Ухвала суду № 44376742, 20.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.05.2015р. м. Київ К/800/15872/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2013 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2014 року

у справі № 820/12172/13-а

за позовом ОСОБА_4 (далі - позивач, ОСОБА_4)

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - відповідач, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_4 звернувся у грудні 2013 року до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.11.2013 року № 0004431720.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2014 року, адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету платника податків ОСОБА_4 за період з 01.01.2010 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт перевірки від 04.11.2013 року № 1268/1702/НОМЕР_2, яким встановлено порушення позивачем вимог: п.п. 4.2.13 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого позивачем занижено податок з загального річного оподатковує мого доходу за 2010 рік в розмірі 4 950 000,00 гривень; п.п. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого позивачем допущено заниження податок з загального річного оподатковуваного доходу за 2012 рік у розмірі 1 697 124,80 гривні та занижено податок з загального річного оподатковуваного доходу за 2010 та 2012 роки на загальну суму 6 647 424,80 гривні.

На підставі зазначеного акту перевірки податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення від 20.11.2013 року № 0004431720, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 7 496 137,20 гривень.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, у 2010 році позивач через посередника - торгівця цінними паперами ТОВ «Опціон-Фінанс», по договорам купівлі-продажу цінних паперів з ТДВ «СК «Прогрес» придбано акції, емітовані юридичними особами, на загальну суму 33 000 000,00 гривень, термін погашення яких настає у 2026 та 2027 роках.

В якості оплати за придбані акції у 2010 році на адресу продавця видані векселі, емітовані ОСОБА_4 на загальну суму 33 000 000,00 гривень: вексель АА1975048, виданий 18.02.2010 року на суму 5 000 000,00 гривень; вексель АА1974470, виданий 14.04.2010 року на суму 5 000 000,00 гривень; вексель АА1974471, виданий 23.06.2010 року на суму 5 000 000,00 гривень; вексель АА1975437, виданий 13.10.2010 року на суму 10 000 000,00 гривень; вексель АА 1975438, виданий 18.11.2010 року на суму 8 000 000,00 гривень.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що у 2010 році, за який розраховувався інвестиційний прибуток, ОСОБА_4 особисто не було погашено зазначені векселя.

На підставі цього податковим органом було зроблено висновок, що платником податку не були понесені витрати на компенсацію вартості придбаних у цьому ж податковому періоді цінних паперів (акцій).

Також, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, у 2012 році позивач через посередника - торгівця цінними паперами ТОВ «Опціон-Фінанс», по договорам купівлі-продажу цінних паперів з ТДВ «СК «Авнгард» придбано акції, емітовані ПАТ «УСК», на загальну суму 10 000 000,00 гривень.

В якості оплати за придбані акції у 2012 році на адресу продавця видано прості векселі емітовані ОСОБА_4 на загальну суму 10 000 000,00 гривень, а саме: вексель АА2285106, виданий 12.01.2012 року на суму 5 000 000,00 гривень, вексель АА2285107, виданий 07.03.2012 року на суму 5 000 000,00 гривень, термін погашення яких настає у 2028 році.

У 2012 році, за який розраховувався інвестиційний прибуток, платником податку особисто не погашено згадані векселя, на підставі цього податковим органом зроблено висновок, що платником податку не були понесені витрати на компенсацію вартості придбаних у цьому ж податковому періоді цінних паперів (акцій).

З матеріалів справи вбачається , що в підтвердження проведених операцій позивачем надані акти приймання-передачі виданих у 2010 та у 2012 роках векселів.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді доходів у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах.

Інші терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування або іншими законами, що не суперечать таким законам та цьому Закону у частині визначення термінів (п. 1.21 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»).

Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що положеннями Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» не розкривався зміст поняття «витрати», але відповідно до п. 1.21. ст. 1 даного Закону, інші терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування або іншими законами, що не суперечать таким законам та цьому Закону у частині визначення термінів.

Відповідно ж до вимог пп. 7.6.3. п. 7 6. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», під терміном «витрати» слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

За змістом п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід; чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року; доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті; іноземні доходи.

Відповідно до пп. 4.2.13 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається інвестиційний прибуток від здійснення платником податку операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 4.3.3 та 4.3.17 цієї статті.

Відповідно до пп. 9.6.2 п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього пункту.

До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з: обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив; зворотного викупу корпоративного права його емітентом, яке належало платнику податку; повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного фонду емітента корпоративних прав, внаслідок виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Відповідно до пп. 9.6.6 п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від'ємне значення, то його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення.

Відповідно до пп. 9.6.7 «а» п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», під терміном «інвестиційний актив» розуміється, зокрема, пакет цінних паперів чи корпоративні права, виражені в інших ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом.

Таким чином, фізичні особи, передавши до статутного фонду майно в обмін на емітовані ним корпоративні права, здійснили операцію по придбанню інвестиційного активу.

Крім того, відповідно до пп. 9.6.1 п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», облік фінансових результатів операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат.

Відповідно до пп. 8.4.11 п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до продажу основних фондів та нематеріальних активів прирівнюються операції з внесення таких основних фондів та нематеріальних активів до статутного фонду іншої особи; до придбання основних фондів та нематеріальних активів прирівнюються операції з включення таких основних фондів та нематеріальних активів до складу статутного фонду такої іншої особи, із подальшим включенням основних фондів до відповідних груп.

Згідно пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що внесення до статутного фонду позивача майна фізичних осіб не є їх основними фондами в розумінні пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки вони не відносяться до суб'єктів господарювання і не використовували його у своїй господарській діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», цінні папери документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», вексель цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Зі змісту ч. 8 ст. 17 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» слідує, що фізичні та юридичні особи можуть проводити розрахунки з використанням векселів і дана діяльність не вважається професійною діяльністю з торгівлі цінними паперами.

Статтею 3 Закону України «Про обіг векселів в Україні» передбачено, що зобов'язуватися та набувати права за переказними і простими векселями на території України можуть юридичні та фізичні особи. Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що позивачем правомірно включено до складу витрат, понесених у зв'язку з придбанням інвестиційного активу, грошове зобов'язання за векселями, виданими у якості оплати цінних паперів придбаних у ТДВ «СК «Прогрес».

Крім того, судами вірно зазначено, що оскільки видані чи отримані платником податку векселі не змінюють сум його податкового кредиту, такий податковий кредит визначається в загальному порядку, тобто за датою здійснення першої з подій: або датою списання коштів у рахунок оплати придбаного товару (послуг), або отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання товару чи послуг. Таким чином, платник податку, який видав або передав за індосаментом вексель для компенсації вартості придбаних товарів чи послуг, отримує право на включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, нарахованої на вартість отриманих товарів чи послуг. Також для визначення підстав виникнення права платника податків податковий кредит вирішальне значення має саме рух товарів та послуг, а не рух векселів, які обслуговують відповідні операції. Факт придбання товарів чи послуг із дотриманням вимог Закону є достатньою підставою для виникнення права платника податків на податковий кредит навіть у тому разі, якщо розрахунки за товар взагалі ще не здійснені.

Щодо порушень позивачем вимог пп. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 ПК України у 2012 році, то судами зазначено наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону України «Про інвестиційну діяльність», інвестиційна діяльність з цінними паперами провадиться у порядку, встановленому законодавством про цінні папери та фондовий ринок.

Приписами пп. 14.1.81 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що інвестиції - господарські операції, які передбачають придбання основних засобів, нематеріальних активів, корпоративних прав та/або цінних паперів в обмін на кошти або майно.

Згідно до абз.б) пп. 14.1.81 п. 14.1 ст. 14 ПК України, фінансові інвестиції - господарські операції, що передбачають придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та/або інших фінансових інструментів.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 року № 3480, вексель - це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» від 05.04.2001 року № 2374, у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Відповідно до ст. 47 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, запровадженого Женевською конвенцією 1930 року, всі трасанти, акцептанти, індосанти і особи, які забезпечують авалем платіж за переказним векселем, є солідарно зобов'язаними перед держателем. Держатель має право подати позов до кожної з цих осіб окремо і до всіх разом, при цьому необов'язково додержуючись тієї послідовності, в якій вони брали зобов'язання.

Отже, судами вірно зазначено, що погашення векселя може відбутися не останнім його власником, а іншою особою (попереднім трасантом, акцептантом, авалістом, індосантом цього векселя), тобто фактичні витрати на виконання укладеного платником податку (продавцем) договору купівлі-продажу акцій (на погашення даного векселя) можуть бути взагалі таким платником не понесені.

З огляду на викладене, суди дійшли вірного висновку про те, що, якщо у звітному податковому періоді - 2012 році, за який розраховується інвестиційний прибуток, платником податку особисто не було погашено згадані векселя (тобто, не відбулося факту обміну цінного паперу (векселя) на кошти), то платником податку фактично не були понесені витрати на компенсацію вартості придбаних у цьому ж податковому році цінних паперів (акцій).

Судами встановлено, що операції з цінними паперами, щодо яких донараховано ОСОБА_4 грошове зобов'язання проводились у 2012 році.

Відповідно до пп. 170.2.2. п. 170.2. ст. 170 ПК України, інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4-170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

Пунктом 153.8 ст. 153 ПК України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що під терміном «витрати» слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю (у тому числі емітенту під час розміщення) цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що векселі, емітовані ОСОБА_4 у 2012 році (на загальну суму 10 000 000,00 гривень), видано виключно у якості сплати за придбані акції у 2012 році (на загальну суму 10 000 000,00 гривень). Таким чином сума заборгованості ОСОБА_4 за цими векселями безпосередньо пов'язана з придбанням акцій у тому ж податковому періоді та виникла у зв'язку з таким придбанням.

Відповідно до абз.4 п. 153.8 ст. 153 ПК України (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин), якщо протягом звітного періоду доходи від продажу (обміну, викупу емітентом, погашення або інших способів відчуження) кожного з окремих видів цінних паперів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав цього ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами або іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами цього ж виду минулих періодів), прибуток включається до складу доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Судами встановлено, що у 2012 році дохід ОСОБА_4 від продажу цінних паперів склав 10 000 000,00 гривень, вартість цього інвестиційного активу склала 10 000 000,00 гривень, тому загальний оподатковуємий дохід ОСОБА_4 у 2012 році склав 0 гривень.

Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що при видачі власного векселя для оформлення грошового боргу за фактично отримані акції відповідачем не дотримано зазначені умови щодо визнання видачі векселя як понесених витрат на придбання, оскільки при такій операції відбувається збільшення зобов'язань у вигляді видачі векселя та збільшення активів у вигляді надходження акцій, а отже відсутні підстави для віднесення таких сум до витрат на придбання інвестиційного активу. Відповідачем зазначені суми по придбанню акцій не були зняті з витратної частини декларації про доходи позивача, отримані у 2012 році, а лише визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 10 000 000,00 гривень. Таким чином, оскільки зазначена господарська операція не спричиняє податкових наслідків, так як виданий вексель не може враховуватись у витратну частину, то і реалізовані акції, за які не отримано кошти - не можуть бути враховані як дохід позивача.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про те, що спірне податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню, а позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2014 року у справі № 820/12172/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підпис (підпис) І.О. Бухтіярова Судді: підпис (підпис) М.І. КостенкоПомічник судді підпис (підпис) І.В. Приходько