Ухвала суду № 44376718, 20.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.05.2015р. м. Київ К/800/36940/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,за участю секретаря судового засідання Бовкуна В.В.,

представників позивача Починка В.В., Задорожної Т.І.,

представника відповідача Морозова П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.08.2013 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2014 року

у справі № 804/7694/13-а

за позовом публічного акціонерного товариства «АрселорМіталл Кривий Ріг» (далі - позивач, ПАТ «АрселорМіталл Кривий Ріг»)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - відповідач, СДПІ ОВП у м. Дніпропетровську)

про визнання протиправними дії по нарахуванню пені, -

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ «АрселорМіталл Кривий Ріг» звернулось у червні 2013 року до суду з адміністративним позовом до СДПІ ОВП у м. Дніпропетровську про визнання дій з нарахування пені в розмірі 2 385 967,00 гривень протиправними.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.08.2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2014 року, адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить касаційну скаргу задовольнити, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Відповідно до частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби на його правонаступника Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що СДПІ по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровській області, правонаступником якої є відповідач, була проведена комплексна перевірка стану організації роботи СДПІ по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області ДПС за період з 01.03.2010 року по 30.09.2012 року, за результатами якої складено акт від 26.10.2012 року № 2/14-014-5. За змістом вказаного акту проведеною перевіркою встановлено, що позивачем допущені порушення пп. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме: при наданні уточнюючої декларації з податку на прибуток за 2009 рік не була нарахована пеня в розмірі 1 734 187,00 гривень (ставка НБУ - 7,75%, кількість днів затримки - 739); при наданні уточнюючої декларації з податку на прибуток за 2010 рік не була нарахована пеня в розмірі 633 349,00 гривень (ставка НБУ - 7,75%, кількість днів затримки - 375); при наданні уточнюючої декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року не була нарахована пеня в розмірі 18 431,00 гривня (ставка НБУ - 7,75%, кількість днів затримки - 284).

За результатами проведеної перевірки відповідачем на підставі п. 129.1. ст. 129 ПК України самостійно нарахована позивачу пеня в розмірі 2 385 967,00 гривень за несвоєчасну сплату податку на прибуток за 2009 рік, 2010 рік та 1 квартал 2011 року, про що останньому повідомлено листом від 14.11.2012 року № 11792/10/08-23-115. Даними облікової картки платника податків - позивача зворотній бік якої наявний в матеріалах справи, підтверджений факт нарахування відповідачем в поточному 2012 році пені по основному платежу в сумі 2 385 967,00 гривень.

Також судами встановлено, що фактичною підставою для нарахування відповідачем позивачу пені у вказаному розмірі слугували дані поданих позивачем уточнюючих податкових декларацій з податку на прибутку за 2009 рік, за 2010 рік та за 1 квартал 2011 року від 28.02.2012 року, за якими у зв'язку із самостійним виправленням платником податків помилок збільшення податкового зобов'язання за 2009 рік дорівнює 9 210 039,00 гривень, за 2010 рік дорівнює 6 628 599,00 гривень, за 1 квартал 2011 року дорівнює 5 599 498,00 гривень.

З аналізу декларацій з податку на прибуток за 2009 рік, 2010 рік та за 1 квартал 2011 року, з урахуванням уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (12-28), поданих позивачем за формою, затвердженою Наказом ДПА України № 143 від 29.03.2003 року (чинного на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у зв'язку із наявністю у позивача сум сплачених авансових внесків при виплаті дивідендів, нарахована сума податку зменшувалась за рахунок суми сплачених авансових платежів та податкового зобов'язання, як суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, за відповідні звітні періоди у позивача не виникало. Не виникло суми податку до сплати (позитивного значення) і після подання позивачем 24.02.2012 року уточнюючих податкових декларацій з податку на прибуток за 2009 рік, 2010 рік та 1 квартал 2011 року, що не заперечується відповідачем.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Відповідно до ст. 129 ПК України, пеня нараховується: на суму податкового боргу після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання (пп. 129.1.1); у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження) (пп. 129.1.2).

Відповідно до пп. 14.1.162 п. 14.1. ст. 14 ПК України, пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Згідно з пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкове зобов'язання визначено законодавцем як сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Тобто, пеня нараховується на суму коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір, але не сплатив у встановлені законодавством строки, та/або на суму штрафної (фінансової) санкції чи санкцій за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності, не сплачених платником у встановлені законодавством строки.

Враховуючи, що внаслідок виправлення позивачем самостійно виявлених помилок у останнього не виникло суми податку до сплати, тобто суми коштів, яку він повинен сплатити до відповідного бюджету, але у встановлені законодавством строки не сплатив, що не заперечується представником відповідача, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що визначені податковим органом правові підстави для нарахування позивачу пені відсутні.

Крім того, суди правомірно звернули увагу на те, що позивачем зазначеними уточнюючими податковими деклараціями були виправлені помилки за звітні періоди 2009 року та 2010 року, під час яких діяв спеціальний закон з питань оподаткування, а саме Закон України «Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», положення якого визначали в тому числі порядок нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами.

Відповідно до пп. 16.1.3 п. 16.1. ст. 16 вказаного Закону, у разі коли платник податків до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання та погашає його, пеня не нараховується. Отже, нарахувавши позивачу пеню за вказаний період, відповідач. в тому числі, порушив приписи наведеної правової норми.

За таких підстав, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку, що доводи відповідача не ґрунтуються на вимогах закону.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.08.2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2014 року у справі № 804/7694/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підпис (підпис) І.О. Бухтіярова Судді: підпис (підпис) М.І. КостенкоПомічник судді підпис (підпис) І.В. Приходько