №0000072200/0, яким Євпаторійській філії АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» визначено податкове зобов'язання по податку з реклами у розмірі 524,9 грн., з яких за основним платежем 14,90 грн. 510,00 грн. - штрафними (фінансовими) санкціями.

Відмовляючи в задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач є платником податку на рекламу, проте не виконав покладені на нього обов'язки по сплаті зазначеного податку та поданню податкового розрахунку з податку на рекламу у строки, встановленні рішенням органу місцевого самоврядування.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, позивач посилається на відсутність у Податковому кодексі України такого податку як місцевий податок з реклами, що в силу приписів статті 58 Конституції України є безумовною підставою для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 11 квітня 2006 року №0000072200/0, як такого, що прийняте на підставі нормативно-правових актів, які припинили свою дію з 01 січня 2011 року.

Переглянувши рішення суду першої та апеляційної інстанції у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 3 підрозділу 10 розділу XIX «Перехідні положення» Податкового кодексу України закріплено, що в разі якщо законодавчими актами передбачені інші правила справляння податків, зборів, що регулюються цим Кодексом, застосовуються правила цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1/99-рп, частину 1 статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно правомірність поведінки особи, зокрема дотримання нею норм податкового законодавства, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

У свою чергу, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника, слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Таким чином, оцінка правомірності поведінки платників податків здійснюється на підставі норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що діяло на момент вчинення відповідних дій. Водночас заходи відповідальності, які підлягають застосуванню за вчинені платниками податків порушення, повинні визначатися згідно з нормативно-правовими актами, чинними на час виникнення відповідних правовідносин, тобто на час застосування відповідальності, зокрема винесення відповідних податкових повідомлень-рішень.

При цьому слід ураховувати, що відповідно до частини 2 статті 58 Конституції України ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

З викладеного випливає, що врегульоване законом правило поведінки визначається тим нормативно-правовим актом, який був чинним на час вчинення відповідної дії (бездіяльності).

Відповідно зміст правовідносин, зокрема прав та обов'язків особи, не може змінюватися разом із зміною законодавчих норм. Отже, склад правопорушення та відповідальність за його вчинення визначаються за змістом тих законодавчих норм, які були чинними на час вчинення відповідного правопорушення та не можуть бути змінені разом із зміною законодавчих норм (зокрема, в разі втрати чинності нормативно-правовим актом або набрання чинності новим нормативно-правовим актом, який регулює ті самі суспільні відносини).

Водночас зворотна дія нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми застосовуються до правовідносин, які існували до набрання ним чинності, тобто приписи нового нормативно-правового акта змінюють правило поведінки, яке було встановлено попередніми нормативно-правовим актами.

З огляду на викладене, враховуючи те, що на момент допущення позивачем невиконання вимог нормативно-правових актів, які закріплювали обов'язок щодо сплати податку з реклами та щодо подання розрахунків податку на рекламу, а також на час винесення відповідачем податкового повідомлення - рішення, яким позивачу визначено грошове зобов'язання із зазначеного податку та застосовано штрафні (фінансові) санкції, відповідні правові норми були чинними, колегія суддів приходить до висновку, що набрання чинності Податковим кодексом України не свідчить про протиправність такого податкового повідомлення - рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 214, 215, 220, 2201, 221, 223, 224, 230, 231 частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» залишити без задоволення.

2. Постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2012 року у справі №2а-8609/10/14/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна