Ухвала суду № 44376802, 20.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" травня 2015 р. м. Київ К/800/62748/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області (далі - Інспекція)

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2014

у справі № 823/3093/13-а

за позовом суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (далі - СПД ОСОБА_1.)

до Інспекції

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про скасування податкових повідомлень-рішень від 28.08.2013 № 0002121720 та № 0002131720.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 28.10.2013 у позові відмовлено з тих мотивів, що позивач не підтвердив документально фактичне виконання транспортно-експедиційних послуг у рамках господарських правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Екотех-СМУ» (далі - ТОВ «Екотех-СМУ»).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2014 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено. У прийнятті цієї постанови апеляційний суд виходив з того, що подані позивачем акти виконаних робіт є належним документальним підтвердженням здійснення господарських операцій зі спірним контрагентом.

Посилаючись на невідповідність висновків апеляційного суду положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи, Інспекція звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Черкаського окружного адміністративного суду зі спору. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про неподання позивачем необхідних документів, складенням яких мають оформлюватися операції з транспортування товару у процесі виконання зобов'язань за договором з транспортної експедиції, що виключає право СПД ОСОБА_1 на відображення цих операцій у податковому обліку.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити розглядувані касаційні вимоги виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку СПД ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Екотех-СМУ» за період з 01.01.2009 по 30.10.2012.

Результати цієї перевірки викладені в акті від 01.06.2013 № 640/17/2688711358, в якому відображено висновок Інспекції про незаконне формування позивачем податкового кредиту та валових витрат за операціями з придбання транспортно-експедиційних послуг у рамках господарських правовідносин з названим контрагентом, з огляду на їх фіктивний характер, що, на думку Інспекції, підтверджується: відсутністю належним чином оформлених первинних документів (зокрема, товарно-транспортних накладних та інших перевізних документів), які б дозволяли встановити зміст спірних операцій та порядок їх фактичного виконання, а також документів, що містили б відомості про рух товару у процесі виконання розглядуваних операцій, маршрут перевезення, відомості щодо виконання вантажно-розвантажувальних робіт тощо. Також відповідач зазначає, що у рамках проведення слідчих дій було виявлено участь ТОВ «Екотех-СМУ» у діяльності конвертаційного центру, який надавав послуги іншим суб'єктам господарювання з переведення безготівкових коштів у готівку та не мав об'єктивної можливості провадити фактичну господарську діяльність в силу недостатності матеріально-технічних ресурсів та трудового персоналу.

Наведені обставини слугували підставою для прийняття Інспекцією податкових повідомлень-рішень:

від 28.08.2013 № 0002121720, за яким СПД ОСОБА_1 визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 134959,35 грн.;

від 28.08.2013 № 0002131720 про донарахування позивачеві грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 225 036,25 грн. (у тому числі 180 029 грн. за основним платежем та 45007,25 грн. за штрафними санкціями).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який регулював порядок формування податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Частинами першою-третьою статті 13 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» (який діяв на час виконання розглядуваних операцій) передбачено, що згідно з цим розділом Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 цієї статті цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість та податку на прибуток на суму понесених витрат (у тому числі й по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг)) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Як встановлено частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною другою цієї ж статті Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Слід зазначити, що законодавець свідомо відмовився від встановлення конкретного переліку документів, які мають слугувати підставою для формування даних податкового обліку, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші господарські операції, з огляду на різноманітність змісту та форм економічної діяльності та порядку її документування. У той же час відповідність задекларованих платником показників податкової звітності критерію документальної підтвердженості вимагає подання платником документів, які містять достатні відомості про зміст господарської операції, порядок її виконання та учасників.

У справі, що переглядається, на підтвердження реальності виконання спірних операцій з поставки ТОВ «Екотех-СМУ» експедиційних послуг СПД ОСОБА_1 подано податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), видаткові накладні та виписки з банківського рахунку про оплату позивачем названих послуг у безготівковому порядку.

Втім з огляду на визначення транспортно-експедиторської послуги як роботи, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування (стаття 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність») під час виконання експедиторських послуг окрім договору транспортної експедиції, акта здачі-приймання наданих послуг та експедиторських документів, повинні оформлятися, зокрема, довіреність на право укладення договору перевезення від імені клієнта, договір перевезення, довіреність, видана експедитором організації-перевізнику на право отримання вантажу (у разі, якщо транспортування виконується третьою особою), перевізні документи (товарно-транспортні накладні, дорожні листи). Наведене обумовлюється тим, що договір транспортної експедиції містить елементи договору перевезення.

У розділі 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

В силу вимог пунктів 11.1, 11.5 названих Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Таким чином, товарно-транспортні накладні є обов'язковими для застосування відправниками та одержувачами вантажів, позаяк слугують підставою для обліку транспортної роботи та проведення розрахунків за договором перевезення (виконання якого передбачає й договір транспортної експедиції).

З урахуванням викладеного суд першої інстанції цілком об'єктивно погодився з висновками податкової інспекції про те, що позивач не підтвердив реальності виконання операцій з поставки транспортно-експедиційних послуг у рамках правовідносин з ТОВ «Екотех-СМУ» з огляду на відсутність необхідних первинних документів (у тому числі товаросупровідних), що обумовлює законність оспорюваних нарахувань.

А відтак у апеляційного суду були відсутні підстави для скасування правильного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції зі спору.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2014 у справі № 823/3093/13-а скасувати.

3. Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 28.10.2013 у справі № 823/3093/13-а залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько