Ухвала суду № 44376773, 20.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" травня 2015 р. м. Київ К/800/21410/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби (далі - Інспекція)

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18.12.2012

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2013

у справі № 0670/235/12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехнологія" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати нечинним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.07.2011 № 0002332301 та № 0002342301.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 18.12.2012, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2013, позов задоволено.

У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що за наявності документального підтвердження фактичного придбання позивачем товарів та робіт у приватного підприємства «Базиліка» (далі - ПП «Базиліка») та у товариства з обмеженою відповідальністю «Буд Ворк» (далі - ТОВ «Буд Ворк») підстави для невизнання у податковому обліку Товариства валових витрат та податкового кредиту з ПДВ за цими операціями відсутні.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що судами не надана належна оцінка обставинам, установленим податковим органом у ході перевірки, які свідчать про неможливість виконання спірними постачальниками поставок товарів та робіт позивачеві, тоді як формально складені первинні документи не можуть підтверджувати право платника на податкову вигоду.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги Інспекції з урахуванням такого.

Так, судовими інстанціями під час розгляду даної справи встановлено, що Інспекцією було проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 31.03.2011, валютного та іншого законодавства за той самий період, оформлену актом від 05.07.2010 № 3208/23-1/32008189/0110.

Під час цієї перевірки податковим органом встановлено факти формування позивачем податкового кредиту та валових витрат за операціями з придбання металобрухту у ПП «Базіліка» та будівельних робіт у ТОВ «Буд Ворк», які фактично не могли виконати задекларовані поставки в силу відсутності провадження фактичної господарської діяльності та належності до категорії фіктивних суб'єктів господарювання, оскільки зазначені постачальники не мають матеріально-технічної бази та трудових ресурсів, не виконують обов'язку з подання податкової звітності та сплати податків до бюджету. Також Інспекція дійшла висновку, що фактичне виконання цих операцій не підтверджується необхідними первинними документами, які підлягають складанню під час транспортування продукції, відрядження працівників Товариства до юридичної адреси постачальника (який розташований в іншій місцевості); відповідач посилається і на відсутність у поданих позивачем актах приймання-передачі виконаних робіт відомостей, які дозволяють ідентифікувати фактичних учасників розглядуваних операцій.

Наведені обставини слугували підставою для прийняття Інспекцією податкових повідомлень-рішень від 20.07.2011:

№ 0002332301, згідно з яким Товариству нараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 284 063 грн. (у тому числі 227 250 грн. за основним платежем та 56813 грн. за штрафними санкціями;

№ 0002342301, за яким позивачеві визначено суму завищення від'ємного значення ПДВ за березень 2011 року в розмірі 123 466 грн. із застосуванням 1 грн. штрафних санкцій.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який регулював порядок формування податкового кредиту до 31.12.2010) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічні за змістом положення містяться й у Податковому кодексі України.

Так, відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 цієї ж статті Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

На час виконання розглядуваних господарських операцій порядок формування валових витрат був врегульований статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 цієї статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість та податку на прибуток на суму понесених витрат (у тому числі й по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг)) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Відтак адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм та повинен з'ясувати, дослідити та оцінити фактичні правовідносини учасників поставок, наявність повного пакету належним чином оформлених документів, які достовірно засвідчують фактичне виконання господарської операції.

У сфері податкових правовідносин діє презумпція добросовісності платника, яка полягає у тому, що правовим захистом користуються платники, які у повному обсязі виконують свої обов'язки з правильного нарахування, утримання, повного і своєчасного перерахування до бюджету податків і зборів, а також з дотримання необхідних умов реалізації права на податкову вигоду. Особи, які недобросовісно виконують свої податкові обов'язки, не можуть мати тотожний обсяг прав, яким наділені добросовісні платники.

Про недобросовісність платника може свідчити ситуація, при якій за допомогою інструментів, що використовуються у цивільно-правових відносинах, створюються схеми незаконного ухилення від сплати податків, що може призвести до порушення публічних інтересів у сфері оподаткування та до порушення прав і свобод інших платників. А тому оцінка добросовісності платника передбачає аналіз здійснених ним господарських операцій, які повинні не лише формально відповідати законодавству, але й не суперечити загальній забороні зловживання правами платника.

У справі, що переглядається, висновок судів про фактичне виконання операцій з придбання позивачем металобрухту у рамках господарських правовідносин з ПП «Базиліка» на підставі договору поставки брухту та відходів чорних металів від 21.09.2009 № 2109 мотивований посиланням на видаткові та податкові накладні та акти приймання металів чорних (вторинних). Втім з урахуванням доводів податкової інспекції щодо відсутності у цього постачальника об'єктивної можливості виконати розглядувані поставки (які покладено Інспекцією в основу нарахувань до по цьому епізоду) судам необхідно було ретельно перевірити наявність активу у даного постачальника, обставини щодо зберігання цього товару, встановити чиїми силами та засобами транспортувався товар у процесі його поставки позивачеві.

Аналогічно, досліджуючи дотримання платником вимог чинного податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Буд Ворк» з приводу поставки позивачеві ремонтно-будівельних робіт у цеху та офісах позивача, судам було встановити обставини стосовно ходу виконання цих робіт, з'ясувавши, чиїми силами виконувалися зазначені підрядні роботи, які особи конкретно контролювали виконання цих робіт; кому саме та яким чином Товариством було забезпечено доступ до об'єктів для виконання робіт, шляхом, зокрема, надання перепусток, подання списків осіб охороні тощо, яким чином позивач здійснював поточний контроль за станом виконання робіт.

Також з огляду на доводи Інспекції щодо відсутності факту провадження названими постачальниками реальної господарської діяльності судам слід було витребувати виписки з банківських рахунків названих постачальників з метою перевірки наявності у них витрат, пов'язаних з реальним здійсненням господарської діяльності, у тому числі витрат на оренду приміщень, оплату комунальних платежів, витрат на електроенергію, виплату заробітної плати, а також витрат, що виникли у зв'язку з фактичним виконанням спірних операцій.

Також Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне зауважити, що при розгляді цієї справи суди помилково надали преюдиційного значення обставинам, установленим у постанові Житомирського окружного адміністративного суду від 21.12.2011 у справі № 0670/10019/11. Адже передбачене частиною першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. У разі, коли учасник адміністративного процесу заперечує обставини, установлені в іншому судовому рішенні, та подає суду належні та допустимі докази на підтвердження своїх заперечень, ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 86 КАС. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Ухилення судами від перевірки та надання правової оцінки доводам Інспекції, якими вона мотивує порушення Товариством правил оподаткування, свідчить про недотримання судами вимог процесуального закону щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи, у тому числі з виявленням та витребуванням доказів з власної ініціативи, та вимагає скасування прийнятих у справі судових актів з направленням останньої на новий розгляд до суду першої інстанції для усунення вказаних недоліків шляхом дослідження усіх обставин, зазначених у цій ухвалі.

З урахуванням викладного, керуючись статтями 220, 222, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби задовольнити частково.

2. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18.12.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2013 у справі № 0670/235/12 скасувати.

3. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько