Ухвала суду № 44376580, 13.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" травня 2015 р. м. Київ К/800/42293/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

при секретарі Ігнатенко О.В.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - Інспекція)

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2013

у справі № 826/2622/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт-Лайф" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання дій протиправними.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача - не з'явились,

відповідача - Стеценка М.В.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправними дій Інспекції щодо проведення перевірки та складання акта від 18.01.2013 № 221/22-4/37635459 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства щодо документального підтвердження господарських відносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Промбуд-Контракт» та з товариством з обмеженою відповідальністю «Мірабуд-Плюс» за період з жовтня 2011 року по листопад 2012 року». Також позивач просив заборонити Інспекції вчиняти дії щодо розповсюдження та використання названого акта у відносинах з третіми особами, у тому числі шляхом внесення висновків цього акта до будь-яких інформаційних систем.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.04.2013 у позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2013 назване рішення суду першої інстанції скасовано частково; позов задоволено в частині визнання протиправними дій Інспекції щодо проведення перевірки та складання акта від 18.01.2013 № 221/22-4/37635459 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства щодо документального підтвердження господарських відносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Промбуд-Контракт» та з товариством з обмеженою відповідальністю «Мірабуд-Плюс» за період з жовтня 2011 року по листопад 2012 року».

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить частково скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва зі спору.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у рамках здійснення заходів з податкового контролю для підтвердження взаємовідносин Товариства з його контрагентами 08.01.2013 Інспекцією було здійснено виїзд за податковою адресою позивача, за наслідками якого складено акт № 15/22-11/37635459 про незнаходження платника за місцем реєстрації.

Відсутність позивача за місцезнаходженням унеможливила проведення відповідачем зустрічної звірки Товариства, у зв'язку з чим Інспекцією було складено акт від 18.01.2013 № 221/22-4/37635459 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства щодо документального підтвердження господарських відносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Промбуд-Контракт» та з товариством з обмеженою відповідальністю «Мірабуд-Плюс» за період з жовтня 2011 року по листопад 2012 року». У цьому акті викладено висновок контролюючого органу про непідтвердженість реального здійснення операцій між позивачем та цими суб'єктами господарювання.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні даного позову, суд першої інстанції виходив з того, що неможливість проведення зустрічної звірки Товариства у зв'язку з його відсутністю за податковою адресою обумовлює правомірність складення Інспекцією оспорюваного акта.

У той же час апеляційний суд, задовольняючи частково позовні вимоги Товариства, виходив з того, що викладені у цьому акті висновки Інспекції не відповідають змісту проведених контрольно-перевірочних заходів.

Відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платникам податків надано право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб).

Право на судове оскарження у розумінні цієї норми передбачає право юридичних та фізичних на звернення до суду з позовом про визнання недійсним та таким, що не породжує будь-яких правових наслідків, акта (нормативного правового акта, акта ненормативного характеру, дії чи бездіяльності) органу державної податкової служби (його посадової особи).

Наведену норму слід оцінювати у системному зв'язку з положенням статей 2, 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Так, за змістом статті 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

В силу вимог частини другої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (пункт 1).

Таким чином, у контексті наведених приписів до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, позаяк підставою для звернення особи за до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод. Однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.04.2011 року № 236 затверджено Методичні рекомендації щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок. Відповідно до пункту 4.4 цих Методичних рекомендацій у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України. При подальшому залученні суб'єкта господарювання (посадових осіб суб'єкта господарювання) до проведення зустрічної звірки відповідальний підрозділ органу ДПС забезпечує проведення такої звірки.

Зі змісту викладеного випливає, що дії з оформлення результатів зустрічної звірки актом про неможливість проведення зустрічної звірки є, по суті, виконанням службовими особами своїх обов'язків, а самі по собі висновки вказаного акту не створюють відносин владного підпорядкування, що є необхідною ознакою публічно-правових відносин. Проведення зустрічних звірок є лише процедурним заходом зі збору податковим органом інформації щодо дотримання платником податкового законодавства у рамках податкового контролю.

Таким чином, дії з проведення зустрічної звірки та зі складення акта про неможливість її проведення не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов'язків. Наведене виключає необхідність надання правової оцінки змісту такого акта у рамках даного судового провадження.

У зв'язку з цим відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо визнання неправомірними дій Інспекції з проведення оспорюваної зустрічної звірки та зі складення акта про неможливість її проведення.

У той же час Вищий адміністративний суд України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про передчасність позовних вимог Товариства щодо заборони відповідачеві використовувати інформацію, викладену в оспорюваному акті.

Адже чинним процесуальним законодавством України (зокрема, статтею 2 КАС) передбачено надання правовому захисту порушеному праву особи, її свободам та законним інтересам.

Пунктом 3 частини першої статті 10 Закону України «Про доступ до публічної інформації» встановлено, що кожна особам має право вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої інформації про себе, знищення інформації про себе, збирання, використання чи зберігання якої здійснюється з порушенням вимог закону.

Таким чином, до часу фактичного порушення права Товариства з боку суб'єкта владних повноважень (зокрема, шляхом поширення податковим органом недостовірної публічної інформації відносно платника) підстави для судового захисту прав платника відсутні.

Наведене обумовлює правильність судового рішення суду першої інстанції зі спору щодо безпідставності розглядуваних позовних вимог.

Відповідно до статті 226 КАС суд касаційної інстанції скасовує рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасовано або змінене помилково.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2013 у справі № 826/2622/13-а скасувати.

3. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.04.2013 у справі № 826/2622/13-а залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько